Економіст Богдан Долінце зауважив, що Defence City володіє відчутними перевагами, але не виступає як загальне рішення для всіх учасників ринку. Він акцентував на відсутності заохочень для розгортання виробництва на місцях і офіційних перешкодах для можливих резидентів.
Особливий правовий режим Defence City відкриває для компаній військово-промислового сектору перелік відчутних переваг, проте в даному вигляді не є універсальним шляхом для всіх учасників ринку. Про це в коментарі УНН повідомив економіст і авіаційний фахівець, менеджер авіаційного сектору Богдан Долінце.
Defence City чи Дія.City
Зі слів фахівця, однією з головних специфік є те, що компанія ОПК по суті не може одночасно перебувати у двох особливих режимах. Мається на увазі Дія.City та Defence City.
“Цей особливий режим – Defense City, він, в принципі, дає багато значних переваг для компаній військово-промислового комплексу. Але певна частина підприємств все ж таки не розглядає його для переходу у зв’язку з тим, що він не дає змогу фактично бути компанії в обох режимах, тобто в режимі Дія.City і Defense City. Тому кожна компанія виходить зі своїх пріоритетів та приймає рішення щодо того чи іншого режиму”, – роз’яснив Долінце.
Крім податкових і митних заохочень, Defence City передбачає можливість обмеження доступу до інформації про підприємство в публічних реєстрах. Це, на думку Долінце, з одного боку, посилює безпеку виробників в умовах війни, роблячи їх менш помітними для супротивника. Але з іншого боку створює ризики ймовірного використання особливого режиму компаніями, які не мають прямого відношення до сектору безпеки та оборони.
За словами експерта, вже є компанії, які оцінили Defence City та вирішили залишатися в інших режимах оподаткування. “Тому сказати, що режим Defense City безпосередньо впливає на спроможності компанії виготовляти або розробляти ці чи інші продукти, мабуть, не можна. Тобто компанії в різних режимах можуть здійснювати цю діяльність, по-перше. По-друге, це буде впливати тільки на стимули, і в деяких випадках існує можливість, що той самий режим Defense City може бути навіть менш вигідний для розвитку компанії, ніж інші режими”, – пояснив він.
Відсутність заохочень для розгортання виробництва на місцях
Долінце додав, що на сьогодні в Defence City відсутня частина інструментів, які могли б зробити його по-справжньому привабливим для розширення виробництва.
“Коли ми говоримо про режим Defense City, необхідно розуміти, що, на жаль, багато стимулюючих інструментів, які б могли зробити цей режим дійсно дуже привабливим для оборонних підприємств, у ньому ще не передбачені. Можливо, вони з’являться в майбутньому. Це, в першу чергу, пов’язано, наприклад, з певними інструментами стимулювання оборонних підприємств”, – відзначив фахівець.
Зокрема, йдеться про податкові стимули для імпорту компонентів та обладнання для зброї та техніки, яку застосовують Збройні сили України. Сьогодні, за словами Долінце, на імпортні комплектуючі для оборонної техніки не поширюється ПДВ, тоді як український виробник, який виготовляє аналогічні компоненти всередині країни, змушений закладати у вартість продукції цей податок.
“Це, по суті, робить умови для українських виробників менш привабливими, ніж, наприклад, коли вони ці компоненти купують за межами України. Це не стимулює розвиток або розгортання тих чи інших технологій і компонентів”, – вважає Долінце.
Офіційні перешкоди для можливих резидентів
Авіаційний фахівець зауважує, що Defence City є новою ініціативою, яка поки не зовсім ідеально налагоджена. На його переконання, законодавець повинен враховувати реалії українського ринку та адаптовувати критерії доступу підприємств до цього особливого режиму.
Наприклад, зміни необхідні в частині норми про відсутність кримінальних проваджень, у яких фігурує потенційний резидент.
“Якщо говорити про прозорість доступу, то необхідно розуміти, що попри ті додаткові засоби або режими і стимули, які пропонує Defence City, вони мають враховувати і відповідні реалії, у тому числі самих виробників. Наприклад, якщо компанія не має підтверджених порушень саме судом, то логічно було б будь-які підозри або навіть провадження, але які не доведені чи не закриті, напевне, був би сенс їх не враховувати під час ухвалення рішень чи розгляду документів. Але тут більше питання до законодавця, яким чином було саме визначено умови режиму, і, можливо, варто було б їх переглянути”, – зазначив Долінце.
Що потрібно змінити
На думку Богдана Долінце, щоб Defence City став справжнім драйвером розвитку оборонних і авіаційних технологій, необхідно зокрема розширити податкові стимули для розгортання виробництва на місцях.
Крім того, мають бути зменшені фіскальні перешкоди для закупівель виробничого та дослідницького обладнання. “Можливо, або взагалі скасувати ПДВ на таке обладнання і мита, або суттєво відтермінувати термін, коли вони мають фактично за них оплачувати. Ось це б дозволило вивільнені кошти інвестувати в розвиток нових продуктів, у першу чергу, а не в оплату тих чи інших мит”, – вважає експерт.
Також необхідно переглянути критерії допуску можливих резидентів, зокрема щодо автоматичного врахування відкритих кримінальних проваджень, у яких фігурує підприємство.
На думку фахівця, також варто забезпечити баланс між безпекою і прозорістю режиму.
“Коли ми говоримо про режим Defence City, маємо розуміти, що йдеться, в першу чергу, саме про стимулювання компаній оборонно-промислового сектору розвивати свої продукти, по-перше, а по-друге, це фактично посилювати Сили безпеки і оборони країни. Це означає, що варто було б все ж таки передбачити або розширити у відповідному режимі саме ті компоненти, які призводять до такого стимулювання”, – зазначив Долінце.
Таким чином, Defence City залишається багатообіцяючим, але ще не повністю доопрацьованим інструментом. Подальша адаптація його умов до реалій ринку може визначити, чи дійсно стане спецрежим системним механізмом масштабування українського оборонно-промислового комплексу в умовах війни.
Нагадаємо
В Україні запрацював спецрежим Defence City. Це елемент системної державної політики у сфері безпеки й оборони. Цей правовий режим має створити сприятливі умови для розширення оборонного виробництва, залучення інвестицій і розвитку українського ОПК.
Резиденти Defence City отримують комплекс економічних та операційних стимулів, які мають зменшити фіскальне навантаження та прискорити розвиток виробництва. Йдеться зокрема про звільнення від податку на прибуток за умови реінвестування підприємствами ОПК коштів у свій розвиток, а також звільнення від земельного, майнового та екологічного податків.
Крім того, для резидентів діятимуть спрощені митні процедури; спеціальні гарантії захисту інформації та конфіденційності даних підприємства під час дії режиму; державна підтримка релокації та підвищення захищеності виробничих потужностей у разі необхідності.
Підприємство може отримати статус резидента Defence City за умови, що юридична особа відповідає вимогам щодо частки кваліфікованого доходу (дохід від реалізації оборонних товарів власного виробництва або виконання робіт та/або надання послуг щодо оборонних товарів) за попередній календарний рік, а також стосовно такої особи відсутні обставини для дискваліфікації.
Частка кваліфікованого доходу має становити не менше ніж 75% загального доходу юридичної особи (з урахуванням винятків) і не менше ніж 50% загального доходу для суб’єктів літакобудування.
Резидентом не може бути компанія, яка зареєстрована відповідно до законодавства іноземної держави або яка порушила вимоги щодо розкриття інформації про структуру власності чи кінцевих бенефіціарів.
Не може бути включене до реєстру також підприємство, серед акціонерів/учасників якого є особи, пов’язані із державою-агресором, або стосовно якого застосовано санкції, або яке є пов’язаним із особою, стосовно якої застосовано санкції.
До Defence City не можуть увійти юридичні особи, стосовно яких протягом останніх 12 місяців було встановлено факт порушення обов’язків за державним контрактом з оборонних закупівель; які не є платником податку на прибуток або внесені до реєстру неприбуткових установ та організацій.
Підприємство не може стати резидентом, якщо воно має податковий борг більше ніж 10 мінімальних заробітних плат; якщо воно знаходиться і працює на тимчасово окупованій території України, а також є фігурантом кримінальних проваджень.
Міноборони повідомило про те, що перша компанія отримала статус резидента.