Уявімо, що Луганщину звільнено. Якою може бути її економіка — і чи можливо побудувати розвиток без повернення до старої промислової моделі? Професор Київської школи економіки Юрій Д’яченко, уродженець регіону, який був змушений залишити свій дім через війну, переконаний: попри руйнування, мінні поля й забруднені території, Луганщина має шанс стати самодостатнім економічним простором. Головне — зробити ставку на інновації, диверсифікацію виробництва та розвиток людського потенціалу.
Потенціал Луганщини — попри руїни
«Попри масштабні руйнування, Луганщина зберігає стратегічні переваги — родючі чорноземи, сприятливі умови для розвитку вітрової та сонячної енергетики», — зазначає професор Д’яченко.
Та водночас він застерігає: значна частина земель нині непридатна до обробітку. Ліси Кремінщини й поля поблизу лінії фронту досі всіяні боєприпасами. Повернути сільське господарство до життя можна лише після масштабного розмінування та екологічної рекультивації.
Одним із ключових елементів відновлення, за словами експерта, має стати логістика. Відбудова доріг, залізниці й логістичних вузлів здатна перетворити Луганщину на важливий транзитний регіон. А сільське господарство, яке базуватиметься на сучасних технологіях, може забезпечувати як внутрішній ринок, так і експорт.
«Відновлення інфраструктури створює мультиплікаційний ефект — робочі місця в будівництві та сфері послуг підсилюють купівельну спроможність населення, що, своєю чергою, стимулює малий бізнес», — пояснює Д’яченко.
Нова економіка замість радянських “гігантів”
Фахівець наголошує: майбутня Луганщина не повинна повторювати помилок минулого, коли вся економіка залежала від кількох великих промислових підприємств. Така «монозалежність» робила регіон вразливим до будь-якої кризи.
«Натомість потрібно створювати мережу малих і середніх підприємств різних напрямів, які зможуть швидко адаптуватися до ринку», — каже професор.
Йдеться насамперед про агропромислові підприємства луганщини з високою доданою вартістю, розвиток органічного землеробства, переробки продукції, впровадження біотехнологій та систем зрошення. Усе це дасть можливість створити сучасну конкурентну економіку, орієнтовану не лише на виживання, а й на експорт.
Паралельно, за словами Д’яченка, важливо розвивати відновлювальну енергетику. Постіндустріальні зони Луганщини можна перетворити на локації для вітрових і сонячних станцій, що дозволить не лише покривати власні потреби, а й експортувати «зелену» енергію.
Інфраструктура, інвестиції й освіта
Відбудова критичної інфраструктури — перший крок до стабільності. Йдеться про електропостачання, водогони, дороги, мости. Такі проєкти, на думку експерта, повинні фінансуватись за рахунок поєднання державних програм і міжнародної технічної допомоги.
«Ключовим завданням стане створення умов для приватних інвесторів — через державні гарантії, податкові пільги, прозорі правила гри. Це стимулює бізнес вкладати кошти у відбудову житлово-комунальної інфраструктури та розвиток індустріальних парків», — каже Д’яченко.
Окремо він підкреслює роль освіти та перекваліфікації кадрів. Без фахівців, які володіють сучасними знаннями, будь-яка інфраструктура залишиться лише на папері. Інвестиції в освіту, технічні коледжі, навчальні програми з інноваційних спеціальностей мають стати пріоритетом для держави та донорів.
Новий імідж регіону
Ще один важливий аспект — зміна сприйняття Луганщини. Після десятиліть, коли область асоціювалася лише з вугіллям і металом, необхідно показати, що це може бути територія нових можливостей.
«Щоб позбутися стереотипу “монстрів металу й вугілля”, потрібна публічна комунікація про успішні кейси — історії місцевих підприємців, агровиробників, стартапів. Це створює новий образ регіону — живого, динамічного, сучасного», — переконаний Д’яченко.
Він пропонує активніше залучати інвесторів до форумів та індустріальних турів, де вони зможуть побачити потенціал «нової Луганщини» власними очима. А розвиток екотуризму та гастрономічних маршрутів допоможе поєднати економічне відродження з культурною та природною спадщиною краю.
Екологія та сталий розвиток
Професор застерігає від повторення ще однієї старої помилки — нехтування екологічними ризиками. Надмірне використання природних ресурсів без їхнього відновлення призводить до деградації земель і надр. Тому майбутня Луганщина має розвиватися збалансовано: економіка — у гармонії з довкіллям.
Шанс почати заново
Луганщина стоїть перед унікальною перспективою — не просто відновити зруйноване, а створити нову модель розвитку, засновану на стійкості, інноваціях і людському потенціалі.
«Якщо поєднати реконструкцію інфраструктури з розвитком відновлювальної енергетики та цифровою трансформацією, Луганська область може стати прикладом післявоєнного відродження України», — підсумовує Юрій Д’яченко.
