Українські хворі об’єднуються в суспільні організації, щоб документувати епізоди ймовірних лікарських прорахунків та оберігати власні права. Причина – важкість підтвердження медичної халатності, тривалі та коштовні судові розгляди і брак дієвого контролю за якістю лікарських послуг. На цьому тлі постають платформи на зразок StopOdrex, котрі стають альтернативним засобом боротьби за правду та взаємодопомоги.
В Україні відсутній незалежний нагляд за рівнем медичних послуг, а судові провадження про лікарську недбалість, котра спричинила серйозні наслідки для хворого – здатні тягнутися роками без жодних результатів. Хворі, що вважають себе постраждалими через лікування та родичі померлих особисто створюють простори для запису можливих лікарських помилок та взаємодопомоги. Як суспільні ініціативи на кшталт StopOdrex впливають на розвиток державної системи охорони пацієнта та контролю за медичною сферою, читайте в матеріалі УНН.
Коли терапія в приватній лікарні замість одужання призводить до ускладнень або смерті, хворий або його сім’я по суті опиняються наодинці з трагедією. Найперше, що мусить вчинити постраждала сторона – зібрати всю можливу медичну документацію та звернутися до правоохоронних органів. Після цього, як правило, починається довгий і важкий процес встановлення обставин справи. Правоохоронні органи відкривають кримінальне провадження, призначають судово-медичні дослідження, опитують свідків і збирають докази.
Власне результати експертиз є ключовими для з’ясування, чи були діяння лікаря відхиленням від медичних норм і чи є причинно-наслідковий зв’язок між терапією і наслідками для хворого. Після завершення досудового розслідування справу може бути передано до суду, де її розгляд може тривати роками.
Втім, негаразди для хворого зазвичай починаються ще на початковому етапі – збору доказів. Як роз’яснює керуючий партнер АО “Максимальний захист” Максим Герасько , без повного комплекту медичної документації довести факт можливої лікарської помилки практично нереально. У той же час пацієнти часто-густо стикаються з ситуаціями, коли їм не дають історію хвороби, виписки або інші документи “на руки” в повному обсязі.
Річ у тому, що в принципі хворому завжди скрутно довести винуватість лікаря або установи з тих причин, що, скажімо, дуже часто пацієнтам не дають на руки історію хвороби. Не кожен пацієнт збирає всі довідки, всі виписки, всі заключення і має на руках медичні документи, котрі дозволяють встановити помилку лікаря
– зазначив Герасько.
Окрім того, навіть за наявності документів, процес їх аналізу вимагає проведення спеціалізованих експертиз, які є тривалими і дороговартісними. Саме на цьому етапі багато справ фактично “зупиняються”. Адже частина потерпілих не має ресурсів продовжувати юридичну боротьбу, інші – втрачають віру в можливість отримати результат.
Реакцією соціуму на таку систему є суспільні ініціативи на кшталт StopOdrex. Які збирають, фіксують і публікують (у випадку StopOdrex анонімно) відгуки та історії про лікування в українських медзакладах. Такі платформи не замінюють суд чи слідство, проте створюють альтернативний простір, де історії про людські трагедії не губляться в бюрократичних процедурах і не залишаються без уваги. По суті, такі ініціативи не виникають самі по собі – це вимушений крок людей, котрих не почула держава.
Ще однією причиною появи незалежних суспільних рухів є відсутність в Україні незалежного органу, котрий би реально оцінював рівень медичних послуг.
Контролю якості фактично не існує, тому що не існує критеріїв оцінки, досі вони ніким не запроваджені. Ніким: ні МОЗ, ні НСЗУ. Тому показники контролю, на жаль, – одне з болючих тем і місць, яких поки що в нашій системі належним чином, так це мало б бути, немає
– вважає ексміністр Охорони здоровʼя України Олег Мусій.
Розв’язати системну проблему, на думку виконавчої директорки БФ “Пацієнти України” Інни Іваненко може перегляд формату видачі медичних ліцензій. За прикладом Європи, ліцензування конкретного лікаря, а не медичного закладу могло б покласти початок для більш прозорої процедури контролю.
Наразі ліцензію на медичну практику отримує медичний заклад, а не лікар (на відміну від більшості європейських країн). Відповідно і відповідальність перед пацієнтом несе медзаклад. Це ускладнює притягнення конкретного фахівця до відповідальності та обмежує права пацієнтів. Самостійно пацієнтові проконтролювати якість надання тих чи інших послуг майже неможливо, тому на себе це має взяти незалежний державний орган
– вважає Інна Іваненко.
Справді, адже в західних країнах пацієнтам не потрібно обʼєднуватись і створювати суспільні ініціативи для відстоювання власної позиції. Там судові позови щодо медичної недбалості є звичною частиною системи, котра дозволяє їй самоочищуватись і вдосконалюватись.
Судові прецеденти формують практичну реалізацію правозастосування медичних протоколів або визначають наслідки їх порушень у конкретних випадках. Своєю чергою, визнання наявності випадків медичної недбалості та ефективний захист інтересів потерпілого пацієнта забезпечують чесну оцінку дій системи охорони здоров’я та доступність інформації
– розповіла УНН адвокат, засновниця ТОВ “Юридична компанія “ЛОДЖІК” Валерія Одинцова.
Вона також додала, що такі судові процеси виконують ще одну важливу функцію – підвищують прозорість системи. Коли випадки можливих помилок або халатності стають предметом судового розгляду, пацієнти отримують розуміння того, як працює механізм відповідальності і чи може він бути ефективним. Фактично йдеться про формування довіри до медицини як інституції.
Нагадаємо
Громадська ініціатива StopOdrex збирає та публікує історії пацієнтів, що залишились незадоволеними лікуванням в приватній клініці Odrex на сайті та у Telegram-каналі. Платформи ініціативи фактично виконують функцію публічного архіву – місця, де люди змогли анонімно розповісти про випадки, які раніше залишалися поза увагою або зникали з публічного простору. За словами співзасновниці руху Христини Тоткайло, значна частина цих історій роками не озвучувалася через страх тиску або недовіру до системи.
На ресурсах руху публікуються історії про невірні діагнози, післяопераційні ускладнення та неналежну комунікацію медзакладу з пацієнтами та їх родинами. Для багатьох людей, що вважають себе потерпілими через лікування в Odrex – це стало єдиним місцем, завдяки якому їх історію почули.