Христина Тоткайло, у якої батько помер після терапії в “Одрексі”, заявила, що позов медзакладу до УНН – це тиск на мас-медіа. Клініка вимагає спростування публікацій та 1 млн грн відшкодування за оприлюднення історій хворих.
Судовий процес сумнозвісної одеської приватної лікарні Odrex до журналістів УНН – це утиск на медіа та прагнення змусити мовчати про істину щодо трагедій, які сталися в приміщеннях клініки. Про це сказала співзасновниця платформи StopOdrex Христина Тоткайло, у якої батько помер після терапії в медустанові, інформує УНН.
Контекст
“Одрекс” подала до суду на УНН через друк розповідей родичів жертв, а також тих, хто вважає себе потерпілими від лікування в цій лікарні. Юристи лікарні вимагають спростувати статті, а також відшкодувати “Одрексу” 1 мільйон гривень моральної компенсації. Вочевидь, таким чином в “Одрексі” вирішили залякати та змусити мовчати журналістів, котрі висвітлюють історії про жертв терапії у цій лікарні, а також спостерігають за перебігом розслідувань кримінальних справ, у яких фігурує лікарня. На сьогодні відомо вже про 10 кримінальних справ, які розслідуються за статтями “шахрайство”, “неналежне виконання професійних обов’язків медпрацівником” та “умисне вбивство”.
“Вони вимагають спростувати статті, в яких журналісти переказують наші історії – історії людей, які зіткнулися з болем втрати, трагедіями, смертями своїх рідних та близьких через “лікування” в лікарні. Серед цих історій є і моя. Історія про смерть мого тата, котру в Odrex, явно, вважають “шкодою для ділової репутації”. Цей позов – не про репутацію. Це про правду, яку Odrex намагається викреслити. Замість того, щоб взяти на себе відповідальність, надати пояснення та комунікувати з постраждалими, віддати ситуацію в руки правосуддю – лікарня йде в суд і заявляє мільйонні вимоги до журналістів, чинить тиск на них, щоб ті мовчали та перестали писати правду”, – написала Христина Тоткайло на своїй сторінці у Facebook.
Вона нагадала, що “Одрекс” намагався також заблокувати платформу StopOdrex, створену для того, щоб ті, хто постраждав від лікування в медустанові, могли розповісти свої історії.
“Спершу вони пробували заблокувати наш сайт StopOdrex, тепер намагаються залякати журналістів, котрі зважилися нас вислухати, почути і розповісти наші історії, щоб про них дізналася вся країна. Але правда не зникне від позовів. Ми не змовчимо і ми вдячні тим, хто не боїться говорити разом з нами”, – підкреслила Христина Тоткайло.
Документальний фільм “Осине гніздо”
Документальний фільм “Осине гніздо” став дійсним викриттям “лікування” в приватній одеській лікарні Odrex. Чи не вперше жертви Odrex та рідні тих, кого не вийшло врятувати після лікування в одеській лікарні, розповіли свою правду. В надії віднайти справедливість та вберегти інших.
Одна з тих, хто не злякався розповісти свою історію, – Світлана Гук. Жінка стала вдовою після того, як її чоловік потрапив в “Одрекс” із пухлиною тимуса. Після обіцяної “легкої операції” йому зробили повну торакотомію, а далі почались ускладнення, апарат “штучної нирки” і щоденні рахунки на 80-90 тис. грн. Найбільш вражаючою частиною історії сім’ї Гуків стала розповідь Світлани, про те як вона зайшла в палату до чоловіка – там було холодно ніби в морозильній камері, а під ковдрою пацієнта стояв обігрівач повітря. Як розповідає сама вдова – Odrex продовжував утримувати тіло її чоловіка на апаратах після клінічної смерті лише для того, щоб виставити більший рахунок, адже перебування в приватній лікарні тарифікується подобово. Чоловік помер, а коли Світлана не змогла заплатити за смерть свого чоловіка – лікарня подала на неї в суд, паралельно погрожуючи. Як розповідає вдова, тиск був настільки сильним, що вона навіть думала про суїцид.
Володимир, інший хворий, прийшов в “Одрекс” на хірургічне втручання. Однак, наступної доби після її проведення, його стан значно погіршився. Виявилося що його легені уражені на 85%. Хоча першопричина звернення в лікарню ніяк не стосувалася проблем з легенями. Лікарі повідомили дружині, що чоловіка заразили бактерією Serratia marcescens, яка поширюється через брудні руки або нестерильне обладнання. Додавши, що в реанімації можна підхопити що завгодно. Чоловікові ставало все гірше, він майже не міг дихати, тож його ввели в медикаментозну кому. Утримання пацієнта на апаратах коштує дорого, тож в кінцевому підсумку у сім’ї закінчилися кошти. У відповідь дружина Володимира почула пропозицію від лікарів лікарні “вимикати світло” – відключати чоловіка від апаратів і змиритися з тим, що його не врятувати. Володимир вижив дивом, вийшовши з лікарні з підірваним здоров’ям та значною втратою ваги. У виписці про зараження інфекцією в лікарні – жодного слова.
Киянка Христина Тоткайло дізналася про онкологічний діагноз свого батька і звернулася до “Феофанії”. Консиліум лікарів дійшов висновку, що агресивна хіміотерапія йому протипоказана до проведення хірургії. Однак хірург Ігор Бєлоцерковський, який також був на консиліумі, запропонував лікуватися в одеському “Одрексі”, де працює його дружина – онколог Марина Бєлоцерковська. Він запевнив доньку, котра була в розпачі, що в одеській лікарні її батькові “врятують гортань і голос”. Перед поїздкою сім’ю змусили оплатити консультацію наперед, без огляду, що вже викликало сумніви.
В “Одрексі” батькові призначили пʼятиденний курс агресивної хіміотерапії й одразу планували другий. Чоловіку встановили гастростому, яка потребувала щоденного догляду, але, за словами Христини, лікарі майже не оглядали її. До моменту виписки в місці встановлення вже був наскрізний отвір, через який витікала їжа.
Після повернення до Києва стан батька різко погіршився: відмовили нирки, зʼявилися виразка в роті. На повідомлення про критичні симптоми лікарка з “Одрексу” відповідала, що сьогодні вихідний, всі питання – в понеділок. Сім’я заплатила понад 250 тисяч гривень, але батько помер. Христина переконана, що призначення агресивної хіміотерапії всупереч рекомендаціям інших лікарів стало фатальною помилкою “Одрекса”.
Ці історії лише невелика частина того, що показано в документальному фільмі “Осине гніздо”. Насправді свідчень значно більше, і всі вони описують однакові патерни: агресивний фінансовий тиск, зневага протоколами лікування, відсутність належного контролю та випадки, що завершувалися тяжкими ускладненнями або смертю. Фільм є доказами потерпілих від “лікування в Odrex. Правоохоронні органи, а також Міністерство охорони здоров’я не можуть їх ігнорувати. Масштаб цих історій свідчить: проблема не в окремих лікарях, а у системі роботи лікарні “Одрекс”. Де головною метою, здається, є не допомога хворому, а заробіток.
Смерть Аднана Ківана
Поштовхом до початку активного публічного висвітлення так званої “Справи Odrex” стала смерть в приміщеннях клініки місцевого бізнесмена-девелопера Аднана Ківана. Відомо, що у травні-жовтні 2024 року він проходив там терапію. За фактом його смерті було повідомлено про підозру у неналежному виконанні професійних обов’язків, що спричинило смерть пацієнта (ч. 1 ст. 140 КК України) двом лікарям.
Пізніше зʼясувалося, що йдеться про завідувача хірургічного відділення Віталія Русакова та лікаря-онколога Марину Бєлоцерковську, котру звільнили з Odrex майже одразу після смерті Аднана Ківана. Слідчі, покладаючись на висновки експертизи, вважають, що дії цих двох лікарів призвели до смерті пацієнта Аднана Ківана.
Перевірка Odrex регулятором
Міністерство охорони здоровʼя вже провело перевірку дотримання лікарнею Odrex ліцензійних умов, виявило порушення та відкликало медичну ліцензію, видану на ТОВ “Дім медицини”, яка фігурує у кримінальних справах щодо смерті Аднана Ківана.
Наступним кроком регулятора має стати перевірка ще однієї юридичної особи лікарні ТОВ “Медичний дім “Одрекс”, яка фігурує в інших кримінальних провадженнях. У випадку виявлення порушень – МОЗ повинне відкликати і цю медичну ліцензію лікарні.
Якщо це станеться – у так званого триголового дракона, залишиться остання медична ліцензія, видана у 2012 році на ТОВ “Центр медицини”. Про те, навіщо Odrex щонайменше три юридичні особи з медичними ліцензіями, детальніше читайте в матеріалі УНН.