Від Суринаму до космосу: Рохіт Ґоптар розповідає про свій шлях до NASA
“`html
Рохіт Ґоптар народився в бідній родині в Суринамі, Південна Америка. Його батьки працювали на трьох роботах, але й цього ледь вистачало на їжу та житло. Приблизно у віці шести років його родина переїхала до Каліфорнії, щоб розпочати нове життя. Лише два роки потому він повернувся до Південної Америки з батьком, тоді як його мати залишилася в Сполучених Штатах і вийшла заміж вдруге. У 13 років він став громадянином США, і разом з братами повернувся до матері в Каліфорнію.
У 19 років Ґоптар вступив до Корпусу морської піхоти США, де прослужив шість років як технічний оператор. Під час однієї з місій на Філіппінах Ґоптар допомагав у налагодженні систем зв’язку для людей, які потребували зв’язку з рідними після того, як тайфун зруйнував цілі міста.
«Я був розгублений, але Корпус морської піхоти дав мені шанс», — згадує Ґоптар.
Хоча служба в морській піхоті навчила його корисних навичок, його життя не було легким. Він втратив двох батьків через самогубство, а нетривалий перший шлюб закінчився тим, що він на півроку опинився без дому на вулицях Кіссіммі, Флорида. Однак Ґоптар зрештою знайшов свій шлях.
Як і в більшості історій про подолання труднощів, за його успіхом стояла ще одна людина.
«Твій мозок працює дивовижним чином», — сказала йому його майбутня дружина незабаром після знайомства. Вона заповнила за нього документи для вступу до коледжу, і він зрештою подав заявку до Космічного центру Кеннеді НАСА у Флориді.
Виховуючи трьох дітей і навчаючись на повну ставку, здобуваючи одночасно ступені з комп’ютерної та електричної інженерії, Ґоптар отримав дзвінок, який змінив його життя.
«Навесні 2025 року я їхав забирати сина зі школи, коли мені зателефонував представник Космічного центру Кеннеді, повідомивши, що бачив моє резюме, і чи маю я час для короткого інтерв’ю», — розповів Ґоптар.
Він зупинився на узбіччі дороги і взяв участь у незапланованій співбесіді.
Через два тижні він пройшов особисту співбесіду з іншими представниками Космічного центру Кеннеді, а ще через два тижні отримав контрактну перепустку на провідний космічний порт Америки.
Розпочавши як стажист за контрактом ELVIS (Expendable Launch Vehicle Integrated Support), потім перейшов на неповний робочий день до закінчення навчання в Університеті Центральної Флориди (UCF) в Орландо, а з початку 2026 року — на повний робочий день, Ґоптар став одним із підрядників ELVIS, які подали заявку та були обрані для переходу на державну службу нещодавно.
Нині, як співробітник Програми запуску космічних апаратів НАСА, Ґоптар займається питаннями електромагнітних перешкод, електромагнітної сумісності та радіочастот. Його робота протягом усієї місії полягає в аналізі та забезпеченні того, щоб авіонічні блоки або будь-які електрично керовані пристрої не створювали перешкод іншим системам. Він також забезпечує сумісність незалежних систем під час їх об’єднання. Крім того, він проводить моделювання радіочастотних ліній зв’язку для різних ракет і науково-демонстраційних корисних навантажень.
Ці системи можуть належати як НАСА, так і комерційним партнерам. Ґоптар відповідає за забезпечення безперебійного зв’язку із землею. За короткий час роботи в Космічному центрі Кеннеді Ґоптар брав участь у місіях Sentinel-6B, JPSS-4 (Joint Polar Satellite System) та IMAP (Interstellar Mapping and Acceleration Probe).
Щодо припущення його дружини про те, що його мозок працює по-особливому, він довів це протягом року роботи в Космічному центрі Кеннеді. Він помітив аналітичну проблему, яку його команда не враховувала. Після запуску ракети відбувається її нахил (pitch), рискання (yaw) та обертання (roll). Аналіз, який проводила команда, не враховував цей рух, що знижувало його точність.
Він представив своє рішення керівнику команди, і тепер це дозволяє отримувати дані НАСА та партнерів у значно синхронізованішому вигляді. «Немає вищого почуття, ніж можливість служити. Це більше, ніж служіння народу; це служіння нашій країні. Це служіння майбутньому нашої країни», — сказав Ґоптар зі сльозами на очах. «Можливість віддати борг тому ж уряду, який дав мені шанс досягти того, де я зараз. Немає вищого почуття, ніж це».
Тим часом 11-річний син Ґоптара вважає, що саме він «наговорив» батькові шлях до космічного центру. Його син — ентузіаст НАСА, і вірить, що загадав бажання, яке здійснилося.
«Одного дня він хоче стати астронавтом», — з радістю каже Ґоптар. «І я сказав йому, що буду направляти його до дня своєї смерті. Можливо, моя остання місія буде тією, на якій полетить мій син. Я не зупинюся, доки цей день не настане».
Позитивна смуга Рохіта триває: нещодавно його прийняли на магістерські програми з електротехніки як у Університеті Джонса Гопкінса, так і в UCF.
“`
Інформація підготовлена на основі матеріалів: www.nasa.gov