Державне партнерство з приватними лікарнями в межах Програми медичних гарантій потребує не тільки звичайної оцінки відповідності вимогам, а й аналізу іміджевих небезпек. Відкриті відгуки хворих і кримінальні провадження навколо деяких лікарень посилюють обговорення щодо параметрів відбору партнерів НСЗУ. Імідж лікарні має стати новим параметром при укладанні угод за державні кошти.
В українській сфері охорони здоров’я держава все частіше передає частину лікарських послуг приватним лікарням. Власне, цей метод відповідає ідеї лікарської реформи: хворий має право вибирати лікарню, а кошти “прямують за хворим”. Але в такій системі постає важливе питання: чи достатньо ретельно держава перевіряє тих, кому фактично довіряє державні гроші та здоров’я громадян? Про критерії вибору партнерів Національної служби здоров’я України, іміджеві ризики та безпеку хворих, читайте в матеріалі УНН.
У системі, де держава купує лікарські послуги у приватних і державних установ, питання вибору партнерів стає не лише технічним, а й безпековим. Адже мова йде не тільки про фінансові угоди, а практично про довіру держави до певної приватної лікарської установи і пораду для хворих звертатися саме туди.
Вимоги до таких партнерів досить прості: наявність дозволу, техніки, лікарського складу та відповідної інфраструктури. Проте у багатьох країнах світу до цього додається ще один важливий параметр – репутація лікарської установи та історія її співпраці з хворими.
Державні угоди та іміджеві небезпеки
Оцінка репутації потенційних партнерів вже давно використовується у сферах, де на кону стоять великі фінансові ресурси або суспільна довіра. Мова йде, зокрема, про систему комплаєнсу, яка стала зразком для міжнародного бізнесу і фінансових організацій.
Так, міжнародні банки перед співпрацею перевіряють партнерів не тільки з юридичного боку, а й з точки зору іміджевих ризиків. Причина проста: навіть формально законна операція з партнером, навколо якого є підозри або скандали, може створити системні небезпеки для всієї компанії.
Подібний принцип є актуальним і для медицини. Особливо важливо це під час війни, коли українська сфера охорони здоров’я і без того працює у важких умовах.
Як зазначав у коментарі для УНН колишній міністр охорони здоров’я Олег Мусій, українська сфера охорони здоровʼя досі не має чітких механізмів, які дозволяли б оцінювати якість роботи лікарень і реагувати на можливі порушення.
Контролю якості практично не існує, тому що не існує критеріїв оцінки, досі вони ніким не запроваджені. Ніким: ні МОЗ, ні НСЗУ. Тому показники контролю, на жаль, одне із болісних тем і місць, яких поки що в нашій системі належним чином, так це мало б бути, нема
– розповів ексміністр охорони здоров’я Олег Мусій.
Угоди НСЗУ з лікарнею Odrex
Одним із прикладів небезпечної співпраці є угоди НСЗУ зі скандальною одеською приватною лікарнею Odrex. Як раніше повідомляв УНН, лікарня фігурує у 10 кримінальних справах, пов’язаних із підозрами у шахрайстві та неналежному виконанні лікарських обов’язків.
Крім того, в публічному просторі регулярно з’являються історії хворих, які заявляють про можливі проблеми під час лікування у цій лікарні. Частина таких історій публікується на Telegram-каналі StopOdrex. Який після багатьох блокувань сайту за позовами Odrex, створили сім’ї померлих у лікарні хворих і люди, які вважають себе постраждалими від лікування там.
Водночас важливо зазначити, що сам факт наявності кримінальних справ не означає встановлення вини лікарської установи або її працівників, оскільки остаточні висновки у таких справах може робити лише суд.
Проте сам масштаб суспільного обговорення навколо лікарні актуалізує питання, щодо підходів держави до вибору партнерів. Зараз, попри публічні скандали, Odrex залишається одним із найбільших приватних партнерів НСЗУ. За даними самої служби, лише у 2023 році лікарня отримала понад 53 млн грн державного фінансування в межах Програми медичних гарантій.
А у 2026 році лікарня Odrex працює одразу за кількома пакетами державної програми медичних гарантій: первинна допомога, лікування інсультів та інфарктів, реабілітація.
Очевидно, формально така співпраця не суперечить чинним правилам Програми медичних гарантій. Проте сама ситуація ставить ширше питання: чи достатньо державі перевіряти лише технічну відповідність лікарень вимогам, якщо навколо одного з найбільших партнерів виникають кримінальні розслідування, публічні скарги хворих і суспільні обговорення щодо якості надання допомоги.