Яким повинен бути внутрішній План перемоги України? Частина 2

Яким повинен бути внутрішній План перемоги України? Частина 2 01.11.2024 11:28 Укрінформ Продовжуємо важливу дискусію між людьми, чия думка є авторитетною в Україні. Розмова з журналістом Віталієм Гайдукевичем

Поштовхом для дискусії стала заява Президента Володимира Зеленського про те, що на додачу до Плану перемоги, який спрямований на партнерів, українців планують залучити до роботи над внутрішнім Планом перемоги. Але як конкретно це відбуватиметься, в якому форматі й коли – поки невідомо.

У будь-якому разі ми хочемо вже зараз поміркувати на цю важливу тему. Особливо враховуючи низку викликів і ризиків, які постали (або невдовзі постануть) перед нашою державою.

Укрінформ запропонував тим людям, яких українці називають суспільними авторитетами, до чиєї думки прислухаються, відповісти на кілька запитань, а саме:

• Яким може і має бути внутрішній План перемоги?

• З яких конкретно пунктів він повинен складатися, які змістовні завдання вирішувати?

• Що потрібно для практичної реалізації цього Плану?

Першим у нас висловився Євген Дикий. Наш другий спікер – Віталій Гайдукевич, журналіст, телеведучий.

ФІЛОСОФІЯ І ЛОГІКА ПЛАНУ ПЕРЕМОГИ

«План має бути чесним. Лікування хвороби починається зі сміливості визнати діагноз. Тож, перш за все, представники влади мають визнати, що вони не можуть реалізувати самостійно жоден план. Під час війни «Я» просто не працює, яким би не було прізвище у того «Я». Щобільше, спроби подальшої імітації втілення планів на користь «Я» будуть лише погіршувати справи в країні. В Другу Світову сер Вінстон Черчилль мав вдосталь критиків і як політик, і як персона. Але він наважився говорити із суспільством і опонентами відкрито. Питати порад і дослухатися до них. Він говорив “МИ”».

І це допомогло Великій Британії у найважчі часи.

«Тож Президент має від слів про єдність перейти до втілення єдності – «МИ». Зробити крок назустріч, проговорювати плани із політичною опозицією, експертним середовищем, досвідченими фахівцями, небайдужим суспільством. Тут має бути як у футболі – Fair Play. Інакше будь-який план – пшик».

Віталій Гайдукевич

Також цей План має бути болючим. Адже, як висловився Віталій Гайдукевич, щоб переломити ситуацію, потрібні дієві ліки, а вони, зазвичай, гіркі.

«У нинішній ситуації простих рішень не існує. Це слід визнати, але чітко пояснити суспільству які наші спільні дії призведуть до виправлення критичних ситуацій».

План має бути нестандартним.

«Нинішня війна перекреслила багато правил і «як завжди». В плани слід одразу вписати: «як раніше більше не буде». Лише нестандартні ходи даватимуть шанс обіграти ворога, вирвати в нього ініціативу. Україна має для цього вдосталь ввідних».

«Це має бути план не про “сьогодні”, а про “сьогодні, завтра й післязавтра”».

Нарешті, жертовним він має бути.

«Ті, хто творитимуть і втілюватимуть плани, мають відкинути думки про електоральні симпатії. Електорат може знову виявитися невдячним і не оцінити зробленого. Але державність буде збережена».

Отже, яким План може і має бути?

За словами пан Гайдукевича, план має бути правдиво колегіальним (єдність і репрезентативність), ретельно експертно-фахово проговореним (фаховість), детально поясненим суспільству (інформативність). А головне – План має бути реалістичним.

«Будь-яка спроба популістичних простих рішень – табу. Спроба перетягувати ковдру – табу. План, думаю, має стосуватися чотирьох глобальних напрямків: безпека й оборона, економіка й добробут, гуманітарно-культурна й інформаційна площина і дипломатична».

ГОЛОВНІ ПУНКТИ ПЛАНУ

Віталій Гайдукевич розповідає, що кожен із глобальних напрямків має ділитися на чіткі задачі, котрі мають втілювати відповідні міністерства, парламентські групи, експертні групи та фахівці-волонтери.

«Виконавці плану мають працювати разом у постійному режимі: “проговорення мети – брейнсторм – нормативна база – реалізація”».

• Напрямок Безпека і Оборона

Цей напрямок може складатися щонайменше із двох секторів.

«Перший сектор – упорядкування керування Силами Оборони України, а саме: припинити призначення керівного складу СОУ виключно на підставі «лояльний і не конкурент», виправити вади в способах керування військами, зупинити хаотичні зміни командирів частин, зробити компетентність безумовним пріоритетом.

Другий сектор – забезпечення СОУ засобами: виробництво власного озброєння тут і зараз – це фундаментальна задача, на яку мають бути переорієнтовані всі фінансові ресурси, наукові і профільні виробничі потужності».

• Напрямок Економіка і Добробут

Має включати такі сектори:

Перший – як оптимально розпорядитися наявними донорськими і власними коштами.

«Це тактичні задачі утримання країни на плаву».

Другий – як максимально полегшити тягар для бізнесу.

«Це про нові правила. Підприємці мають почути від держави аргументи – чому їм ВИГІДНО лишитися робити бізнес і платити податки в Україні, а не релокуватися в Польщу або деінде. Комфорт ведення бізнесу = наповнення бюджету. Замість просити гроші по світу ми маємо дістати їх у себе – з тіні. Воєнний час дозволяє рубати гордієві вузли. Або зараз, або ми нічого не варті. Успіх у цьому пункті буде другим головним аргументом – “повертайтеся, українці”».

Третій – стратегічні питання.

«Нація має дивитися в майбутнє, як вона розвиватиметься завтра. Тут слід врахувати і глобальні політико-економічні виклики, і потреби наших союзників (ми не прохачами маємо бути, а вигідними партнерами), і оборонні вимоги, й усі аспекти відбудови (логістика, енергетика, перепрофілювання зайнятості в громадах з огляду на зміну щільності населення по країні, тощо) розбомбленої країни».

• Гуманітарно-культурний та інформаційний напрямок

Це, пояснює Віталій Гайдукевич, про різні ракурси відновлення та захисту ідентичності (освіта й культура) та інформаційної безпеки. Тут також кілька секторів:

Перший — інформаційна безпека країни.

«Зупинити вакханалію анонімних інфоджерел, відновити повноцінну підзвітну свободу слова (не плутати із неконтрольованим інфохаосом), виявляти й знищувати щупальця російської зомбо-машини в соцмережах та електронних інфоресурсах, позбутися російського впливу на адміністрування українського сегмента глобальних соцмереж, переглянути рівень безпеки «діжджиталізації», прирівняти просування й поширення російських наративів до загроз національній безпеці та злочину рівня «державна зрада» із відповідною реакцією держави».

Другий — смислова безпека країни

«Якщо ми не хочемо, щоб голови громадян не заповнювала зомбо-пропаганда ворога, слід формувати власну сенсову реальність. Це і про розвінчання російських міфів, і про відновлення реальної історії, і про політику пам’яті (зокрема, це про музеї і про меморіали), і про створення світоглядного контенту на кожну вікову категорію, і про повний демонтаж радянських решток і якісну їх заміну на питомо українське за смислами. Слід раз і назавжди усвідомити – нинішня війна є когнітивною. Росія це знає, вона з нами почала воювати когнітивними методами давно і так, що ми того вторгнення й не відчували. Тобто нам ввижався мир, а війна вже йшла повним ходом. Когнітивна війна, це битва за ваш розум, емоції, увагу, свідомість. Це війна, в якій противник прагне змінити вашу думку, вашу поведінку, вашу ідентичність. Зброєю когнітивної війни є інформація, дезінформація, маніпуляція, пропаганда, психологічний тиск. А нині вже починає даватися взнаки спотворена реальність від штучного інтелекту».

Третій — освіта.

«Це фундаментальний виклик, який Україна не змогла подужати за 33 роки відновленої Незалежності. В межах переосмислення себе, країні потрібне і перезавантаження освіти. Не експерименти із НМТ, а вдумливі й обґрунтовані реформами – від середньої школи до вищої. Ймовірно, це багатьом здаватиметься не про «План перемоги», але ні, головна перемога України має бути над власними помилками і слабкістю».

• Дипломатичний напрямок

Також три сектори.

«Перший – МЗС має припинити бути агенцією із працевлаштування звільнених, нерідко зашкварених чиновників, котрим треба десь пересидіти».

Другий сектор – дипломатія компетентних.

Це має бути більше, ніж культурна дипломатія, наголошує наш співрозмовник.

«Це має бути дипломатія агентів впливу: мистецтво, література, наука, музика, виставкова справа, освіта, медійники, мислителі й візіонери, міжрегіональний діалог – кожна вагома подія, кожен великий чи малий майданчик має чути й бачити якісне і змістовне українське. Ми маємо системно й методично ламати нагромадження стереотипів щодо нас і замилування Росією. Це дорого, але краще фінансувати м’яку силу – виправляти наслідки втрачених можливостей коштуватиме дорожче. І в грошах. І в життях».

Третій сектор – народна дипломатія.

«Народна дипломатія і збирання нашого цвіту з усього світу. Стара й нова діаспора має грати більшу роль у житті України. Істотно більше українськості в різних формах. Нарешті почути, що Україна кличе усіх додому, а хто воліє жити в новому для себе світі – нехай стає нашим агентом впливу там, де є. Чому Ізраїль може мати світове лобі, а ми ні?».

ЗМІСТ, НАПОВНЕННЯ ТА РЕАЛІЗАЦІЯ

Деталізацію завдань по кожному напрямку могли б пропрацювати компетентні робочі групи, каже Віталій Гайдукевич.

«Політики – колегіально влада й опозиція – визначають напрямки, а спільні робочі групи політики-чиновники-фахівці-експерти вже напрацьовують наповнення, пропозиції щодо постановки й вирішення задач. Що потрібно для практичної реалізації Плану? По суті, дві речі. Політична воля чинної влади. А також сказане: “Громадяни, те, що робимо зараз, ми мали б зробити ще 23 лютого 2022 року. Вибачте. Давайте тепер разом. Єдність, так єдність”».

Источник: www.ukrinform.ua