Лайф-коуч та психолог Микола Олійник роз’яснив, чому люди нерідко вступають у новий рік з невирішеними душевними проблемами і відкритими питаннями. А також надав рекомендації, як це подолати.
Кінець року часто уявляється як символічна лінія, після якої все повинно “початися заново”. Однак дійсність інша: чимало людей входять в наступний рік з тими самими переживаннями, болем і незавершеними справами. Про те, чому так трапляється і що насправді сприяє звільненню від минулого, розказав журналістці УНН коуч-психолог Микола Олійник.
Закінчення року не означає автоматично ментального “перезавантаження”. Психіка не реагує на дати та святкові символи, натомість для неї важливий емоційний досвід і те, чи був він опрацьований до кінця.
Для психіки календар не виступає межею. Рік може скінчитися формально, але якщо події не були емоційно пережиті й завершені, вони залишаються з нами. Особливо це стосується втрат, розчарувань, нездійснених сподівань або ситуацій, де ми не поставили внутрішню фінальну крапку. Психіка не терпить незакінченості та постійно повертає нас у те місце, де є незавершена історія
роз’яснює Микола Олійник
Щоб знизити внутрішню напругу, не слід радикально змінювати життя або ставити собі суворі вимоги. Набагато ефективніше надати собі простір для відвертого підсумовування, зазначає Микола Олійник.
“Найпростіше і водночас найдієвіше – це усвідомлене підведення підсумків без критики. Не тільки “чого я досяг”, а й “що я пережив”. Корисно письмово відповісти собі: “що було найскладнішим?”, “що я витримав?” і “за що можу себе поважати?”, “а що хочу лишити у минулому?”. А другий крок, ритуал завершення – лист (року або собі) дає психіці чіткий знак, що етап завершено”, – каже коуч-психолог
Втім, аналіз року легко може перетворитися на самоосуд, який виснажує. Відмінність між цими станами відчувається у тому, що людина відчуває після такого “підбиття підсумків”.
Здорове підведення підсумків дарує ясність і безтурботність. Самоосуд же, залишає відчуття провини та знецінення. Якщо після аналізу вам хочеться рухатися далі – це показник здорового процесу. Якщо ж з’являється внутрішній голос “я знову не зміг” , “я недостатньо”, – це вже внутрішній тиск, а не аналіз
підкреслює Микола Олійник.
Окремий виклик – почуття провини та розчарування, які люди часто тягнуть із собою в наступний рік. Однак, в подібних станах також, суттєво відокремити реальну відповідальність від того, що було поза нашим впливом.
“Перше – визнати, що відчуття існують. Провина і розчарування не зникають від ігнорування. Друге – розділити відповідальність і контроль. Нерідко ми звинувачуємо себе за те, що було поза нашими можливостями: війна, кризи, втрати, обставини. Корисна практика — чесно відповісти собі: “Що я реально міг/могла зробити в тих умовах?”
І дозволити собі прийняти: я зробив/ла максимум з того, що було можливим тоді, а не ідеально з позиції сьогодні”, – роз’яснює Микола Олійник.
Розпочинати новий рік, коуч-психолог рекомендує не з ідеї “нового життя”, а з внутрішньої підтримки. Без жорстких обіцянок, і з дозволом бути живою людиною з промахами, змінами та особистим темпом
Найкращий настрій для нового року – це гнучкість. Не “цього року я все зроблю правильно”, а “я дозволяю собі вчитись, помилятись і корегувати курс”. Важливо починати не тільки з цілей, а з внутрішніх опор: я з собою, я маю право на помилки, я не починаю з нуля. Саме такий стан дає ясність, безтурботність і справжню енергію для змін
підсумовує коуч-психолог.
Новий рік не повинен бути початком з білого полотна. Часом найкраще, що ми можемо зробити – продовжувати дорогу, визнаючи власний досвід і дозволяючи собі рухатися далі без зайвого напруження.