Фарфорові прикраси, а не тільки шкатулки для їх зберігання, створювали ще у стародавньому Китаї. Це і намиста, і медальйони, і броші. Розписували їх вручну, створюючи вишукані витвори мистецтва. Згодом порцелянові прикраси створювались і на європейських мануфактурах. Дуже витонченими були французькі броші з квітами або пасторальними сюжетами у розпису. Їх поміщали у оправу із золота чи срібла. Чимало фарфорових прикрас, прикрашених незабудками, фіалками та іншими квітами, випускали у Великій Британії у середині минулого століття. Сьогодні такі кліпси, кулони, броші з костяного фарфору, який відзначається особливою білизною та тонкістю, зазвичай колекційні.
Дуже вишукані і прикраси, створені українськими фарфористами. Особливо гарну колекцію створила видатна українська мисткиня Оксана Жникруп.
В інтерв’ю «ФАКТАМ» колекціонерка та дослідниця історії вітчизняного фарфору, авторка книг Людмила Карпінська-Романюк розповіла про ці прикраси.
«Оксана Жникруп і сама носила порцелянові прикраси»
— В 1962 році Київський будинок моделей та Київський експериментальний кераміко-художній завод створили серію сувенірної біжутерії «Намисто», — розповідає Людмила Карпінська-Романюк. — Візерунки вражають різноманіттям. Порцелянові прикраси, створені Оксаною Жникруп, стильно виглядають і сьогодні. Мода повертається… Сьогодні до періоду 1960−80 років прикута увага багатьох модниць світу.
ВІДЕО ДНЯ
О. Жникруп. Намисто із сувенірної серії «Намисто». Київський ЕКХЗ. 1962. Фарфор.
— Кожна порцелянова намистина — витвір мистецтва! Пригадую своє інтерв’ю з директоркою Київського Будинку моделей Світланою Титовою. Вона розповідала дуже цікаву історію. Коли закладали фундамент будівлі Київського будинку моделей, на радощах зняла із себе намисто та кинула його до котловану. Це було старовинне грузинське намисто ручної роботи, яке їй подарував Сергій Параджанов. Проте вона ні разу про ту прикрасу не пошкодувала, адже Київський будинок моделей мав всесвітню славу. У 1990-х роках його відвідав легендарний П’єр Карден… Світлана Титова дуже любила намиста. У неї було їх чимало.
РЕКЛАМА
— На жаль, вже немає ні Київського будинку моделей, ні Київського експериментального кераміко-художнього заводу. Проте деякі порцелянові прикраси зберігаються у родині визначної мисткині двадцятого століття Оксани Жникруп. І це так чудово! Донька Оксани Жникруп, талановита художниця Леонтіна Лозова, розповідала, що її мама і сама із задоволенням носила такі речі.
О. Жникруп. Намисто із сувенірної серії «Намисто». Київський ЕКХЗ. 1962. Фарфор.РЕКЛАМА
— Сьогодні кожна намистина, створена Оксаною Жникруп, зачаровує… У ній творчий задум та талант мисткині.
— Зверніть увагу на палітру кольорів — яскраву та життєствердну. Тут і сонячно-жовтий, і соковитий оранжевий…
О. Жникруп. Сережки та гудзики із сувенірної серії «Намисто». Київський ЕКХЗ. 1962. Фарфор.РЕКЛАМА
А ще родина Лозових зберігає пасок, до якого кріпиться фігурка інка.
О. Жникруп. Пасок у вигляді ланцюжку з інком. Київський ЕКХЗ. 1961.
На її створення скульпторку надихнув виступ перуанської співачки Іми Сумак. Вона була однією з небагатьох закордонних виконавиць, якій дозволили приїхати до Радянського Союзу з гастролями у 1960 — 1961 роках та дати концерти у кількох містах. Виступала вона й у Києві. Яскравий голос та музика об'єдналися з таємничими звуками гір, що чуються, коли у вечірній імлі у темних ущелинах вітер жене по схилах пісок. І ця симфонія природи неперевершена. До речі, роботи Оксани Жникруп експонувалися у багатьох країнах світу — в Угорщині, Польщі, Франції, США, Канаді… Сьогодні створені нею витвори мистецтва зберігаються у Національному музеї декоративного мистецтва України.
Читайте також: «Парижани у парасольках зберігали гаманці», — колекціонерка фарфору Людмила Карпінська-Романюк
«Зберігайте порцелянові сережки та кулони окремо у шкатулці, оскільки вони дуже тендітні і можуть розбитися»
— Хто ще з українських митців має у творчому доробку прикраси?
— У 1956 році український скульптор, художник-кераміст, Олександр Сорокін створив порцелянові буси. На жаль, вони не отримали широкого тиражування. Зразок зберігається у Національному музеї декоративного мистецтва України та у вересні цього року експонувався на виставці «Біла магія», присвяченій 100-річчю від заснування Київського експериментального кераміко-художнього заводу.
О. Сорокін. Намисто. Київський ЕКХЗ. 1956. Фарфор.
— Скільки барв! Яка багата палітра!
— Справді. Кожна намистина вишукана. Олександр Сорокін народився у 1909 році в Одесі. Закінчив Одеський художній інститут, де зокрема навчався у Михайла Жука, Олексія Шовкуненка, Жозефіни Діндо. З 1934 року працював на Київському експериментальному кераміко-художньому заводі. У 1948—1955 роках обіймав посаду головного художника. Митець працював у галузі станкової та декоративної скульптури, проектував сувенірну продукцію. Він створював оригінальної форми порцелянові вироби: декоративні вази, столові, чайні та кавові сервізи… Роботи художника зберігаються у Національному музеї декоративного мистецтва України та Національному музеї Тараса Шевченка у Києві.
Читайте також: «Музей порцеляни створювали під завивання сирен повітряної тривоги і під вибухи крилатих ракет», — Олександр Швець
— Сьогодні фарфорові прикраси пропонують поціновувачкам краси кілька всесвітньо відомих порцелянових мануфактур. Серед них і знаменита іспанська Lladro. Майстри створюють дуже гарні браслети, сережки, підвіски. А як правильно доглядати за фарфоровими виробами?
— Вони досить вибагливі, оскільки дуже тендітні та можуть розбитися. Отож зберігайте порцелянові прикраси окремо у шкатулці. Бажано, щоб на денці була м’яка тканина — наприклад, оксамитова, а сам виріб був покладений у лляний чи оксамитовий мішечок. Одягаючи прикраси, слідкуйте, щоб на намистини не потрапляли косметика, лак для волосся та парфуми. Порцелянові буси, сережки, кулони — чудовий подарунок для тих жінок, які цінують красу. Проте треба пам’ятати, що вінтажні речі варто дарувати тим, хто цікавиться цією темою. Тоді подарунок буде гідно оцінений. Чудовою нагодою для подарунка може бути день народження або День святого Валентина, який вже не за горами. Купуючи вінтажні прикраси, обов’язково поцікавтесь, яке їх походження, де і коли вони були створені, у чиїй колекції знаходились. Передавайте красиві прикраси у спадок донькам та онучкам, розповідаючи історію цих речей. Навчіть їх цінувати красу та прекрасні миті життя.
Раніше «ФАКТИ» публікували інтерв’ю з колекціонеркою Людмилою Карпінською-Романюк «Зимова казка в українській порцеляні зачаровує».
До речі, запрошуємо читачів «ФАКТІВ», які є поціновувачами краси порцеляни, до першого в Україні Музею фарфорових фігур ShvetsMuseum. У колекції музею ви зможете побачити найкращі зразки світових фарфорових мануфактур — зокрема, і вишукані вази.
Фото у заголовку О. Жникруп. Намисто із сувенірної серії «Намисто». Київський ЕКХЗ. 1962. Фарфор.
Фото з альбому Людмили Карпінської-Романюк
