Новий керівник міністерства енергетики Денис Шмигаль оприлюднив заходи реагування на кризу для ліквідації наслідків блекаутів. Фахівці розглядають ці рішення як оперативні управлінські дії, які не розв’язують системних питань.
Держава вступає у 2026 рік із відновленням енергетичної тривоги в повсякденний режим. Нещодавно призначений очільник енергетичного відомства Денис Шмигаль відкрито позначив комплекс дій, які мають “підтягнути” систему після атак і блекаутів. Однак, у фаховому середовищі ці рішення сприймають скоріше як перелік оперативних управлінських дій, де ключові проблеми полягають не в технічній площині, а в юридичній сфері, фінансах і майбутній відповідальності.
У п’ятницю, 16 січня, новообраний Перший заступник прем’єр-міністра — міністр енергетики України Денис Шмигаль у залі засідань Верховної Ради України проголосив ряд заходів реагування на кризу, які повинні допомогти здолати наслідки блекауту в Україні та уникнути нових, спричинених обстрілами зс рф. План передбачає зміни на всіх рівнях, починаючи від підготовки й розгортання нових “пунктів незламності” і закінчуючи новими умовами для придбання, розподілу та використання електричної енергії. Що це буде означати на практиці для українців і чи допоможе “план Шмигаля” підтримати і відновити енергетичну незалежність країни, УНН з’ясовували спільно з експертом.
Нові пункти незламності, імпорт і ручний розподіл ресурсів: як Міненерго планує долати блекаути
Для початку пригадаємо, які саме кроки запропонував Денис Шмигаль, щоб вивести державу з енергетичної кризи. Про більшість із них голова профільного міністерства зробив серію повідомлень у своєму Telegram-каналі.
Серед них — можливість залучення команд з інших регіонів для з’єднання генераторів у багатоквартирних будинках.
Наступний крок — полегшення приєднання когенераційних установок, модульних котелень, газотурбінних і газопоршневих установок для збільшення розподіленої генерації. На кожну фазу виконавцям пропонують виділяти не більше, ніж 48 годин.
“Маємо ситуації, коли обладнання привезене, але через технічні зволікання та неготовність документації його встановлення затягується”, — акцентував Шмигаль.
Ще один захід реагування на кризу від Міненерго — це збільшення кількості пунктів незламності. Особливу увагу хочуть надати Києву, хоча запевняють, що інші регіони також у фокусі. Опорні пункти, які забезпечать додатковим обладнанням для обігріву, харчування, зарядки пристроїв, зв’язку, вже визначили.
Окрім того, Денис Шмигаль наголошує на необхідності зробити інвентаризацію необхідних для енергостійкості країни ресурсів і “перерозподілити їх так, щоб допомога надходила перш за все тим, хто її найбільше потребує”.
Окремо новий керівник Міненерго звернувся до українського бізнесу.
“Звертаюся до бізнесу з наполегливим проханням вимкнути зовнішню рекламу: підсвітки, екрани та інші великі енергоємні конструкції. Якщо маєте надлишкову енергію, замість яскравої реклами віддайте її людям”, — підкреслив він.
Є вимоги і до державних організацій. Так, “Укрзалізниці”, “Нафтогазу”, “Укроборонпрому” доручили терміново забезпечити закупівлю імпортованої електроенергії в обсягах не менше 50% від їхнього власного споживання.
Якщо говорити про міжнародний аспект, то у профільному міністерстві:
- чекають від міжнародних партнерів (без уточнення на загал конкретних країн-союзниць та організацій) потужні генератори, накопичувачі електроенергії, елементи живлення, трансформатори, засоби для ремонту, обладнання;
- збільшують імпорт електроенергії з ЄС (Таким чином, зараз найбільша потужність для імпорту наразі становить 2,3 ГВт).
Також Перший заступник прем’єр-міністра — міністр енергетики України акцентував: на порядку денному — посилення захисту енергетичних об’єктів. На роботи щодо захисту енергетичної інфраструктури, за його словами, виділили понад 50 млрд грн.
А ще Уряд, зважаючи на введення надзвичайної ситуації в енергетиці, про яке 15 січня повідомив Президент України Володимир Зеленський, вдався до змін правил, які стосувалися “комендантської години”. Відтепер під час неї людям дозволять виходити без спеціальних перепусток і користуватися транспортом, щоб дістатися пунктів незламності та пунктів обігріву. Фактично, буде діяти такий підхід, як і до переміщення містян під час повітряної тривоги.
Економія електрики “по-українськи”: де закінчується антикриз і починаються ризики
Пояснити ефективність та реалістичність заходів, які озвучив голова профільного міністерства, УНН попросили співзасновника Інституту енергетичних стратегій, експерта Юрія Корольчука. Він визнає: кожен із цих інструментів “має право на існування”. Але паралельно вони пов’язані з системними ризиками, які можуть звести нанівець ефект або перетворити рішення реагування на кризу на майбутні судові позови та проблеми для державного бюджету.
48 годин на дозволи: економія часу чи борг на майбутнє?
Найбільш резонансна частина “енергетичного пакету”, в якій йдеться про полегшення приєднання когенераційних установок, модульних котелень, газотурбінних і газопоршневих установок, за оцінкою співрозмовника УНН, стосується не технічної можливості підключати нові потужності, а про відступ від чинних процедур. Якщо держава, фактично, прискорює дозвільну систему адміністративним рішенням, а не змінами закону, виникає ризик правомірності таких дозволів у майбутньому.
“(Ми відступаємо — ред.) від тих норм, які прописані в законодавстві. Чесно вам скажу, наприклад, якщо щось трапиться, чи будуть серйозні глобальні конфлікти щодо того, коли будуть приймати рішення, що давайте, за 48 годин ви повинні там видати дозвіл на установку цієї установки. А вона, наприклад, там більше викидів СО2 дає. А ми підписали договір (щодо викидів – ред.) з Європейським Союзом, нам їх треба скорочувати, а ми не можемо це зробити. Розумієте в чому суперечність?” — пояснив Корольчук.
Далі, за його словами, прийде у рух класичний ланцюг: оскарження, скасування, компенсації, багаторічні суперечки. Для економіки це означає більшу юридичну невизначеність для інвесторів і підрядників, дорожчі контракти та страхування ризиків.
Окрім того, існує головний стоп-фактор, який не розв’язує жодна постанова: гроші. Юрій Корольчук пояснює: дозвільні бар’єри важливі, але ще частіше процес зупиняється на фінансуванні. Підрядні компанії, які реально можуть ставити й підключати обладнання, не працюють “в борг” і не починають без авансів, матеріалів і зрозумілого графіка оплат. А муніципалітети під час війни нерідко фізично не мають ресурсу платити швидко.
“У результаті держава може отримати формально прискорену процедуру, але фактично ті самі паузи на етапі: “дайте аванс”, “оплатіть матеріали”, “грошей немає”. Це означає, що ефект “48 годин” легко перетворюється на інформаційний, а не інфраструктурний”, — резюмує співзасновник Інституту енергетичних стратегій.
Пункти незламності: кількість проти якості
Щодо збільшення пунктів незламності Юрій Корольчук теж налаштований скептично.
За його словами, концепція часто зводиться до мінімального функціоналу “зарядити телефон і зігрітися”. Нестача пального для генераторів, різний рівень організації знижують реальну цінність мережі.
Є ще один, менш публічний, але економічно важливий аспект: мережа пунктів без стабільного забезпечення перетворюється на постійну статтю витрат для місцевих бюджетів (паливо, логістика, охорона, персонал, ремонт), при цьому віддача вимірюється не завжди.
“У кризі це все одно потрібно, але як інструмент виправлення системи воно не працює”, — підкреслює експерт у галузі енергетики.
Інвентаризація ресурсів і ризик ручного режиму
“Найбільш слизькою” частиною пакету співрозмовник УНН вважає “перерозподіл ресурсів”: формулювання занадто загальне і відкриває двері для ручного управління.
“Які саме ресурси маються на увазі: електроенергія, газ, паливо, обладнання, резервні потужності? Газ – це теж ресурс… Невизначеність породжує простір для селективних рішень”, — каже Корольчук.
Експерт як приклад наводить логіку на прикладі пального для генераторів: якщо область без гострої ситуації отримує більше, ніж потрібно, а критичні точки недоотримують, це питання управління та контролю. У ручному режимі без прозорих критеріїв “перерозподіл” легко перетворюється на джерело нових корупційних підозр.
Імпорт електроенергії з ЄС: дорого, обмежено, із втратами для держкомпаній
Пункт про збільшення імпорту електроенергії експерт називає економічно неоднозначним.
По-перше, держава не завжди прозоро пояснює фактичну ціну та фінансовий тягар (для бюджету і для держкомпаній).
“Нам поки що ніхто не відкриває, скільки ми платимо за це все. Мається на увазі не населення, а держава. Бо приватний бізнес небагато закуповує, насправді. Є потужність, яку ми можемо максимум імпортувати: 2,450 навіть більше, мегаватт, 2,450. Реально ми не можемо скільки вибирати”, – пояснює Юрій Корольчук.
По-друге, за його словами, імпорт має фізичну “стелю” за перетоками: збільшувати його безмежно неможливо.
По-третє, як зауважує експерт, денний імпорт часто дорожчий, а отже потребує рішення: кого змусити купувати дорожчу електроенергію.
Так, частину навантаження можуть “перекладати” на великих споживачів із держсектора (на кшталт “Укрзалізниці” чи “Нафтогазу”) для їхніх операційних потреб. Це не означає автоматичні величезні збитки, але й не створює прибутку: купівля дорожчого ресурсу для власного споживання погіршує фінансовий результат, а отже підвищує ризик потреби у бюджетній підтримці або перехресному субсидіюванні.
“Не думаю, що прям там такі величезні збитки будуть, так. Але, так, вони (держкомпанії — ред.) не зароблять на цьому точно, бо закупають для своїх потреб, не на перепродаж”, — акцентує Корольчук.
Комендантська година і “нічні маршрути” до пунктів незламності: чому може виникнути ефект краплі у морі
Дозвіл на пересування під час комендантської години до пунктів незламності експерт у галузі енергетики оцінив як рішення із мінімальним практичним ефектом: висловив припущення, що користуватимуться одиниці.
З безпекової точки зору логіка зрозуміла (менше конфліктів із патрулями), але як інструмент енергетичної політики це скоріше символічний крок, який не змінює баланс генерації та мережевих обмежень.
Корінь кризи в енергетиці, з якою останніми тижнями зіткнулися мільйони українців, Корольчук бачить у “недоремонтованості системи” та посилених ракетно-дронових ударах противника по енергосистемі країни.
Ключовий висновок експерта звучить так: проблема не виникла раптово. Морози та атаки лише “підсвітили” те, що й так було слабким місцем. Навіть без екстремальних погодних умов і без нових обстрілів обмеження у споживанні світла, за його оцінкою, все одно були б, бо інфраструктура входила в сезон недопідготовленою: підстанції ремонтувалися в оперативному режимі замість повноцінної заміни обладнання. А успіх проходження минулої зими частково пояснювався м’якшими погодними умовами, а зовсім не завершеним відновленням енергосистеми.
Аварійні відключення, проблеми з теплом і харчами: як живе Україна зараз
Станом на 16 січня 2026 року енергосистема України залишається пошкодженою через масові ракетні та дронові атаки зс рф, що відбулися останніми днями.
Лише протягом минулої доби російські військові атакували енергетичну інфраструктуру у кількох областях. Як наслідок, без світла залишилися тисячі мешканців Харківщини та Запорізької області.
Споживання електроенергії залишається високим. Тому діють графіки погодинних відключень для всіх категорій споживачів, а також графіки обмеження потужності для промисловості. У кількох областях застосовують аварійні відключення через перевантаження обладнання.
Напруженою залишається ситуація в Києві та Київській області, де без електроенергії залишилися звичайні містяни, бізнес, установи, освітні заклади. Подекуди через проблеми зі світлом і теплом люди відчули дефіцит харчів.
Через сукупність факторів Президент України Володимир Зеленський ввів надзвичайний стан в енергетиці.