Визначення очільника Державної авіаційної служби України безпосередньо впливає на національну безпеку, обороноздатність і захищеність критично важливої авіаційної інфраструктури. З цієї причини, вибір між прозорим змаганням і закритим призначенням є вибором між фаховим керівництвом і політичними небезпеками у стратегічно важливій царині. Організація відкритого конкурсу – це єдиний спосіб зменшити загрози для країни та гарантувати довіру до рішень уряду.
Призначення глави Державної авіаційної служби України вже давно вийшло за рамки звичайної кадрової процедури. По суті, мова йде про вибір способу управління стратегічно важливим регулятором: відкритого і професійного або ж таємного, кулуарного і політично вмотивованого. І саме зараз уряд знаходиться перед вибором, який матиме прямі наслідки для обороноздатності країни. Як слід вчинити уряду, щоб захистити одну з найважливіших сфер, читайте в матеріалі УНН.
Формально Кабінет міністрів може призначити голову Державної авіаційної служби України без прозорого змагання – воєнний стан це дозволяє. Але головне слово тут – може, а не зобов’язаний. Адже чинне законодавство не забороняє оголошення відкритого відбору навіть під час війни. Більш того, практика проведення відкритого змагання на посаду неодноразово використовувалась урядом вже після 2022 року. Тобто питання – не в правових обмеженнях, а виключно в політичній волі.
На тлі повномасштабної війни Державна авіаційна служба перестала бути “технічним” органом. Адже вона відповідає за сертифікацію авіаційної техніки, допуск компаній на ринок, безпеку перельотів, а також за рішення, що безпосередньо впливають на виконання оборонних замовлень, логістику, гуманітарні та евакуаційні місії. Помилка або навмисне шкідливе рішення в цій сфері – це не просто управлінський збій, а загроза для національної безпеки.
Саме тому ситуація навколо одного з кандидатів на голову органу Ігоря Зелінського, якого віцепремʼєр Олексій Кулеба подав на розгляд Кабміну, викликає велику кількість питань.
Як раніше повідомляв УНН, Зелінський у сфері авіації не новачок – він працював заступником голови Державної авіаційної служби України та був звільнений у 2025 році. Представники авіаційної галузі пов’язують період його роботи із системним занепадом транспортної авіації. За цей час з українського реєстру фактично зник флот Іл-76, який має критичне значення для військових і гуманітарних перевезень. Частина бортів була виключена з реєстру, частина – заблокована регуляторними рішеннями, а деякі фактично перейшли під контроль росії.
Додаткові питання щодо кандидатури Зелінського виникають і на тлі одного з його найбільш резонансних рішень авіаційної сфери, ухвалених уже після початку повномасштабного вторгнення росії в Україну.
Йдеться про використання документів російської підсанкційної компанії ПАТ “Іл”. Незважаючи на чинний санкційний режим, Зелінський видавав сертифікати перегляду льотної придатності літаків на підставі рішень цього підприємства, фактично легалізуючи документи компанії країни-агресора через українського державного регулятора. І це при тому, що в Україні на той момент уже існувала сертифікована організація, здатна здійснювати відповідний технічний супровід без залучення російських структур.
За оцінками експертів, такі рішення не лише суперечили санкційній політиці України, а й створили прямі загрози для національної безпеки, адже фактично відкрили можливість продовження взаємодії з підприємствами оборонно-промислового комплексу держави-агресора.
Показово, що ці ризики вже стали предметом уваги правоохоронних органів. Так, Служба безпеки України проводить спецперевірку кандидата на посаду голови Державіаслужби Ігоря Зелінського, під час якої врахує можливу шкоду державі у разі його призначення. Про це раніше повідомляв УНН із посиланням на відповідь уповноважених органів.
Регулятор не має права видавати дозвільні документи, сертифікати чи інші акти, якщо їх підставою є рішення або висновки російських компаній, що перебувають під санкціями. Санкційний режим означає повну заборону будь-якої прямої чи опосередкованої співпраці. Видача дозволу в такій ситуації фактично легалізує вплив підсанкційного суб’єкта через державний орган України
– зазначив юрист Дмитро Касьяненко.
На цьому тлі бажання Кулеби призначити очільника Державної авіаційної служби України без відкритого конкурсу виглядає щонайменше дивно. Адже повноцінний відкритий відбір автоматично означав би публічні співбесіди, питання щодо минулих рішень, аналіз діяльності кандидатів і порівняння альтернатив. Саме цього, вочевидь, намагаються уникнути.
В коментарі УНН політолог Володимир Цибулько прямо вказав на системну проблему таких призначень. За його словами, відбір за принципом лояльності, а не професіоналізму, неминуче призводить до деградації державних інституцій. А у випадку з авіаційною галуззю ці наслідки можуть бути фатальними.
Насправді, якість призначених поза конкурсами функціонерів дуже низька, і це призводить просто до катастрофічних наслідків
– вважає Цибулько.
Нагадаємо
Україна вже готується до відновлення змагань на ключові посади. Відповідні рішення й законодавчі зміни перебувають у процесі ухвалення. Тож спроби призначити голову Державної авіаційної служби України “швидко і без галасу” саме зараз виглядають, як спроба встигнути до моменту, коли конкурсний механізм стане неминучим.
Головний висновок у цій історії очевидний: уряд повинен оголосити відкритий конкурс на посаду голови авіаційного регулятора. Це не суперечить закону, не заважає воєнному управлінню і, навпаки, є чи не єдиним способом обрати справді компетентного керівника. Прозорий відбір зменшує загрози для обороноздатності, зніме питання щодо політичних домовленостей і продемонструє, що держава навіть у часи війни здатна діяти відкрито та відповідально. А особливо у сфері, де ціна помилки – безпека країни.