Це стало апогеєм багатомісячних взаємних закидів і територіальних розбіжностей. В такій ситуації Україна змушена маневрувати в обставинах багатопланової нестабільності.
Міністр оборони Пакистану, Хаваджа Мухаммад Асіф, підтвердив трансформацію конфлікту з Афганістаном у стадію повномасштабного збройного протистояння. Заява прозвучала після нічних сутичок і повітряних атак, що призвели до відчутних втрат. УНН з’ясовує, які наслідки це матиме для всього світу, зокрема, для України.
Деталі
Після низки авіаударів і гучних заяв про “відкриту війну” напруженість між Пакистаном і Афганістаном досягла найкритичнішої фази за останні роки. Формально мова йде про боротьбу з бойовиками, проте в епіцентрі конфлікту – давні територіальні розбіжності, проблема транскордонного радикалізму і криза довіри між країнами-сусідами. Для України це ще один знак про збільшення глобальної нестабільності, де локальні конфлікти швидко набувають міжнародного розмаху.
Як конфлікт перейшов у активну фазу
Пакистан підтвердив нанесення повітряних ударів по об’єктах у Кабулі і прикордонних провінціях Пактія і Кандагар. В Ісламабаді заявили, що операції були націлені проти бойовиків, які здійснюють напади на пакистанській території. Афганська сторона звинувачує сусіда в порушенні суверенітету і загибелі мирних жителів.
Ескалація стала кульмінацією декількох місяців взаємних звинувачень. Пакистан наполягає на тому, що афганська влада, сформована рухом Талібан, не приборкує активність угруповання ТТП, яке проводить теракти всередині країни. Кабул відкидає відповідальність за дії бойовиків або стверджує, що не контролює всі радикальні структури.
Старий кордон – нові конфлікти
Однією з головних причин напруги залишається спірний кордон, відомий як лінія Дюрана. Його історія сягає колоніальної епохи, а питання легітимності кордону неодноразово ставало підґрунтям для розбіжностей. По обидва боки проживають племінні громади з міцними соціальними зв’язками, що ускладнює контроль над територією.
Для Пакистану контроль над прикордонними районами є питанням національної безпеки. Для Афганістану – це також символічне питання суверенітету. В результаті будь-який випадок оперативно набуває політичного відтінку.
Талібан після повернення до влади
Після 2021 року, коли Талібан знову отримав контроль над Афганістаном, регіональний баланс змінився. Раніше Пакистан вважався впливовим актором в афганських справах. Проте нова влада в Кабулі демонструє більшу незалежність.
Ісламабад очікував, що Кабул більш активно боротиметься з пакистанськими бойовиками. Натомість, на думку пакистанської сторони, угруповання ТТП отримало більше можливостей для діяльності. Саме це стало приводом для силових заходів у вигляді авіаударів.
Ядерний фактор: чи є ризик глобальної ескалації
Пакистан є ядерною державою з кінця дев’яностих років і має значний арсенал. Однак його стратегічна доктрина спрямована передусім на стримування Індії, а не на конфлікт із Афганістаном. Поточне протистояння має характер прикордонної ескалації середньої інтенсивності.
Ймовірність застосування ядерної зброї в даному конфлікті вкрай низька. У той же час сам факт участі ядерної держави підвищує рівень міжнародної уваги і напруги.
Регіональні наслідки
Афганістан вже знаходиться у важкій економічній і гуманітарній ситуації. Нова хвиля бойових дій може посилити кризу, викликати внутрішні переміщення населення і нові потоки біженців. Для Пакистану ескалація також несе ризики з огляду на внутрішні економічні труднощі і політичну нестабільність.
Крім того, тривале протистояння може створити додатковий простір для радикальних угруповань, які використовують прикордонні райони як зону для перегрупування та підготовки атак.
Що це означає для України – все більше конфліктів як елемент великої гри
Для України важливо усвідомлювати, що світова безпекова структура все більше нагадує систему взаємопов’язаних криз. Навіть якщо протистояння між Пакистаном і Афганістаном має локальні причини, воно відбувається в ширшому контексті суперництва між США, Китаєм та Іраном.
Кожен новий конфлікт у регіонах, де перетинаються великі держави, може використовуватися як інструмент стримування, тиску або перерозподілу впливу. У такій логіці війни перестають бути лише регіональними – вони стають елементами глобальної шахівниці.
Для Києва це означає декілька речей. По-перше, міжнародна увага і ресурси партнерів розподіляються між кількома кризами одночасно. По-друге, посилюється загальна схильність до силових методів вирішення суперечок. По-третє, великі держави дедалі активніше використовують регіональні конфлікти як інструмент геополітичної конкуренції.
У такому середовищі Україні доводиться оперувати в умовах багатовекторної турбулентності, де кожна нова ескалація – навіть за тисячі кілометрів – може впливати на глобальний порядок денний. І якщо події в Афганістані дійсно виявляться частиною ширшої стратегії великих гравців, це стане ще одним підтвердженням того, що сучасні війни дедалі частіше є не тільки локальними конфліктами, а складовими великої гри.
Чи переросте це у повномасштабну війну
Найбільш вірогідний сценарій – продовження обмежених операцій і періодичних ударів без переходу до великої війни. Жодна зі сторін не показує готовність до масштабної кампанії. Афганська влада зосереджена на внутрішній стабільності, а Пакистан навряд чи зацікавлений у затяжному конфлікті.
Втім, ризик неконтрольованої ескалації залишається, особливо якщо атаки на території Пакистану триватимуть. У такому випадку відповідь може ставати все більш жорсткою, що створюватиме нові витки напруги.
У підсумку нинішня криза є наслідком давніх протиріч, безпекових викликів і зміни балансу сил після 2021 року. Вона навряд чи переросте у масштабну війну, але вкотре демонструє, наскільки нестійкою залишається міжнародна система безпеки – і як швидко локальні конфлікти можуть впливати на глобальний порядок денний, в якому перебуває і Україна.
Нагадаємо
Пакистанські прикордонники та афганські таліби вступили в бій із застосуванням важкого озброєння – він тривав більше двох годин. Обидві сторони заявляють про значні втрати і захоплення прикордонних постів.