49-річний Олександр Собченко з села Васютинці на Черкащині не мав армійського досвіду, але, попри це, отримавши повістку, пішов боронити країну від окупантів. За словами рідних, захиснику подобалася служба й жодних нарікань від командування він не мав. Справжнім шоком для родини військовослужбовця стала новина про його загибель. Щоправда, життя його обірвалось не від ворожої кулі чи снаряда. Батьки бійця переконані, що його жорстоко побили, що й стало причиною смерті. Вони проводять власне розслідування та подали заяви у правоохоронні органи.
«В документах було вказано, що на верхніх та нижніх кінцівках, на тілі, на обличчі є сліди побоїв»
— Зараз у мережі масово обговорюють події, які відбувались у 152-й бригаді. Там начальник штабу, 27-річний підполковник Ігор Захаров, неодноразово ображав і принижував підлеглих, у тому числі погрожуючи фізичною розправою, — розповідає «ФАКТАМ» батько загиблого Володимир Собченко. — Застосовував фізичну силу, покарання в вигляді сидіння бійців у ямі у спеку без їжі та води. Мій син також служив у ній. Але поліг не через ворога, а через своїх. Ми з дружиною все життя працювали вчителями, навчали добра та порядності інших, а тепер понад місяць не можемо спати. Бо страждаємо від болю втрати та несправедливості. Олександр був дуже гарною людиною, всі в селі його любили, тому що нікому у допомозі не відмовляв. Він працював агрономом, безкорисно давав поради, його цінували колеги та друзі. Строкову службу син не проходив. У травні 2024 року Сашка викликали до військкомату у Чорнобаївку, після чого заявили, що він пройшов ВЛК і його забирають до армії. Я їздив із сином туди, пояснював воєнкому, що не проти, бо країну треба боронити. Але його потрібно пролікувати, бо Олександр мав численні проблеми зі здоров’ям, серед яких гіпертонія. Проте мене ніхто й слухати не хотів.
ВІДЕО ДНЯ
Олександр Собченко проходив службу у 152-й бригаді. Перед тим пройшов двотижневий вишкіл на Житомирщині. Мав позивний «Агроном».
— Ще тоді одного дня син подзвонив і сказав, що перебуває у санчастині, бо в нього тримається температура — 37,8. А якось подзвонив з госпіталю у Звягелі й розповів, що в нього з'явились висипи на тілі, особливо багато їх було на ногах, — додає батько бійця. — Я побажав йому одужання та весь час підтримував спілкування. Коли сина виписали, його з побратимами відправили на Сумський напрямок, далі був Покровський. Олександр був мінометником, хоча у військовому білеті вказано, що кухар. Під час розмов зі мною Сашко не приховував, що на їхніх позиціях твориться справжнє пекло… Мовляв, нікому не потрібні вони. І замовкав. Звісно, такі слова було боляче чути, просив Олександра бути сильним і витримати то все. На це син відповідав, що не знає… Вже бувши на передовій, він прислав матері повідомлення: «Я попав на тридцятку». Спершу ми з дружиною не зрозуміли, про що мова, тоді дізнались, що Сашку дали штраф у розмірі 30 тисяч гривень. Як ми потім з’ясували, ті військові, які могли дозволити собі вживання алкоголю, їх карали, вимагаючи кошти. Але якби ці гроші офіційно знімали з зарплат і перераховували на частину — це одне діло, а так все йшло у кишені командування. Й покарання було не лише за алкоголь, а за інші речі, якщо хтось провинився. Або, щоб піти у відпустку, треба було теж платити. Ніяких рапортів, все вирішувалось за готівку. Я питав у сина, чи не боїться він мені то все розповідати, Сашко казав, що ні. Також мені відомо, що у бригаді були ті, хто не погоджувався з такими правилами. Скоріш за все, серед них був мій Сашко…
Батько загиблого Володимир СобченкоРЕКЛАМА
21 листопада, зазначає співрозмовник, найстрашніший день для їхньої родини. Вони отримали сповіщення, що Олександр Собченко помер, і це не пов’язано із захистом Батьківщини.
— Надіслали свідоцтво про смерть, висновок судмедексперта, де було вказано, що причиною смерті стала гостра серцева недостатність, склероз судин, цироз печінки, — каже Володимир Собченко. — Крім того, в документах було вказано, що на верхніх та нижніх кінцівках, на тілі, на обличчі є сліди побоїв. Ми хотіли привезти Олександра додому за годину до похорону, а нам доставили труну за п’ять хвилин до початку церемонії прощання. Коли ми відкрили гроб, були шоковані: знівечене лице, синці на руках, зліва Сашко був такий побитий, що не схожий сам на себе. Ми зробили фотографії тіла сина, бо це тепер будуть наші докази. Також хлопці з військкомату, які одягали сина у форму, помітили ознаки побиття. На похороні сина не було ні військового салюту, ні представників ТЦК, нам не вручали прапор, як це роблять іншим родинам полеглих воїнів. З цим питанням я звернувся до воєнкома, але той заявив, що для тих, хто вмер своєю смертю, почестей нема. На це я сказав, що нещодавно у громаді були поховані дві особи, які теж загинули не від ворожих куль, але їх чомусь поховали з військовими почестями. Також нагадав йому, що при розтині сина були виявлені такі хвороби, при яких не можна було йти до війська, а треба було дати групу інвалідності. Проте мені заявили, що спираються на рішення ВЛК.
Читайте також: «Усе тіло було чорним»: рідні військового не вірять у версію смерті на полігоні через зупинку серця
РЕКЛАМА
За словами батька, за фактом смерті Олександра Собченка відкрито кримінальне провадження, зареєстровано воно у Дніпропетровській області.
«Сашка зв’язали й били до втрати пам'яті»
— Слідча сказала нам, що коли тіло оглядав судмедексперт, то він дійшов висновку, що ті травми не могли привести до смерті… Може, він був ще живий… Коли я отримав речі Сашка, у телефоні знайшов контакти побратимів, — продовжує батько. — Почав розслідування. Набрали командира, а той з єхидністю заявив, що ніхто не чіпав і пальцем Сашка, це він перечепився і впав сам. Знаю, 20 листопада ввечері захисники вирушили «на нуль», це нам і син казав під час спілкування. Далі почався конфлікт. Хтось каже, що через алкоголь, але, коли ми говорили з Олександром, він був тверезим. Та й де він міг взагалі взяти горілку, якщо казав, що треба хоча б трішки поспати, бо їде в пекло. Дехто каже, що того вечора з воїнів знову вимагали якісь кошти… Далі Сашка зв’язали й били до втрати пам'яті. Є свідки, які готові дати покази. Є особи, які били його. Й побратими готові назвати їх. Тож виходить, що мій син був світлою та порядною людиною, якщо за ним стоять його хлопці. Повірте, це непоодинокі випадки! Додам, що якщо захисник в чомусь провинився, то треба застосовувати якісь адекватні та законні міри. Бо з таким відношенням ми не пішли далеко від ворога.
РЕКЛАМА
Я написав заяву до поліції, де прошу визнати незаконними дії військово-лікарської комісії та ТЦК. Потім звернувся до Міноборони, Військової спеціалізованої прокуратури у Черкасах, Офісу уповноваженого з прав людини. Вимагаю справедливого розслідування загибелі сина. Мені вже натякають, що йому не буде надано ніякого статусу, а в нього ж росте 15-річний син. То тоді де весь цей час був мій Олександр, якщо йому не хочуть давати учасника бойових дій, а дитині — пенсію? Його ж забирали у ЗСУ, на Покровський напрямок. Значить, він боронив країну, виконував свою роботу. Перед нами повинні вибачитись і провести військові почесті на могилі сина. І щоб Олександр отримав заслужений статус захисника.
Читайте також: «За тиждень до смерті Євген написав дівчині, що якщо звідти не поїде, то помре»: подробиці загибелі курсантів на Харківщині
Днями журналісти «Слідство інфо» опублікували розслідування про те, що відбувається у тій самій 152-й окремій бригаді ЗСУ. Там бійці заявили про погрози та побиття, що дозволяє собі начальник штабу бригади, призначений цьогоріч. Це 27-річний майор Ігор Захаров, який служив командиром батальйону у 30-й окремій механізованій бригаді ЗСУ.
Після його приходу понад десять офіцерів бригади в різному званні або перевелись, або хочуть перевестись через конфлікти, йшлось у розслідуванні. Сама ж бригада перебуває в резерві оперативно-тактичного угруповання «Донецьк», воїни виконують завдання на Покровському напрямку.
Захисники заявили, що Захаров дозволяє собі нецензурну лайку та принижує підлеглих, вітається замість «бажаю здоров’я» словами «ну що ви, пизд*та».
«Сьогодні ознайомитесь, бл*ть, зі стягненням, бл*ть, отримаєте менше грошове забезпечення, раз ви не всасуєте, бл*ть», — так прокоментував Захаров виконання одного із завдань, з яким виникли проблеми через відсутність мережі.
Також Захарова бійці звинуватили у фізичному насильстві щодо підлеглих. ДБР навіть провадження відкрило, але підозру не оголошували. Журналісти намагались вислухати його точку зору, він зазначив, що коментувати будь-що має право тільки з дозволу вищого командування.
Раніше «ФАКТИ» розповідали про те, що рідні 19-річного курсанта не вірять офіційній причині смерті сина. Їм повідомили, що хлопець наклав на себе руки, стрибнувши з мосту.
