Вчені розповіли, як з’являються родовища золота © Rob Lavinsky/iRocks.com Відповідь криється в особливому вигляді сірки, який можна знайти у тектонічно активних зонах.
Вчені з університету Мічігану, ймовірно, виявили новий геологічний механізм, відповідальний за формування родовищ золота на Землі. Нову теорію сформульовано на підставі об’єднання чисельного моделювання з польовими спостереженнями, вона може бути використана в майбутніх пошуках родовищ цього дорогоцінного металу, повідомляє Interesting Engineering.
Золото – один із найрідкісніших металів на планеті. Але воно не таке рідкісне, як може здатися. Наприклад, свинець зустрічається набагато рідше із розрахунку кілограм на кілограм. Основна проблема полягає в тому, що більшість золота в основному замкнена в мантії. Золото концентрується в магматичних та вулканічних породах на поверхні, де його і можна видобути.
Те, як золото переноситься з мантії на поверхню, утворюючи пласти, залишається предметом суперечок. Але в ході нового дослідження вчені, ймовірно, виявили механізм, який це може пояснити.
Секретним «інгредієнтом», ймовірно, може бути сірка. За словами команди, певні види сірки утворюються при високих тисках і температурах, виявлених у десятках кілометрів під вулканами, що діють, по всьому світу.
Цей унікальний тип сірки, ймовірно, спонукає золото залишати мантію і проникати в магму, яка потім переноситься на поверхню Землі. Ця ідея ґрунтується на минулих знаннях про те, що золото любить утворювати зв’язки з двома чи трьома атомами сірки, якщо йому надати шанс.
Саме цей так званий комплекс золота та трьох сірок складає основу нещодавно запропонованої термодинамічної моделі утворення золотої руди. Це особливо важливо, оскільки, будучи дуже інертним, золото залишиться в мантії, якщо його не змусити «піти».
Вчені вважають, що коли надходить багата на сірку рідина, золото утворює цей золото-сірчаний комплекс, який є дуже рухливим. Після того, як він потрапляє в мантію, лише питання часу, коли золото підніметься нагору, щоб сформувати пласти, які потім можна очистити.
Для цього механізму однією з найгарячіших точок є тектонічні зони субдукції. Це області кори планети, де одна плита «тоне» під іншою. Зазвичай це стосується меж плит між «важкою» океанічною корою та «легшою» континентальною корою, хоча і не завжди. У цих місцях мантія Землі з більшою ймовірністю піддаватиметься умовам, в яких вона, швидше за все, досягне поверхні.
Оскільки плита, що пірнає, потім плавиться при екстремальних температурах мантії, утворюються ідеальні умови і матеріали, а саме багаті сіркою рідини, які сприяють утворенню золотоносної магми.
«На всіх континентах навколо Тихого океану, від Нової Зеландії до Індонезії, Філіппін, Японії, Росії, Аляски, західної частини США та Канади, аж до Чилі, ми маємо безліч діючих вулканів. Усі активні вулкани утворюються над або серед зони субдукції. Ті ж типи процесів, які призводять до вулканічним вивержень, є тими, що формує родовища золота», — заявив Адам Саймон, професор наук про Землю та навколишнє середовище університету Мічігану та співавтор дослідження.
Раніше вчені заявили про те, що під поверхнею Землі ховається гора з водню. За їхніми словами лише частини цих запасів вистачить на те, щоб забезпечити планету енергією на 200 років.
