Вчені не знайшли в ДНК Бетховена елементів для розвитку потужного музичного таланту, що дає надію багатьом людям без «генетичної схильності» на великі досягнення у музиці. © Згенеровано сервісом DALL-E на запит ZN.UA Чергове дослідження доводить, що не обов’язково мати «потужні» гени для розвитку таланту.
Аналіз ДНК композитора Людвіга ван Бетховена показав, що він не мав великої генетичної схильності до синхронізації ритмів – здібності, яка тісно пов’язана з музикальністю, передає New Atlas з посиланням на результати дослідження міжнародної групи вчених, опубліковані в науковому журналі Current Biology.
Вчені розрахували полігенні індекси (PGI) Бетховена та порівняли його з двома популяційними базами даних, які включають матеріали тисячі сучасних людей з інформацією про їхні музичні досягнення.
Для аналізу використовували нещодавно секвеновану ДНК легендарного композитора, щоб розрахувати полігенний бал як індикатор його генетичної схильності до синхронізації ритмів.
«Цікаво, що у Бетховена, одного з найзнаменитіших музикантів в історії, полігенний показник загальної музикальності був нічим не примітний порівняно з популяційними зразками з Каролінського інституту в Швеції та сховища BioVU Університету Вандербільта», – заявили в Університеті Вандербільта.
«Невідповідність між прогнозом на основі ДНК і музичним генієм Бетховена – повчальний момент, оскільки демонструє, що тести ДНК не можуть дати нам остаточної відповіді на питання, чи буде та чи інша дитина музично обдарованою», – зазначають вчені.
Проте результати дослідження не заперечують внесок ДНК у розвиток музикального таланту. Попереднє дослідження близнюків показало, що індивідуальні відмінності в межах характеру, пов’язаних з музикою, мають значну генетичну основу, а середня успадкованість становить 42%.
Згідно з іншими дослідженнями, додають вчені, на розвиток музикальних здібностей також значно впливає навколишнє середовище.
Нагадаємо, попередній аналіз ДНК Бетховена розкрив, на що хворів композитор і що могло зумовити втрату його слуху.
