Урядовий кабінет планує вивчити кандидатуру Ігоря Зелінського на пост керівника Державіаційної служби, якого активно підтримує віцепрем’єр Олексій Кулеба. Це управлінське рішення викликає значні сумніви, враховуючи дії Зелінського, здійснені під час його роботи в керівництві авіаційного регулятора.

Рада міністрів України планує обговорити кандидатуру Ігоря Зелінського на місце очільника Державної авіаційної адміністрації України. Подання до Ради міністрів, згідно з відомостями джерел УНН, лобіює віцепрем’єр з питань відновлення Олексій Кулеба. Подібне призначення спричиняє ряд значних ризиків, які пов’язані з рішеннями, що Зелінський приймав, перебуваючи на посаді заступника очільника Державіаслужби.
Просування карʼєрними сходами після звільнення
Ситуація з Зелінським на поточний момент здається дивною. У лютому 2025 року віцепрем’єр Кулеба звільнив Зелінського з позиції заступника керівника Державіаслужби. У той період Зелінський був “правою рукою” тодішнього керівника відомства Олександра Більчука, до діяльності якого також є чимало питань. Після усунення Більчука з посади голови Державіаслужби Кулеба несподівано змінив свій погляд і подав кандидатуру Зелінського на розгляд Радміну – тепер вже на місце керівника авіаційного регулятора.
Цей кадровий поворот відбувається на тлі політичної нестабільності навколо самого віцепрем’єра. У Верховній Раді зареєстровано проєкт постанови про усунення Кулеби у зв’язку з корупційними скандалами у сфері відбудови, зокрема під час його роботи на посаді голови Київської ОДА. У пояснювальній записці до проєкту постанови згадуються журналістські дослідження щодо завищення вартості робіт і можливого привласнення бюджетних грошей.
На цьому тлі просування “своєї” людини на місце очільника Державіаслужби все більше схоже на намагання зберегти вплив на стратегічного регулятора у випадку політичної відставки.
Спадщина Більчука і роль Зелінського
Уряд усунув керівника Державіаслужби Олександра Більчука після того, як у серпні 2025 року ним було прийняте рішення передати супровід ремонтної документації гелікоптерів типу Мі-8МТ(МТВ) компанії AAL Group Ltd. Чиновник проігнорував наявність в Україні сертифікованих підприємств, здатних виконувати дані функції з 2014 року, після початку війни росії проти України. Його вибір зупинився на офшорній структурі, яка, пов’язана з російським оборонно-промисловим комплексом. Кінцевим бенефіціаром AAL Group Ltd є компанія “Вертольоти росії”, що входить до російського держконцерну “Ростех”.
Варто відзначити, що ще у 2024 році Транспортне командування Збройних сил США USTRANSCOM визнало AAL Group Ltd непридатною для співпраці, вочевидь через зв’язок компанії з російською федерацією.
У підсумку це не перешкодило Більчуку прийняти рішення на її користь, через що його згодом звільнили. Очевидно, що Зелінський, як його заступник і “права рука”, не міг не знати про дані процеси і, більше того, ймовірно брав у них безпосередню участь. Адже саме він виконував обов’язки очільника Державіаслужби, коли Більчук був у відпустках чи відрядженнях.
Знищення української транспортної авіації
Представники українського авіаринку характеризують період роботи Зелінського на посаді заступника керівника Державіаслужби (2020–2025 роки), як час системного і цілеспрямованого знищення транспортної авіації. Якщо у 2016 році в державному реєстрі було більше 20 літаків Іл-76, то на початок 2025 року їх залишилося всього два, та й ті не мають льотної придатності.
Експерти зазначають, що саме за рішеннями попереднього керівництва Державіаслужби ці борти були виключені з українського реєстру і фактично перейшли під контроль росії. У цей період також були прийняті регуляторні рішення, спрямовані на створення штучних перешкод для експлуатації Іл-76 в Україні.
В умовах повномасштабного вторгнення росії такі дії виглядають особливо небезпечними, адже держава втратила транспортний флот, критично важливий для військової та гуманітарної логістики.
Блокування використання Іл-76МД для потреб армії
Ще з 1990-х років в Україні існували рішення, що дозволяли експлуатацію літаків Іл-76МД без складних бюрократичних процедур, зокрема їх переоформлення між різними відомствами, у тому числі Міністерством оборони. У червні 2023 року, коли Зелінський виконував обов’язки очільника Державіаслужби, він офіційно підтвердив відсутність перешкод для використання транспортних літаків в інтересах України. Дану позицію підтримували як представники авіаринку, так і Міноборони.
Втім вже через пів року, у грудні, він кардинально змінив своє бачення, заявивши, що Іл-76МД не мають цивільних сертифікатів типу і не можуть бути зареєстровані. Як наслідок, використання літаків для потреб військових, гуманітарних та евакуаційних місій було заблоковане.
Окрім того, це рішення призвело до того, що критично необхідна авіатехніка простоювала, тоді як держава продовжувала витрачати бюджетні кошти на її утримання. Тож очевидно, державі нанесено значну шкоду, в тому числі матеріальну.
Порушення вимог санкційного законодавства і співпраця з рф
Варто зазначити, що після незаконної анексії Криму і вторгнення росії на Донбас у 2014 році Україна запровадила санкції проти російського розробника літаків Іл-76 ПАТ “Іл”. Тобто будь-яка співпраця з даним російським підприємством як на приватному, так і на державному рівні була заборонена.
Та це не завадило Зелінському видати десятки сертифікатів перегляду льотної придатності літаків на підставі рішень підсанкційного ПАТ “Іл”.
Варто зазначити, що у рішенні російського ПАТ “Іл”, виданого у червні 2022 року вказано серед іншого, що “у випадку зміни експлуатанта (власника) чи перереєстрації літака “Рішення” втрачає силу і підлягає переоформленню у встановленому порядку”. Тож виходить, що Зелінський видав сертифікат на підставі недійсного рішення.
Фактично таким чином він легалізував використання документів підприємства країни-агресора, що, за оцінками експертів, могло принести російській стороні десятки мільйонів доларів доходу.
Водночас в Україні є сертифікована організація, здатна здійснювати відповідний супровід літаків Іл-76 ПАТ “Іл”без залучення російських підсанкційних компаній, що входять до оборонно-промислового комплексу країни-агресора.
Як пояснили УНН представники авіаринку, своїм рішенням Зелінський поставив експлуатантів літаків Іл-75 перед вибором: або співпрацювати з російським підсанкційним розробником, або відмовлятися від використання літаків.
На думку юриста Дмитра Касьяненка, подібні дії Зелінського мають бути предметом розслідування правоохоронних органів.
“Регулятор не має права видавати дозвільні документи, сертифікати чи інші акти, якщо їх підставою є рішення або висновки російських компаній, що перебувають під санкціями. Санкційний режим означає повну заборону будь-якої прямої чи опосередкованої співпраці, у тому числі через документи, експертизи або “технічні обґрунтування”. Видача дозволу в такій ситуації фактично легалізує вплив підсанкційного суб’єкта через державний орган України. Якщо такі дозволи видані, це дає підстави говорити про обхід санкцій і продовження фактичної взаємодії з рф”, – пояснив він.
За словами юриста, у разі доведення умислу йдеться про можливу кваліфікацію за статтями 111-2 (пособництво державі-агресору), якщо буде виявлений умисел та реальна допомога країні агресору, ст. 364 КК України (зловживання владою), за умови, що рішення приймалось всупереч інтересам Державіаслужби, ст. 367 КК України (службова недбалість), якщо посадовці “не перевірили” санкційні обмеження та процедури. Розслідування подібних фактів належить до компетенції Служби безпеки України та інших правоохоронних органів.
Кадрове рішення як тест для держави
Історія із Зелінським – це не лише про минулі помилки. Частина прийнятих ними рішень і сьогодні продовжує створювати проблеми для авіаційної галузі та ставить під загрозу національну безпеку. Призначення людини з таким минулим на посаду керівника Державіаслужби виглядає як спроба зберегти старі порядки під новою назвою.
Очевидно, що в умовах повномасштабної війни Уряд не може дозволити, щоб авіаційний регулятор очолював чиновник, чия діяльність асоціюється зі збитком національним інтересам, зокрема безпеці, порушенням санкцій і підігруванням інтересам ворога.
