На думку експерта Сергія Шабовти, СБУ варто вивчити діяльність ексзаступника очільника Державіаслужби Ігоря Зелінського, який узаконив папери російської компанії, що знаходиться під санкціями. Це могло принести росії мільйони доларових прибутків.
Рішення чиновників у галузі авіаційної безпеки під час війни повинні оцінюватися не тільки з точки зору формального дотримання правил, але і з точки зору дійсних небезпек для національної безпеки. Власне тому дії колишнього заступника керівника Державіаслужби Ігоря Зелінського, який мав відношення до прийняття рішень на підставі документів російської підсанкційної фірми, виданих вже після повномасштабного вторгнення, вимагають особливої та кваліфікованої перевірки Службою безпеки України. Таку думку у коментарі УНН висловив експерт з питань безпеки Сергій Шабовта.
Наприкінці грудня віцепремʼєр Олексій Кулеба подав кандидатуру Ігоря Зелінського на пост керівника Державіаслужби на розгляд Кабінету міністрів України. Можливо, таким чином він намагається обійти проведення відкритого конкурсу на цю посаду, оскільки чесний відбір збираються відновити до осені поточного року.
Чим відзначився Зелінський?
Ігоря Зелінського зняли з посади заступника очільника Державіаслужби в лютому минулого року. Як повідомляв УНН раніше, представники українського авіаринку характеризують період роботи Зелінського на посаді заступника голови Державіаслужби (2020-2025 роки) як час системного і навмисного руйнування транспортної авіації. Якщо у 2016 році в державному реєстрі було понад 20 літаків Іл-76, то на початок 2025 року їх залишилося лише два, та й ті не в змозі літати.
Фахівці відзначають, що саме за рішеннями колишнього керівництва Державіаслужби (голови регулятора Олександра Більчука та його заступника Ігоря Зелінського) ці судна були виключені з українського реєстру і фактично перейшли під контроль росії. У цей період також були прийняті регуляторні рішення, спрямовані на створення штучних перепон для використання Іл-76 в Україні, що явно є підривом обороноздатності держави.
До того ж, ще з 1990-х років можна було використовувати літаки Іл-76МД без додаткової паперової метушні з їх переоформлення між різними структурами, в тому числі Міністерством оборони. У червні 2023 року, коли Зелінський виконував обовʼязки голови Державіаслужби, після звернень представників авіаринку та Міноборони, він офіційно підтвердив відсутність перешкод для використання транспортних літаків в інтересах України.
Утім, вже через пів року, у грудні, він змінив свою думку, заявивши, що Іл-76МД не мають цивільних сертифікатів типу і не можуть бути зареєстровані. У результаті використання літаків для потреб військових, гуманітарних та евакуаційних місій було заблоковано. Крім того, це рішення призвело до простою бортів та додаткових витрат з бюджету на їх утримання, що є фінансовою шкодою державі.
Слід зауважити, що після незаконної анексії Криму та вторгнення росії на Донбас Україна ввела санкції проти російського розробника літаків Іл-76 ПАТ “Іл”. Тобто будь-яка взаємодія з цим російським підприємством заборонена.
Незважаючи на це, Зелінський видав десятки сертифікатів перегляду льотної придатності літаків на підставі рішення підсанкційного ПАТ “Іл” від червня 2022 року. Фактично, таким чином, він узаконив використання документів підприємства країни-агресора, що, за оцінками фахівців, могло принести російській стороні десятки мільйонів доларових прибутків.
Крім того, Зелінський проігнорував той факт, що в Україні є сертифікована організація, здатна здійснювати відповідний супровід літаків Іл-76 ПАТ “Іл” без залучення російських підсанкційних компаній, що входять до оборонно-промислового комплексу країни-агресора.
Як пояснили УНН представники авіаринку, своїм рішенням Зелінський поставив експлуатантів літаків Іл-75 перед вибором: або співпрацювати з російським підсанкційним розробником, або відмовлятися від використання літаків.
Злочин проти держави
За словами Шабовти, механізм застосування санкцій у багатьох випадках був юридично незахищеним, проте після їх введення держава все ж зобов’язана забезпечити суворий контроль за їх дотриманням. Адже за порушення закону про санкції, особливо якщо це стосується структур і підприємств, повʼязаних із оборонно-промисловим комплексом держави-агресора, передбачена кримінальна відповідальність.
Експерт підкреслює, що у випадку можливих рішень або дій, які створювали умови для взаємодії з підсанкційними суб’єктами або узаконення їхніх документів, може йтися не про службову недбалість, а про злочин проти держави.
“Це не адміністративна відповідальність, а це дуже суворі і грубі порушення (прийняття рішень на основі документів підсанкційної російської компанії, що входить до складу ОПК росії – ред.), порушення чинного законодавства під час війни, бо вони стосуються саме структур, пов’язаних з державою-ворогом. І зрозуміло, що в першу чергу, я впевнений в тому, це функція Служби безпеки України. Бо те, що стосується зовнішніх відносин, для того є контррозвідка, для того є інші відділи… Відповідь одна тільки – це злочин проти держави Україна, якщо такі факти є. Ну а тут мають допомагати ще й журналісти – давати розголос таким ситуаціям”, – заявив Шабовта.
Коментуючи можливу роль Ради національної безпеки і оборони, Шабовта зазначив, що РНБО не має контрольних функцій, оскільки її завдання – це збір матеріалів та формування пропозицій щодо санкцій, але не нагляд за їх виконанням. Власне тому питання контролю за дотриманням санкційного законодавства входить до компетенції СБУ.
На думку юриста Дмитра Касьяненка, виявлені журналістами факти свідчать про необхідність проведення розслідування правоохоронними органами.
“Регулятор не має права видавати дозвільні документи, сертифікати чи інші акти, якщо їх підставою є рішення або висновки російських компаній, що перебувають під санкціями. Санкційний режим означає повну заборону будь-якої прямої чи непрямої співпраці, у тому числі через документи, експертизи або “технічні обґрунтування”. Видача дозволу в такій ситуації фактично легалізує вплив підсанкційного суб’єкта через державний орган України. Якщо такі дозволи видані, це дає підстави говорити про обхід санкцій і продовження фактичної взаємодії з росією”, – пояснив адвокат Дмитро Касьяненко.
За його словами, дії колишніх чиновників Державіаслужби можуть кваліфікуватись за ст. 111-2 КК України (пособництво державі-агресору), якщо буде виявлений умисел та реальна допомога країні агресору, ст. 364 КК України (зловживання владою), за умови що рішення ухвалювалося всупереч інтересам Державіаслужби, ст. 367 КК України (службова недбалість), якщо посадовці “не перевірили” санкційні обмеження та процедури.
Тож у ситуації з рішеннями, до яких був причетний Ігор Зелінський, логічним і необхідним кроком виглядає комплексна їх перевірка з боку Служби безпеки України. Адже йдеться не лише про правову оцінку окремих управлінських дій, а й про встановлення того, чи могли вони завдати шкоди державним інтересам України в умовах повномасштабної війни та санкційного протистояння росії.