Інтерв’ю Мендель: українці демонструють потужний імунітет до брехні 15.05.2026 13:00 Укрінформ Те, що промовила колишня речниця президента, не зуміло роз’єднати українське суспільство, але на Заході стало «знаряддям» ворожої агітації
Бесіда Юлії Мендель з американським агітатором Такером Карлсоном, яка з’явилася 11 травня 2026 року, стала специфічним, однак надзвичайно показовим випробуванням на міцність для всієї української інформаційної сфери. Ті, хто, передчуваючи, сподівався, що слова колишньої прессекретарки глави держави викличуть в Україні масштабну внутрішню смуту, – помилилися. Ми, безперечно, не збираємося оцінювати глибоку реакцію спільноти з математичною точністю, як це роблять соціологи з їхніми репрезентативними вибірками та фокус-групами. Однак, певну більш-менш загальну, але абсолютно об’єктивну картину настроїв все ж можемо уявити, проаналізувавши сотні, а можливо, й тисячі коментарів під відповідними публікаціями.
Здавалося б, подібний демарш мав би спричинити паніку чи бодай глибоке збентеження серед українців. Однак соціум відреагував геть по-іншому. Ми побачили стриману огиду та чітке усвідомлення суті того, що відбувається. Цей випадок виявив декілька надзвичайно важливих аспектів нашого спільного медіаімунітету, засвідчивши, що за роки постійних інформаційно-психологічних наступів з боку Російської Федерації українці навчилися майстерно розбирати будь-які твердження, навіть якщо вони звучать з вуст колишніх «своїх».
АНАТОМІЯ АГІТАЦІЙНОГО ПОСТРІЛУ ТА ЧИ СПРАВДІ ПЕРЕБІЛЬШЕНА НЕБЕЗПЕКА?
Аналізуючи бесіду, експерти погоджуються, що перед нами не просто випадковий вибух емоцій скривдженої ексчиновниці, а старанно створений медійний продукт. Розмова буквально пронизана червоними лініями давно знайомих кремлівських заяв, які цього разу були пристосовані спеціально для американської аудиторії. Щоб дати відповідь на питання, як оцінювати цей виступ з погляду наслідків і чи не є уявлення про його шкоду перебільшеним, ми звернулися до передових українських медіафахівців, комунікаційників та політологів.
Директорка Інституту масової інформації, відома журналістка та медіаекспертка Оксана Романюк пропонує розглядати цю ситуацію через призму інформаційної спецоперації. «Я не розглядаю це інтерв’ю як звичайний медійний виступ або як просто емоційні вирази колишньої прессекретарки. На мою думку, це цілком спланована комунікаційна акція. Там помітна попередня підготовка, це зовсім не просто такий собі «потік свідомості», – відзначає Романюк.
Оксана Романюк
Зі слів експертки, фокус цього інформаційного удару – не український ринок. Головною ціллю є закордонна аудиторія, а саме – західний політикум, зокрема представники Республіканської партії США. Основна мета – створити навколо української влади ауру безпрецедентної токсичності. «Отже, підвести до висновку, що морально неправильно підтримувати Україну з такою владою. Завданням могло бути посіяти ось такий непрямий сумнів, деморалізувати союзників. У цьому сенсі важливий і сам майданчик. Такер Карлсон вже давно виступав проти значної закордонної допомоги іншим державам, зокрема й Україні», – наголошує вона.
А щодо внутрішньої шкоди, Романюк переконана, що в межах України цей випад зазнав краху, оскільки викликав лише відкидання особистості самої Мендель. Проте експертка застерігає від легковажного ставлення до можливих закордонних наслідків. Окремі частини цього відео обов’язково будуть вирвані з контексту та розмножені консервативними медіа на Заході. Вони стануть матеріалом для антиукраїнських кампаній, додатковим аргументом для тих, хто має намір скоротити військову допомогу Києву.
Аналіз головної редакторки популярного медіатаблоїда «Антоніна» Лєни Чиченіної акцентує увагу на не менш важливому аспекті – яскраво показує, як форма може знищувати зміст.
Лєна Чиченіна
«Дивитися було складно, насамперед через жахливу акторську гру Мендель, особливо у моменті звернення до Путіна. Я згодна з тим, що вона прийшла із чітким планом – що і як потрібно повідомити аудиторії Карлсона», – ділиться враженнями Чиченіна. Весь набір меседжів був до болю знайомим: звинувачення президента у диктаторських намірах, небажанні завершувати війну через нібито особисте збагачення та тотальну корупцію, яку намагаються подати як явище, страшніше за саму збройну агресію. «Частина сказаного Мендель – це, на жаль, правда, але все інше – абсолютна нісенітниця. Щодо масштабу небезпеки всередині України, Чиченіна схиляється до думки, що уявлення про шкоду дещо перебільшене. На її думку, для іміджу країни це, безумовно, негативний фактор, проте сказане Мендель не містить жодної сенсації чи катастрофічної новизни. Аудиторія Карлсона, звичайно, сприйме це через призму довіри до «інсайдера», але для українців цей скандал став лише гучним емоційним подразником на тлі інших, значно важливіших внутрішньополітичних подій.
Продовжуючи тему форми та морального виміру цього вчинку, журналістка, політтехнологиня та медіаекспертка Тетяна Мокріді висловлюється з максимальною категоричністю. Для неї цей випадок виходить за рамки будь-якої етики.
Тетяна Мокріді
«Інтервʼю Мендель – удар не по Зеленському, це удар по Україні, по кожному з нас. (…) Складається враження, що глядача викинули у смітник і відмитися неможливо», – емоційно підкреслює Мокріді. І додає, що постійні гримаси, недоречний сміх та манірні зітхання справляли абсолютно огидне враження, створюючи ілюзію, ніби героїня отримує садистське задоволення від процесу публічного знищення репутації власної батьківщини. «Як людина, що працювала з політиками та першими особами, не розумію її мотивації. Вона справді така дурна чи це спланована спецоперація?» – запитує політтехнологиня. Мокріді переказує сумну реальність політичного закулісся: люди, які працювали на найвищих рівнях, часто швидко списуються з рахунків і залишаються нікому не потрібними. Проте вона наголошує, що ця болісна реальність і неможливість знайти нову статусну роботу жодним чином не виправдовує руйнівної злоби. «Це свідоме нищення міжнародного іміджу України. Огидно», – резюмує вона.
А це редакторка української служби «Голосу Америки» Тетяна Ворожко: «У найближчі дні та тижні уривки з висловлюваннями Мендель, ймовірно, стануть повсюдними на X та в соціальних і традиційних медіа, супроводжуючись відповідними коментарями».
Тетяна Ворожко
Проте реальний обсяг шкоди для репутації нашої держави, за словами Ворожко, залежатиме від того, наскільки ефективними та оперативними виявляться наші власні дії, спрямовані на локалізацію та нейтралізацію токсичних наслідків у західному інфополі.
Відеоблогерка, лекторка та засновниця ініціативи з інформаційної гігієни «Як не стати овочем» Оксана Мороз дивиться на ситуацію крізь призму довготривалих стратегій впливу: «На мій погляд, це добре поставлений і зрежисований формат. Складається враження, що готувала його не сама Мендель – очевидно, їй допомагали. Там дуже ретельно вибудована компіляція саме російських тверджень».
Оксана Мороз
Експертка акцентує: хоча російська сторона і раніше продукувала подібні фейки, тепер у них з’явився козир у вигляді так званого «інсайдера». Росіяни отримали ідеальну заготовку для просування тези про те, що найближче оточення українського лідера нібито почало розповідати «правду». «Шкода точно буде, але її реальний розмір ми зможемо оцінити лише з часом. Багато залежатиме від того, як ця історія розвиватиметься. І в мене є відчуття, що ми поки побачили лише частину гри. Думаю, на Мендель ця історія не завершиться», – прогнозує експертка з інфогігієни.
СУСПІЛЬНА РЕАКЦІЯ: ТЕСТ НА ПСИХОЛОГІЧНУ ЗРІЛІСТЬ
Як це інтерв’ю вплинуло на українців і яким був загальний суспільний настрій після його появи?
Перша і найсильніша емоційна хвиля, як і слід було очікувати, прокотилася платформою Facebook. Яскравим прикладом такої народної рефлексії став допис журналістки Юлії Забєліної, яка дуже влучно зобразила психологічний портрет ситуації: «Немає нікого більш придатного для вербування, ніж люди з ображеним великим его, бо спецслужби вербують або через слабкості, або через жагу помсти». Ця думка викликала величезний резонанс, зібравши сотні реакцій. Абсолютна більшість коментаторів і не намагалася спростувати цю тезу; навпаки, вони активно розбудовували її, погоджуючись, що пихатість стала ідеальним гачком у цій грі.
Володимир Анфімов, експерт зі стратегічний комунікацій, задав тональність емоційного сприйняття, написавши, що йому було «фізично важко, місцями навіть гидко» дивитися це відео. І саме ця характеристика – «фізично гидко» – стрімко розлетілася мережею, ставши неофіційним, але максимально точним лейтмотивом усієї фейсбучної дискусії.
Аналізуючи інші реакції, ми бачимо широкий діапазон емоцій. Журналістка Оксана Щербак емоційно вимагала суворої відповідальності: «За те, що вона зробила проти народу України і армії, треба не просто штраф, а значно сильніші санкції». Користувачка Юлія Мельник намагалася заспокоїти загальнонаціональний гнів раціональним аргументом про швидкоплинність інформаційного циклу: «Радує те, що вже післязавтра (максимум через тиждень) про неї і про це інтерв’ю ніхто не згадає». А Тарас Федорчак підсумував: «Це просто класичний набір російських пропагандистських тез. Вона просто надала свій рот в оренду. Печаль в тому, що це ж таки колишня пресаташе Президента. Ото треба думати, як не брати на відповідальні посади всяких потороч типу Мендель, Арестовича тощо».
Окремим, майже трагікомічним жанром стали коментарі під публікацією самої Мендель, яка, намагаючись відбитися від цунамі критики, не вигадала нічого кращого, ніж прикритися біблійною цитатою: «Отче, прости їм, бо не знають, що роблять». Ця спроба апелювати до сакрального викликала справжній вибух обурення. Коментатори масово побачили у згадці про Бога лише жалюгідну спробу замаскувати абсолютну відсутність у самої себе просто совісті. Порівняння з біблійним Юдою, який зрадив за дрібні гроші, стало масовим патерном, що повторювався у десятках різних гілках коментарів абсолютно незалежних один від одного. «30 рублів – це завжди 30 рублів…» – написав медіаексперт Олександр Глущенко.
На платформі X дискусія набула більш геополітичного та конспірологічного характеру. Користувачі масово висловлювали тверду впевненість: це інтерв’ю є не стільки ударом персонально по Зеленському, скільки масштабним актом інформаційної агресії проти всієї України. Також ширилися теорії про те, що це не збіг обставин, а елемент великої «договорняк», що вигідний як російському диктатору, так і певним політичним силам у США в контексті спроб посилити тиск на Київ та змусити українську владу до болісних поступок агресору.
На платформі Threads, яка традиційно орієнтована на дещо молодшу аудиторію, розквітнув формат просвітницьких тредів: «пояснюю для тих, хто не в контексті». Користувачі детально розбирали біографію Карлсона, пояснювали специфіку його аудиторії та розтлумачували, в чому саме полягає небезпека сказаного Мендель для міжнародної підтримки нашої держави. Звісно, на маргінесі знайшлася мізерна кількість тих, хто намагався «підтакувати» героїні інтерв’ю, проте їхні голоси губилися у загальному хорі засудження.
Відомий політолог Ігор Рейтерович, оцінюючи загальний вплив, зазначає, що з формальної точки зору це інтерв’ю виглядало дуже специфічно: «Якийсь потік свідомості, побудований на величезній кількості сумнівних, а подекуди й відверто вигаданих тверджень, до яких сама Мендель, схоже, не мала жодного реального стосунку».
Ігор Рейтерович
За його словами, головним рушієм цієї катастрофи стало гіпертрофоване бажання ексречниці знову відчути себе впливовою фігурою, долученою до великих державних таємниць. «Приблизно останні півтора року Мендель фактично рухалася саме в цьому напрямку. Якщо подивитися на її дописи в соцмережі X, там уже давно простежувалися схожі мотиви й меседжі. Так, це ще не виглядало настільки крінжово, як зараз, але було очевидно: рано чи пізно все це виллється у формат великого публічного «одкровення», – додав експерт.
Політолог відкидає версію про ініціативу саме Мендель і Такера Карлсона. «Я більш ніж переконаний, що її використали «втемну», і цілком імовірно, що за цією історією стояли росіяни, які й підкинули Карлсону ідею такого інтерв’ю. Бо давайте будемо відверті: хто така Юлія Мендель у глобальному інформаційному контексті? І що про неї взагалі може знати Карлсон?», – риторично запитує Рейтерович. Він пояснює логіку ворожих спецслужб: російські куратори чітко прорахували психотип Менедель, зіграли на її пихатості та бажанні реваншу. Американському ведучому просто дали потрібного спікера для легалізації російських пропагандистських кліше.
Розмірковуючи над впливом інтерв’ю всередині країни, Рейтерович констатує парадоксальний ефект: «Очевидно, що інформаційна операція не спрацювала так, як, імовірно, розраховували ті, хто за нею стояли». Експерт зазначає, що хоча західні правоконсервативні сили й отримали порцію аргументів про українську корупцію, але загальний масштаб удару був нівельований надмірною театральністю та вкрай поганою акторською грою Мендель: «Її неприродність просто відштовхнула серйозну аудиторію, що, за іронією долі, зіграло на користь Україні».
Підсумовуючи реакцію суспільства, Рейтерович зауважує: «Якщо говорити про перші години після виходу інтерв’ю, то Мендель реально «розірвала» інформаційний простір України. Іноді про неї говорили навіть більше, ніж про підозру НАБУ самому Андрію Єрмаку. І причина проста: це виглядало настільки абсурдно й трешово, що люди просто не могли пройти повз». Проте, на його думку, ця реакція свідчить лише про здоров’я нації: українці сприйняли побачене як токсичний спектакль, і навіть найзатятіші опозиціонери погребували використовувати цю маячню як політичну зброю проти президента.
Цю думку цілковито поділяє і Оксана Мороз: «Ми побачили переважно засудження Мендель. І, як не парадоксально, це навіть певною мірою спричинило консолідацію всередині суспільства». Експертка додає, що головний страх полягав у тому, що опозиція підхопить ці брудні тези для внутрішньополітичної боротьби: «На щастя, поки що цього масово не сталося – принаймні, я не бачу такого в інформаційному просторі. І це, безумовно, плюс».
Ще один погляд на природу цієї події пропонує фахівчиня з комунікацій, медіатренерка Ярина Ключковська. Вона відкидає поверхневі пояснення і конспірологію: «Багато бачила версій про те, що Мендель має відволікати нас від справи Міндіча та підозри Єрмаку. І про те, що НАБУ та САП працюють разом із Росією на підрив української держави. Я теж вважаю, що ці події пов’язані. Але не так, як оце пишуть». Комунікаційниця стверджує, що головна і єдина мета цього інтерв’ю полягає у спробі вплинути на хід та результати потенційних переговорів між Україною та Росією. За її логікою, саме для цього американському глядачеві згодували образ слабкого, неадекватного президента, з яким неможливо домовлятися і якого не варто сприймати всерйоз. «Як мінімум, це інтерв’ю укріпить опонентів України у США. Як максимум, вплине на Трампа і його позицію», – попереджає експертка.
Ярина Ключковська
На думку Ключковської, внутрішні українські скандали навколо оточення президента – це лише зручний ситуативний бонус для ворога, але аж ніяк не першопричина появи цього відео. Головний каталізатор – становище самого Кремля на тлі переговорного процесу. «Це провальна для Росії історія з парадом. Може, навіть знущальницький указ Зеленського про московський парад теж доклався до того, що хтось натиснув на пусковий гачок і дав хід цьому невідомо коли записаному інтервʼю», – розмірковує вона. Підсумовуючи, експертка робить символічний і обнадійливий висновок щодо справжнього стану речей: «Мені це говорить, що позиція Росії зараз – далеко не така сильна, як їм хотілося б. Бо якщо робиться ставка на маячню Юлії Мендель – то постає закономірне запитання: у кого ж це зараз немає карт?»
Отже, якщо поставити собі питання, чи досягло це інтерв’ю своєї руйнівної мети всередині України, відповідь буде категоричною та парадоксальною водночас: ні, воно зробило рівно протилежне. Реакція соціальних мереж та глибокий аналіз експертного середовища беззаперечно засвідчили кілька фундаментально важливих речей про стан українського суспільства на п’ятий рік виснажливої, кривавої повномасштабної війни.
По-перше, ми спостерігаємо абсолютно реальний імунітет до дешевої агітації, викуваний у горнилі інформаційних боїв. Попри глибоку суспільну втому та страшні втрати, українці навчилися розпізнавати кремлівські меседжі майже на рівні підсвідомих рефлексів. Жодна з брехливих тез колишньої речниці не знайшла опори в масах; навпаки, вони викликали лише справедливе колективне обурення.
По-друге, ця ситуація довела, що в свідомості українців відбулося чітке розмежування між законною критикою влади та захистом державного суверенітету. Навіть найзатятіші критики Банкової засудили цей ганебний виступ, продемонструвавши зрілість і розуміння того, що бити по репутації країни в розпал війни – це табу.
По-третє, і це, мабуть, найголовніше: цей скандал справді об’єднав націю. Під однією парасолькою солідарного обурення опинилися люди кардинально різних політичних поглядів – явище надзвичайно рідкісне, але критично важливе для суспільства, яке продовжує боротися за свою свободу.
Президент Пропаганда Путін Україна проти Росії Громадянське суспільство Війна Зеленський Мендель Офіс Президента Війна з Росією ІПСО