Аномалія в магнітному полі Землі зростає та змінюється © NASA NASA уважно стежить за аномалією у магнітному полі планети.
Фахівці NASA відстежують дивну аномалію у магнітному полі Землі. Це гігантська область зниженої магнітної напруженості над планетою, яка тягнеться між Південною Америкою та Південно-Західною Африкою. Явище називається Південно-Атлантичною аномалією, вчені спостерігають його вже кілька років, повідомляє Science Alert.
Південно-Атлантична аномалія (SAA), яку NASA порівнює зі «вм’ятиною» в магнітному полі Землі або свого роду «вибоїною в космосі», не впливає на життя на Землі. Але орбітальні апарати, включно з Міжнародною космічною станцією, проходять крізь аномалію. Під час таких зіткнень знижена напруженість магнітного поля всередині аномалії може призвести до короткого замикання та збоїв у роботі технологічних систем на борту супутників, якщо вони зазнають впливу високоенергетичних протонів, що виходять від Сонця.
Такі випадки можуть призвести не тільки до низькорівневих збоїв, а й до втрати важливих даних або навіть пошкодження ключових компонентів. Це змушує операторів супутників відключати апарати перед тим, як вони входять до зони аномалії.
«Магнітне поле насправді є суперпозицією полів від багатьох джерел», — заявив у 2020 році геофізик Террі Сабака з Центру космічних польотів імені Годдарда NASA в Грінбелті, штат Меріленд.
Вважається, що основним джерелом є закручений океан розплавленого заліза всередині зовнішнього ядра Землі, що у тисячах кілометрів під землею. Рух цієї маси генерує електричні струми, що утворюють магнітне поле Землі. Але воно неоднорідне.
Величезний резервуар щільної породи, званий великою Африканською провінцією з низькою швидкістю зсуву, розташований приблизно в 2900 кілометрах, ймовірно, порушує генерацію магнітного поля. Це призводить до різкого послаблення, якому сприяє нахил осі планети.
«SAA, що спостерігається, також можна інтерпретувати як наслідок послаблення домінування дипольного поля в регіоні. Більш конкретно, локалізоване поле зі зворотною полярністю сильно зростає в області SAA, внаслідок чого інтенсивність поля стає дуже слабкою, слабшою, ніж у оточуючих областях», — сказав геофізик та математик NASA Goddard Вейцзя Куанг у 2020 році.
Вчені все ще багато не розуміють природу аномалії та наслідки її впливу, але нові відкриття постійно проливають світло на це дивне явище. Так, дослідження, проведене у 2016 році геліофізиком NASA Ешлі Грилі показало, що SAA повільно дрейфує. Надалі це підтвердили спостереження за допомогою кубсатів, результати яких було опубліковано у 2021 році.
Але це не просто рух. Аномалія, мабуть, перебуває у процесі поділу на частини. У 2020 році вчені виявили, що SAA поділяється на два осередки, кожен з яких є окремим центром мінімальної магнітної напруженості всередині більшої аномалії.
Що це означає для майбутнього SAA, невідомо. Разом з тим існують докази того, що аномалія не є новим явищем. Дослідження, опубліковане в липні 2020 року, показало, що це явище не є незвичайною подією недавнього часу, а магнітною подією, що повторюється, яка могла вплинути на Землю ще 11 мільйонів років тому.
Якщо так, аномалія може бути попередником перевороту магнітних полів планети. Дослідження, опубліковане цього року, показало також, що Південноатлантична аномалія також впливає на полярні сяйва, що спостерігаються на Землі.
Раніше вчені змогли пояснити появу загадкових височин у центрі континентів. За їхніми словами, за появою цих дивних аномалій стоять нестабільності, що повільно рухаються, викликані розломами в роздробленій земній корі.
