У Верховній Раді обговорюють вдосконалення кримінальної відповідальності за лікарську недбалість після гучної “Справи Odrex”. Парламентарії Вікторія Вагнер та Оксана Дмитрієва акцентують увагу на потребі змін до статті 140 КК України та реформуванні експертної системи для забезпечення захисту пацієнтів та медиків.
Смерть пацієнта під час оперативного втручання, у стоматологічному кабінеті чи у процесі лікування в стаціонарі – це горе, яке в Україні нерідко трансформується у багаторічний судовий процес без завершення. Гучна “Справа Odrex” та численні повідомлення про летальні випадки пацієнтів у межах лікувальних закладів висвітлили всеосяжну проблему вразливості українського пацієнта та водночас зосередження кримінальної відповідальності лише на лікарях. У відповідному комітеті парламенту визнають – умови діяльності необхідно змінювати, повідомляє УНН.
Про необхідність змін у законодавстві в аспекті кримінальної відповідальності за неналежне виконання професійних обов’язків медичними співробітниками заявила народний депутат, член медичного комітету Верховної Ради Вікторія Вагнер. За її словами, актуальна редакція статті 140 Кримінального кодексу України (неналежне здійснення медичним або фармацевтичним працівником своїх обов’язків, що спричинило тяжкі наслідки для хворого (смерть, інвалідність). Покарання – обмеження або позбавлення волі на строк до 2 років (ч. 1) або до 3-5 років (ч. 2, якщо потерпілий — неповнолітній), не дає можливості дієво карати за смерть пацієнта.
На мій погляд, поточна редакція ст. 140 КК України є недостатньо результативною саме як інструмент притягнення до відповідальності у випадках смерті хворих, оскільки її структура та доказові критерії у реальних справах часто роблять результат (обвинувальний вирок) маловірогідним. По-перше, надзвичайно складно довести причинний зв’язок “дія чи бездіяльність та як результат смерть” поза обґрунтованим сумнівом. По-друге, оціночні формулювання (“неналежне виконання”, “тяжкі наслідки”) дають простір для різних трактувань та роблять провадження чутливими до виправдань через недоведеність складу. Також акцент на конкретному співробітнику, тоді як у багатьох фатальних випадках причина системна: чергування, маршрутизація, нестача обладнання чи медикаментів, протоколи, управлінські рішення. Кримінальний процес “персоналізує” провину там, де вона може бути організаційною
– вважає Вікторія Вагнер.
Розгляд справ стосовно лікарської халатності прямо залежить від якості та неупередженості судово-медичної експертизи. Саме тому, як пояснює Вагнер, питання змін до кримінальної відповідальності за ст.140 КК неможливо відірвати від реформування експертної системи. У парламенті вже розглядають проєкт закону № 6284-2 “Про судово-експертну діяльність”, який передбачає зміни підходів до організації та контролю проведення судових експертиз.
Санкції ст. 140 відносно м’які, що зменшує і превентивний ефект, і мотивацію сторін просувати справу до результату. Ключова проблема – доведення, тому посилення санкцій саме по собі не вирішить головну проблему. Якщо рухатися до змін, я б розглядала пакет, який збільшує і справедливість для хворих, і юридичну визначеність для медиків. Найкращий результат може бути через поєднання: уточнення стандартів або ступенів вини з реформами експертизи та розслідування, а також дієві цивільні інструменти компенсації. Система розслідування “медичних” справ потребує трансформацій, не тільки в санкціях, а й в процедурі: незалежність експертизи, прозорий розподіл, та жорсткі терміни на призначення та здійснення експертиз. КПК декларує розумні терміни, але без судового контролю та процесуальних “стоперів” справи можуть тривати роками
– заявила Вікторія Вагнер.
Подібної думки і народний депутат, заступник голови медичного комітету Верховної Ради Оксана Дмитрієва. Вона також акцентує увагу на необхідності розрізняти професійну похибку, кримінальну недбалість та системні управлінські недоліки.
Гучні медичні справи, які роками перебувають у судах, свідчать про системну проблему. Питання не тільки в суворості кримінальної відповідальності, а в тому, що в українському законодавстві досі відсутнє чітке розмежування між кримінальною халатністю, професійною помилкою та системним недоліком організації медичної допомоги. Через це сім’ї пацієнтів роками чекають на справедливе рішення, а лікарі працюють у постійному остраху кримінального переслідування навіть у складних клінічних випадках. Така модель не формує ні довіри, ні безпеки. Україні потрібна система, яка одночасно захищає права хворих, забезпечує справедливу професійну оцінку для лікарів і розподіляє відповідальність не лише на виконавця, а й на заклад та управлінські рішення. Я впевнена, що ми маємо перейти від реагування на окремі трагедії до створення прозорих і передбачуваних правил, які піднімуть довіру до медичної системи
– вважає Оксана Дмітрієва.
Нагадаємо
Поштовхом до нової хвилі законодавчих дискусій стала гучна “Справа Odrex”. Після смерті бізнесмена Аднана Ківана у стінах скандальної клініки Odrex, історія набула широкого розголосу. Згодом з’ясувалося, що клініка Odrex та її медичні працівники фігурують у 10 кримінальних провадженнях за статтями про неналежне виконання професійних обов’язків, шахрайство та навмисне вбивство.
На тлі публікацій у медіа та численних історій колишніх пацієнтів та їхніх родин сформувався рух активістів StopOdrex, який збирає та анонімно публікує у Telegram відгуки людей про лікування у скандальній клініці. Саме ця справа розкрила системну проблему: в Україні пацієнт залишається фактично незахищеним, а відповідальність у складних “медичних” справах зосереджується переважно на конкретних лікарях.
При цьому організаційні та управлінські рішення медзакладів рідко стають об’єктом належної правової оцінки. Виникає ситуація глибокої несправедливості: саме адміністрація клініки формує внутрішні правила та створює систему, в якій змушені працювати медики. Проте, коли справа доходить до суду, лікарі стають “крайніми”, тоді як керівництво медустанов залишається в тіні та не несе жодної відповідальності.