Керуюча директорка МВФ Крісталіна Георгієва висловила думку, що Україна має потенціал стати “економічним тигром Європи”, але для цього необхідно відмовитись від підтримки цін на електрику та опалення. Експерт Юрій Корольчук роз’яснив, що це означатиме для громадян України.
Керуюча директорка МВФ Крісталіна Георгієва 20 січня у Давосі зазначила, що Україна має всі можливості стати “економічним тигром Європи”, але для цього має прискорити впровадження реформ та поступово відмовлятися від підтримки вартості електроенергії та теплопостачання. Вона також акцентувала на необхідності більш збалансованого розподілу податкового навантаження, усуненні перешкод для приватного бізнесу, вирішенні проблеми нестачі робочої сили та наближенні до вступу в ЄС як ключового стимулу для економічного підйому.
Що це означатиме для українців у реальності та чи зважиться держава під час активних бойових дій припинити субсидування, УНН обговорили зі співзасновником Інституту енергетичних стратегій, фахівцем Юрієм Корольчуком.
Субсидії, податки, кадри: що саме МВФ вимагає від України після війни
Георгієва говорила про відміну субсидування на електрику та тепло в Давосі під час обговорення “Україна: на вістрі майбутнього”, організованого Фондом Віктора Пінчука в рамках Всесвітнього економічного форуму.
Серед головних невирішених питань країни вона виділила енергетичні та комунальні субсидії. Вартість електроенергії та опалення все ще частково компенсується, і, на її думку, від цього потрібно поступово відмовлятися, враховуючи стан державних фінансів. Паралельно, на погляд очільниці МВФ, Україні слід працювати над справедливішим розподілом податкового тягаря, хоча це й непросто.
Крісталіна Георгієва підкріпила думку прикладом Болгарії: там після краху комунізму ейфорію швидко змінила сувора реальність, а відновлення економіки вимагало складних рішень і жертв.
Окремо чиновниця підкреслила, що офіційному Києву потрібно усувати перешкоди для розвитку приватного сектору.
Найважливішими факторами Георгієва назвала безпеку та наявність трудових ресурсів. Більше того: за її словами, під час нещодавньої зустрічі з підприємцями у Києві частина бізнесменів виділила проблему доступу до кадрів навіть важливішою за питання безпеки. МВФ, за її словами, готовий сприяти у практичних аспектах: заохоченні повернення українців додому, зменшенні структурного безробіття та інтеграції ветеранів у ринок праці.
Завершила директорка-розпорядниця МВФ емоційним закликом “повірити в себе як у тигра” і демонструвати впевненість щодня: уникати внутрішніх розбратів і подолати корупцію. Тоді, на її думку, успіх буде досяжним, хоча шлях буде непростим.
Сигнал від МВФ: субсидії як політичний індикатор післявоєнної економіки
Співзасновник Інституту енергетичних стратегій Юрій Корольчук пояснює: заява директорки-розпорядниці МВФ Крісталіни Георгієвої про необхідність відмови від субсидування електроенергії та газу для України прозвучала не як технічна рекомендація, а як чіткий політичний сигнал.
З точки зору Фонду, це питання не лише про тарифи, а про перерозподіл бюджетного тягаря, зменшення соціальних витрат і зміну структури підтримки домогосподарств у найближчі роки.
Експерт, аналізуючи зміст заяви, прямо зазначає: слова Георгієвої не прості та містять у собі конкретний посил, адресований не лише уряду, а й ширше: владі, уряду, наступному, президенту наступному, про те, що це потрібно припиняти.
Що саме мається на увазі під “субсидіюванням”
Перш ніж почати розмову безпосередньо про гіпотетичне скасування субсидування на енергоресурси в Україні, експерт наголошує.
Основна плутанина в обговоренні субсидій полягає в тому, що у публічному просторі цим словом називають і адресні житлові субсидії, і пільги, і механізми ПСО, і різницю між ринковою вартістю та тарифом для населення, – стверджує він.
Юрій Корольчук окреслює базове тлумачення, яке, на його думку, мала на увазі керівниця МВФ: насамперед йдеться про так звану цю різницю в тарифах.
Мова йде про ситуацію, коли є умовний ринковий тариф, і є тариф для населення, нижчий за нього
– зазначає він.
Експерт наводить наочний приклад:
Коли є нібито ринковий тариф на газ 12 тисяч гривень і той тариф, який сплачує українець 8 тисяч гривень. Відповідно, оця різниця 4 тисячі гривень, їх “Нафтогаз України” і покриває
– пояснює Корольчук.
Аналогічну логіку, за його словами, застосовують і до електроенергії:
Є нібито якась реальна ціна, вища, а є ота пільгова ціна
– розрізняє Корольчук.
Перехресне субсидіювання: масштаби зменшились, але питання не зникло
Важливий момент: навіть якщо субсидування зменшилося порівняно з довоєнними періодами, це не означає, що МВФ перестане чинити тиск на Україну з цього приводу.
Експерт у розмові з УНН нагадує, що 10-15 років тому перехресне субсидіювання становило близько 4 млрд доларів по ринку в Україні. Нині ж, за його оцінкою, обсяг менший: йдеться про максимум 2 млрд доларів.
Окремо Корольчук наголошує, що у внутрішньому розумінні МВФ субсидіювання може включати ширший пакет: у тому числі також і субсидії, і пільги, та адресні житлові субсидії.
Європейський парадокс: їм можна, нам – ні
Співзасновник Інституту енергетичних стратегій Юрій Корольчук стверджує: в Європі уряди мають право надавати своїм громадянам пільги та субсидії. Але в Україні це, скоріш за все, не спрацює.
Для прикладу він наводить ситуацію у Франції.
У них 30 млрд євро пішло на дотації для ринку електроенергії та газу. Крім того, приблизно 10 млрд євро пішло на населення
– ілюструє ситуацію Корольчук.
Ще один показовий кейс, який він згадує, це приклад Польщі.
У них є вугільний сектор дуже великий і Європа їх “тисне”. А поляки стоять до останнього, при цьому дотують цю вугільну галузь і дають підтримку домогосподарствам, які опалюють житло вугіллям
– каже експерт у галузі енергетики.
У підсумку Корольчук руйнує поширений міф про так званий “чистий ринок”
Немає цієї ринкової ціни, про яку нам часто говорять. Ну, немає
– підкреслює він.
На що МВФ реально тиснутиме: ПСО, пільги, категорія отримувачів
З точки зору експерта, тиск Фонду буде спрямований у двох напрямках:
- Перший – це згортання перехресного субсидіювання (різниці між тарифом і ринком).
- Другий – скорочення кількості тих, хто отримує субсидії та пільги. Юрій Корольчук прямо прогнозує:
МВФ буде тиснути, щоб відмовлялися від перехресного субсидіювання та скорочували далі отримувачів пільг і отримувачів субсидій. У цьому контексті він актуалізує досвід 2015-2016 років, коли 7,5 мільйонів домогосподарств отримували субсидії, після чого кількість одержувачів поступово зменшували
– каже він.
Втім, післявоєнна соціальна реальність, за оцінкою співрозмовника УНН, може мати протилежний ефект. Юрій Корольчук припускає, що навіть якщо зараз 3,5 мільйони українців отримують субсидії та пільги, то через кілька років додасться ще мільйони 2 людей, які потребуватимуть подібної підтримки. Причина – збільшення кількості ветеранів та осіб з інвалідністю. Тому, на його думку, урізання субсидування для нашої країни неминуче.
Найжорсткіша частина прогнозу експерта стосується саме військових і ветеранів. Юрій Корольчук називає це прямим змістом заяви Георгієвої.
Це посил стосовно військових… ветеранів, інвалідів. Це питання буде жорстко актуалізуватися однозначно
– підкреслює експерт у галузі енергетики.
Фіскальний ефект: коли легше бюджету, але соціальна проблема не зникає
На питання про реальний бюджетний ефект співрозмовник УНН відповідає обережно.
Мені важко сказати. Однак визнає це буде менше навантаження на бюджет
– каже він.
За його логікою, вивільнені кошти держава зможе перенаправляти на інші потреби. Водночас він наголошує на ризику соціальної напруги.
Проблема соціального забезпечення ніколи не зникне, а в разі урізання підтримки може породити армію тих, хто стоятиме в черзі за соціальними продуктами, – ділиться побоюваннями співзасновник Інституту енергетичних стратегій.
І тут з’являється ще один неприємний для держави нюанс: навіть якщо в Європі є відповідальний бізнес і фонди, то в Україні джерела фінансування соціальної підтримки обмежені, а волонтерські організації не можуть замінити державу в довгостроковій перспективі.
Деградація та відсутність відновлення як “вузьке місце” енергосектору
Окремо Юрій Корольчук у розмові зачіпає те, що тарифна дискусія відбувається на тлі руйнування енергосистеми через атаки РФ. Експерт описує ситуацію як втрату здатності до регенерації. Адже система фактично зруйнована та вже не буде такою, як була до війни.
Його прогноз щодо меж відновлення звучить песимістично.
У кращому випадку десь на відсотків 70 потрібно сподіватися на відновлення, не більше. При цьому проблема не лише у війні, а й у фінансуванні. Просто взагалі навіть не дають гроші на це
– ділиться своїм поглядом на проблему експерт.
Чи вирішать тарифи проблему інвестицій в енергосектор
Юрій Корольчук, заглиблюючись у проблему тарифів і субсидування, визнає: тарифи на тепло та воду занижені та мають бути вищими.
Але щодо електроенергії звучить складніша позиція. Експерт наводить приклад розрахунку для атомної генерації.
Чинний тариф становить 4 гривні 32 копійки, а собівартість – гривень 50. І цього вистачає, щоб утримувати свою компанію
– каже він.
Питання інше: в інвестиціях і розвитку. Експерт переконаний: якщо компанія хоче будувати нові блоки, тоді тариф має бути вищим. Але тут Юрій Корольчук робить принципове застереження: підвищення тарифів під обіцянки ремонтувати енергосистему нереалістичні.
Зараз, якщо збиратимуть гроші, це буде брехня. Ніхто в світі коштом тарифів нічого ніколи не будував. Це завжди інвестиції. Тариф, за цією логікою, може повертати вкладення поступово, але не замінює стартового капіталу
– наголошує експерт.
Щоб продемонструвати, як в Україні працюють ринкові механізми, співзасновник Інституту енергетичних стратегій згадує “зелений тариф”, який, на його думку, мав би бути заморожений на час війни.
Далі він пропонує перевірку реальністю: виробники мали б вийти на ринок і спробувати продати електроенергію в умовах ринку, де у пікові сонячні години ціна може різко падати. Цей пасаж у коментарі звучить як критика подвійних стандартів у регулюванні: грошей немає, але на зелений тариф гроші є.
Тарифна тема як тест на зрілість держави
Юрій Корольчук підкреслює: заява Георгієвої, якщо читати її крізь призму озвучених аргументів, стає частиною майбутнього великого торгу: між фіскальною дисципліною та соціальною стабільністю, між вимогами кредиторів і реальністю суспільства, яке виходитиме з війни з іншою структурою ризиків і вразливості.
Скорочення субсидування у тлумаченні МВФ, ймовірно, буде не одноразовим рішенням, а тривалим процесом зі скороченням перехресних механізмів і переглядом пільг. Проблема в тому, що соціальне забезпечення не зникає за наказом кредитора, а зруйнована енергосистема не відновлюється сама по собі.
Україні доведеться одночасно шукати інвестиції в інфраструктуру, переформатовувати соціальну підтримку та витримувати зовнішній тиск.
Контекст
Зауважимо, що в межах EFF уряд зобов’язувався підготувати дорожню карту поступової лібералізації ринків газу та електроенергії протягом шести місяців після завершення воєнного стану, з обмеженим у часі планом впровадження вже після його скасування.
Ця дорожня карта є частиною Плану ЄС – Україна і включає реформу спецобов’язків (ПСО), поступове підвищення тарифів або зміну методології тарифоутворення, механізми розв’язання боргової проблеми, а також комплексний захист найбільш вразливих домогосподарств. Окремо МВФ в середині 2025 року вказував, що тарифи на газ і електроенергію для населення покривають приблизно половину ринкової ціни.
Наприкінці минулого року Україна та МВФ також досягли домовленості на рівні персоналу (SLA) щодо нової 4-річної програми. За словами директорки з комунікацій МВФ Джулії Козак, розгляд цієї програми радою директорів теоретично можливий у лютому цього року.