Дмитро Говсєєв поділився інформацією про злиття медичних установ та фінансування від НСЗУ. Директор роз’яснив ціну послуг та особливості функціонування в умовах воєнних дій.
“Кошти пішли за пацієнтом”, і це створило нові реалії для державних і комунальних медичних установ. Старі підходи були знищені, а нові — тільки-но утворюються та запроваджуються. Подібні серйозні зміни нечасто протікають плавно і без суперечок.
Про те, як лікарні вистояти та прогресувати в умовах швидких трансформацій, УНН поспілкувався з очільником КНП “Перинатальний центр міста Києва” Дмитром Говсєєвим.
Контекст
В Україні вже кілька років продовжується медична реформа. Одним із її етапів стала реорганізація державних лікарень – формування дієздатної мережі, – розпочата у 2023 році. Усі державні лікарні поділили на три рівні: загальні лікарні – основна допомога, нескладні операції, прості захворювання; кластерні лікарні – обласні лікарні, які лікують важкі захворювання (наприклад, інфаркт чи інсульт); надкластерні лікарні – тут лікарі здійснюють найскладніші операції та лікують рідкісні недуги. Щоб система запрацювала, установи повинні були об’єднатися. Дві невеликі лікарні в сусідніх громадах об’єднувалися в одну, більш потужну. Окремий кардіологічний центр і “доросла лікарня” — ставали єдиним кластером. Вузькопрофільні установи найвищого рівня — формували надкластерні структури з власними науковими центрами.
В уявленні держави, подібна система повинна сприяти оптимальному розподілу ресурсів та результативному наданню медичної допомоги.
Київський приклад
Формування дієздатної мережі торкнулося і Києва. У рамках реформи тут, зокрема, з’єдналися Київський міський пологовий будинок №5 і Перинатальний центр (який був свого часу створений на основі сьомого пологового). Вони сформували медичний кластер третього рівня. Юридичне об’єднання двох закладів надало можливість зосередити найкращих спеціалістів та найсучасніше устаткування в межах однієї управлінської структури — без дублювання. На чолі п’ятого пологового з 2007 року перебував Дмитро Говсєєв — один із найбільш шанованих акушерів-гінекологів країни, який поєднує практичну хірургію, управління великим медичним закладом і наукову працю. Він і став керівником оновленої медичної установи.
— Дмитре Олександровичу, після об’єднання п’ятого пологового і Перинатального центру Ви очолили сформовану надкластерну лікарню. За це Вас звинувачують у рейдерстві та захопленні Перинатального центру, звільненні професіоналів.
Висловлюся трохи різко, але щиро: це – неправда та інформаційна атака з боку деяких груп медичних лобістів, які мають намір нав’язувати свої інтереси та отримувати надприбутки від діяльності Перинатального центру столиці.
Коли почалася реформа, ми почали отримувати гроші від НСЗУ не за число ліжок, а за пролікований випадок — у нас це пологи, операції. Тобто ще до початку повномасштабної війни ми розуміли, що заклади, які менш потужні, просто “не витягнуть” у таких умовах. Конкуренція ставала більш жорсткою і серед комунальних закладів. Приватні — це окрема історія, вони теж починають працювати з Нацслужбою і стають нашими конкурентами.
Усвідомлюючи, куди рухається розвиток медичної галузі, ми бачили, що необхідно створювати потужний центр, який би брав не тільки екстрагенітальну патологію, а все, що пов’язано з перинатальною медициною.
Це об’єднання не було примусом або тиском. Ми цілком спокійно — я як керівник п’ятого пологового будинку і пані Вікторія Біла як керівник Перинатального центру — сіли і вирішили, що варто об’єднатися і створити один потужний Перинатальний центр на дві філії. Ми домовилися. До речі, ми знаємо одне одного більше ніж 40 років. Жодних проблем не було. Я взяв на себе обов’язки директора, вона залишилася медичним директором (Вікторія Біла і сьогодні є заступником директора Перинатального центру – ред.).
— А в Міністерстві охорони здоров’я затвердили об’єднання?
Так. І після цього ми залишились єдиним монопрофільним акушерським закладом у Києві. Дуже потужний заклад, дуже велика кількість пологів — нам абсолютно спокійно вистачало того, що ми напрацьовували по Національній службі здоров’я України.
— Щоб забезпечувати заклад?
Безумовно. І ще й розвиватися.
— Ви сказали, що приватні заклади теж починають створювати вам конкуренцію в отриманні коштів від НСЗУ. Чи загрожує комунальним лікарням зникнення через конкуренцію з приватними клініками?
Я не думаю, що комунальна або державна медицина зникне. Але потреба є — і пропозиція повинна їй відповідати. Сьогодні, на мою думку, пропозиція більша, ніж потреба. І це необхідно збалансувати. Не варто ставитися до цього, як до злочину чи зради.
На сьогодні нам необхідно стільки-то лікарів — і не більше. І реальність така, що пацієнти йдуть за лікарем. І це повинно спонукати лікарів мати достатній професійний авторитет, щоб жінки хотіли народжувати саме з цим акушером-гінекологом. І цілком зрозуміло, що перевага буде в того лікаря, який прийняв 18 пологів, а не в того, хто прийняв одні. У нашій професії це абсолютно нормально.
— Після об’єднання медичний персонал обох установ скорочували?
В першу чергу при об’єднанні була умова: медичний персонал не скорочується. Скорочується тільки адміністративний персонал. У кожному закладі була своя бухгалтерія, свій плановий відділ. Коли ми об’єдналися, то скоротили підрозділи, які дублювали функції. І стосувалося виключно адміністративних посад.
Що стосується плинності кадрів — вона є завжди. Хтось йде на пенсію, хтось іде з інших причин. Говорити про те, що у нас був звільнений медичний персонал, — це абсолютно неправда. Усі, хто хотів залишитися і погодився працювати вже не у двох пологових будинках, а в одному, — були прийняті.
— Але працівник Перинатального центру акушер-гінеколог Кирило Венцківський дійсно був звільнений після об’єднання. Навряд чи лікарні вигідно втрачати лікаря високого рівня?
Дійсно, трапився робочий конфлікт, який вийшов у публічну площину. Він саме і виник після об’єднання закладів і, на мій погляд, став наслідком недостатньої комунікації. Цим скористалися треті сторони – так звані медичні лобісти, які намагалися використати ситуацію у власних інтересах. Вони і почали посилювати робочий конфлікт. Але Кирило є онуком мого вчителя – видатного лікаря акушера-гінеколога, професора, заслуженого лікаря України Бориса Михайловича Венцківського, який зробив вагомий внесок у розвиток українського акушерства. Я ставлюся з великою повагою до його родини, але разом з тим я залишаюся вимогливим до всіх без винятку – незалежно від особистих звʼязків.
— Ходила інформація, що заробітна плата для медперсоналу зменшилася після об’єднання.
Щорічно у нас зарплати лікарів тільки збільшуються. Є ріст зарплат, але не такий, звичайно, як нам хотілося, враховуючи інфляцію і постійне здорожчання основних товарів. Як керівник я б хотів, щоб зарплати збільшувалися і медичні працівники були більш зацікавлені роботою. Тут все залежить від кількості пологів у Перинатальному центрі. Бо єдиним джерелом фінансування є НСЗУ. І, на жаль, зменшення кількості пологів не може забезпечити ріст заробітних плат.
Але можу сказати, що у нас за 2024 рік було 8300 пологів. 2025 рік — уже 7600. На перший квартал 2026 року — вже на 250 пологів менше, ніж за той самий період 2025-го.
— Це на дві установи разом?
На дві, тобто ми вже рахуємо як один. І це стосується не тільки нашої установи. Ось тільки-но отримали київські цифри — по всіх закладах те саме. За перший квартал 2025 року народилося 5 029 дітей. У цьому році — 4 280. Майже тисяча різниці за квартал. А ми отримуємо гроші від НСЗУ виключно по цьому показнику.
— А зарплата адмінперсоналу, керівництва зростає?
У закладі зараз працює понад 800 людей. Ми не об’єднали адміністративний персонал, а скоротили його. Людям, які залишилися, ми не можемо платити стільки ж, скільки платили раніше, коли роботи було вдвічі менше. Відповідно, зарплата у них стала більшою. Людей стало менше, зарплата стала вищою — тому що вони забезпечують більший обсяг адміністративної функції.
Коли працюєш лікарем, здається, що найголовніше — лікувати. Але я завжди кажу: коли ти простягаєш руку в операційній, у цю руку треба щось покласти — скальпель, тампон, зажим, ліки. Їх потрібно купити, доставити, донести до пацієнта. Тільки комплексний підхід дає можливість це все робити.
Маємо заощаджувати кожну копійку. Час такий. І ми переглянули, наприклад, те, як забезпечувався ремонт та обслуговування обладнання у Перинатальному центрі до об’єднання: тепер оплата по факту надання послуг, а не за те, що колись можливо послуга спеціаліста з ремонту знадобиться. У п’ятому пологовому так було і раніше.
— Скільки коштують пологи у вашому закладі, і що потрібно мати з собою?
Національна служба здоров’я заклала певну суму — вона не сягає 20 тисяч гривень за нормальні пологи, будь-яким шляхом — кесаревим розтином чи природним.
І загалом, на ту кількість пологів, які ми приймаємо у Перинатальному центрі, то сума виходить немала. Достатня. З нею можна працювати. І ще важливо, щоб не було подвійної плати – є програма медичних гарантій, і тим, хто під неї потрапляє, держава покриває пологи. Усе. Більше нічого не потрібно платити додатково. Тим більше неофіційно. Я категорично проти цих неофіційних платежів, якихось внесків і тому подібного. Але лікарі хочуть заробляти — це абсолютно нормально. І тому у нас запроваджено систему платних послуг. Нею можуть скористатися ті, хто не потрапляє під систему медичних гарантій, або ж якщо людина хоче отримати додаткові послуги.
Ми створили систему персонального супроводу пацієнта. Як це працює? Пацієнт приходить і каже: я хочу лікаря такого-то. Якщо до лікаря йдуть люди — це добре. Він повинен бути впевнений, що за більшу кількість пологів отримає більшу зарплату. Як би це не було прикро решті. Але це чесно — він заробив, не вкрав і нікого не обманув.
Вибір лікаря — це не медична послуга. Медична послуга — це надання медичної допомоги. А вибір лікаря або отримання окремих умов перебування — це парамедична послуга, вона повинна оподатковуватися. І ми можемо брати за це гроші офіційно. Це прописано у нас в положеннях. І лікар захищений, і жінка офіційно отримує послугу, за яку вона сплатила. І вона отримує акти виконаних робіт, як би це дивно не звучало — прийняти пологи і видати акт — але це – робота, це – послуга.
— І це стимулює лікарів?
У мене є лікарі, які протягом місяця надають такі додаткові послуги 18 пацієнтам. Це абсолютно нормально. Офіційно така комплексна послуга включає лікаря, акушерку, дитяче відділення, анестезіолога за потреби. Певний відсоток йде по різних відділеннях. Усе працює.
На сьогодні у нас платні послуги за двома напрямками: індивідуальний супровід і окремі умови перебування – тобто окрема покращена палата, де породілля може перебувати з чоловіком. Але ще раз наголошу: звичайні пологи – навіть зі знеболенням чи якщо хочете з перебуванням чоловіка – не потребують додаткової оплати.
— А благодійні внески роблять?
Зараз вже немає такого. Колись було. Але я завжди хотів уникнути цієї обов’язкової необов’язковості. І якщо такі факти, не дай Боже, будуть мати місце, то я прошу повідомляти мені про них особисто, навіть через мої сторінки в соціальних мережах.
— І ви здавали в оренду приміщення?
Так, у нас були вільні приміщення, і ми здавали в оренду. Законом це не заборонено. У п’ятому пологовому будинку з 2012 року орендувала (одне з приміщень – ред.) приватна фірма “НДІ Життя”. Вона займалася лабораторною діагностикою, супроводом вагітності. По суті — конкуренти під боком. Після з’ясувалося, що вони здали орендовану територію у суборенду. І виявилося, що ось цей суборендар – “Медлайф Плюс”. А прив’язали її до нас, хоча прямий договір був у нас з “НДІ Життя”.
Коли почалася вся ця історія, почали прив’язувати діяльність суборендатора до нас, то я сказав, що нам немає сенсу продовжувати їхню роботу на нашій території. Вони спокійно, без скандалу, зібрались і пішли.
Але зрозумійте: так, договір укладався на певних умовах, але я не можу втручатися у фінансову політику орендаря чи контролювати, за що конкретно вони беруть гроші. За умовами договору вони мають проводити діяльність медичного спрямування, а скільки вони за це беруть коштів, як вони їх розподіляють – це не моя справа, адже це приватна фірма, до якої ні я, ні пологовий не маємо стосунку.
— Але ця оренда стала предметом пильної уваги з боку комісії Київради, яку очолює Марина Порошенко. Була перевірка…
Прийшли представники комісії. Намагалися знайти, де знаходиться “НДІ Життя”, а на той час вони вже виїхали.
— І договір уже був розірваний?
Безумовно. Співробітники наші показали, де була ця фірма. Але її вже там не було.
— Після цього Порошенко закликала МОЗ відсторонити Вас від посади на час фінансового моніторингу. Вас відсторонили?
В першу чергу, відстороняє від посади Департамент охорони здоров’я КМДА. Він не знайшов юридичних підстав для реалізації цього.
— А фінансовий моніторинг уже почався?
Чекаємо. Ми в плані є. Але мене дивує прагнення до цього мене відсторонити від посади – моніторинг же мені питання має задавати, а мене не буде на роботі на час його проведення у разі відсторонення. Я логіки не розумію. І департамент не підтримав відсторонення на час перевірки. Наразі, на час роботи комісії, я написав заяву на відпустку, щоб не створювати конфліктної ситуації, проте готовий у будь-який момент включитися і надати всі необхідні роз’яснення.
— Але вся ця ситуація довкола Вашої персони, критика Ваших дій, яка розгорнулася у ЗМІ, – як вона вплинула на роботу Центру?
Кількість пологів – я називав вам цифри… Ось як вплинуло…
Але я не можу мовчати, коли мене починають поливати брудом. Так, це поглибило конфлікт. Це непродуктивний шлях, я зрозумів, що все йде не туди, і розкол у колективі виник. Але були зроблені певні висновки, у тому числі й дисциплінарні. Уже певний час пройшов, і ми працюємо далі.
— Ви зараз про Кирила Венцківського теж говорите?
Так. Ми з Кирилом зустрілися, усе обговорили, і ми абсолютно спокійно співпрацюємо. І рішення повернутися – це не тиск чийсь, це – результат нашої з ним комунікації, порозуміння. Навпаки, тиск тих, хто намагався використати певні непорозуміння, і став причиною ситуації, яку розкрутили і винесли у ЗМІ.
Я зрозумів, що були певні особи від самого початку, які вважали Перинатальний центр на вулиці Предславинській своєю вотчиною. Я їх не задовольняв, бо з самого початку сказав: ніяких неофіційних заробітків, ніяких потоків, ніякого придбання обладнання незрозумілим шляхом. Вони зрозуміли, що треба мене прибрати, щоб повернутися на свої теплі місця.
І вони, звичайно, цього ніхто прямо не визнає, але почали цю брудну боротьбу. І вони не припиняють напади. Це певні лобісти, які намагаються зруйнувати систему, яку ми намагаємося будувати.
— А плюс до скандалів додалася одна з найважчих українських зим. Як її пережив Перинатальний центр?
Ще до повномасштабного вторгнення нам зробили пропозицію поставити пелетну котельню, незалежну від централізованого теплопостачання. Воно ще й дешевше.
Сьогодні ми, мабуть, єдиний пологовий будинок, який може повністю автономно існувати. Власна котельня. Власна свердловина — вода є завжди, навіть коли нічого немає. Запаси води. Харчоблок, який працює без зовнішнього енергопостачання. Генератори на кожній філії. Таких лікарень у Києві, які повністю можуть бути автономними, — лише шість.
— Давайте поговоримо про медичний аспект роботи. Жінки все частіше обирають кесарів розтин свідомо. Як Ви до цього ставитеся?
Зараз дедалі більше жінок хочуть народжувати шляхом кесаревого розтину. Наприклад, приходить жінка і каже: “Лікарю, я вас обрала, зробіть мені обов’язково кесарів розтин. Я не хочу болю”. Лікар, якого обрали, шукає медичні для цього показання, яких, можливо, і немає. І в таких ситуаціях головне – пояснити жінці про всі можливі наслідки, щоб, обираючи такий шлях народження, вона усвідомлено розуміла всі можливі наслідки.
Для жінки що головне? Дитина і щоб ніхто не бачив шрам. А шрам на матці залишається. А є другі пологи, є треті. І, на жаль, зараз є така патологія — врощення плаценти. Це серйозна патологія, яка врешті може спричинити необхідність видалення матки. Коли я навчався, такого майже не було. Раніше лише 9% пологів були за допомогою кесаревого розтину. І нас за це не хвалили. Нині це 30% пологів. І буде більше. І не лише тому, що жінки хочуть, а й через те, що перелік показань розширили. І по першому рубцю вже рідко хто з лікарів йде на природні пологи. І це провокує розвиток патології, про які я вже казав.
Акушерство — це спеціальність із найбільш непередбачуваною кровотечею. Дуже швидкою і дуже потужною. За хвилину можна втратити літр крові. Якщо лікар не опанував спеціальність досконало — він просто може втратити жінку. Але ми розробили власну авторську методику збереження матки. Вона передбачає проведення органозберігаючої операції, надскладне оперативне втручання у пацієнтки з високим акушерським ризиком. Завдяки їй є можливість зберегти жінці матку та її репродуктивний потенціал.
Оперуємо таких пацієнток кожен тиждень. Так, бувають ситуації, де ми вже не можемо нічого зробити і зберегти орган… Я вважаю, що методика унікальна. І її потрібно передавати наступним поколінням, адже вона може допомогти великій кількості жінок.
А для лікаря важливо не заважати природі. Пологи — це природний процес. І завдання лікаря, у першу чергу, побачити вчасно патологію і втрутитися, а не заважати і не підганяти процес під якісь зручності.
Унікальна операція зі збереженням матки при передлежанні та врощенні плаценти
— Як Ви ставитеся до домашніх пологів?
Моя позиція: домашні пологи — у межах пологового будинку. Ми ці умови створили — ще в п’ятому пологовому будинку проходило близько 500 пологів на рік у такому форматі. Ми створили в стінах пологового будинку повністю комфортні умови — з ваннами гідромасажними, без гінекологічних крісел. Жінки народжували так, як їм було зручно. На підлозі, на стільчику — як хотіли. Звісно, ми не можемо відійти від наших протоколів, і ми повинні убезпечити жінку від ускладнень. Але ми готові створити умови, які жінці будуть комфортнішими: вона перебуває у тій позі, яка їй зручніша, чи, наприклад, перебуває у ванній, де дещо зменшуються больові відчуття від переймів. Ці пологи можуть бути дещо довшими, але жінка відчуває, що вона керує процесом: вона і дитина.
Жінку потрібно убезпечити, щоб вона не робила це вдома і ще й без медичної допомоги. У свій час це було дуже популярним. І було дуже багато проблем — і з дітьми, і жінки втрачали багато крові, і, на жаль, мали місце і фатальні наслідки.
— Вас звинувачували в толеруванні ранніх пологів у дівчат, це дійсно так — Ви вітаєте ранні пологи?
Ці звинувачення є відвертою маніпуляцією, заснованою на вирваній з контексту цитаті з інтерв’ю. Мова йшла про медичний факт і фізіологічні особливості розвитку організму дівчини, а не про жодну “нормалізацію” ранніх пологів, чи тим більше будь-які неприйнятні явища. Такі випадки трапляються, і ми як лікарі зобовʼязані професійно надавати допомогу та приймати пологи, коли це необхідно. Інтерпретація цих слів як “агітації” — це свідоме перекручування, спрямоване на те, щоб очернити мене. Моя єдина позиція – захист жінок і дотримання етичних і професійних стандартів медицини.
— Який вік, на Вашу думку, оптимальний для народження дитини?
З точки зору фізіології — з 20 років. Але і 30 і більше років — нормально. Я не поділяю стандартів, які були раніше, – вікова першороділля. Але тоді було нормою, що жінці, яка народила в 25 років, ми вже мусили це вказувати. Так, з віком зростає ризик певних генетичних аномалій. Але ми ж маємо можливість провести тестування — є генетичний скринінг, є можливість повністю відновити хромосомну історію плоду… Технології вже зовсім інші.
— А яка найстарша породілля була у Вашій практиці?
62 роки.
— А як впливає на вагітних постійний стрес від повномасштабної війни? Можливо, зросла кількість передчасно народжених?
Можливо, моя відповідь вас здивує, але на самому початку повномасштабної війни кількість передчасних пологів зменшилася. Організм жінки ніби мобілізувався, згуртувався. Ми з колегами навіть це обговорювали. Але зараз все повернулося, і кількість передчасних пологів така, як була до початку повномасштабної війни.
— Дмитре Олександровичу, дякуємо Вам. І наостанок: кого більше народжується в 2026 році — хлопчиків чи дівчаток?
Першою у 2026 році народилася дівчинка. А кого більше? Знаєте — народжуються діти, і це життя,