У Києві презентували вуличну експозицію до 80-ї річниці Львівського псевдособору 1946 року Фото 06.03.2026 19:08 Укрінформ На столичній Контрактовій площі розпочала роботу вулична виставка до 80-річчя так званого Львівського собору 1946 року, де комуністичний режим мав намір ліквідувати Українську греко-католицьку церкву. Організаторами вуличної експозиції виступили Український інститут національної пам’яті та Інститут історії Церкви Українського католицького університету за підтримки Галузевого державного архіву Служби безпеки України, інформує кореспондент Укрінформу.
Експозиція присвячена 80-й річниці події, інспірованої радянськими органами гноблення, через яку кремлівський комуністичний уряд намагався знищити Українську греко-католицьку церкву шляхом її примусового «з’єднання» з російською православною церквою.
Виставка висвітлює історію понад 250-літніх утисків цієї Церкви російською імперською владою – від Катерини ІІ до сучасних злодіянь на тимчасово окупованих територіях.
Як констатував Святослав Шевчук, отець і глава Української греко-католицької церкви, російський царат, комуністичний і теперішній кремлівський режими завжди передусім прагнули знищити УГКЦ.
«Щоразу, коли Україна опиняється під окупацією Росії, Російської імперії, першим, кого ліквідують, кого знищують загарбники, є Українська греко-католицька церква. Так трапилось 80 років тому, так відбувається й нині на окупованому Донбасі, Запоріжжі. Для нас, українців, греко-католиків, незалежна Україна – це воля, свобода церкви, свобода нашого народу», – підкреслив Блаженніший Святослав.
На непохитній підтримці УГКЦ української нації акцентував Олександр Алфьоров, голова Українського інституту національної пам’яті.
«Греко-католицька церква робила все, аби бути повсюди з народом – у науці, родині, організаціях спортивних товариств, економічному житті. Російська влада завжди нищила греко-католицьку церкву, а якщо не нищила, то маніпулювала нею. Тобто завжди Росія вважала, що церква – це інструмент, але це не стосується греко-католицької церкви. Це не інструмент, а колосальний механізм, що жив невідривно з народом», – зауважив Алфьоров.
Голова Державної служби етнополітики та свободи совісті Віктор Єленський звернув увагу на стійкість керівництва УГКЦ і роль церкви у збереженні української нації.
«Жоден єпископ УГКЦ не зрадив своєї церкви та не перейшов до московського патріархату. Це було надзвичайно важко не лише з фізичного погляду й тортур, яким піддавали цих людей, а й тому, що в церковному середовищі Галичини в різні часи були дуже різні течії та настрої. Галичанам пропонували декілька, так би мовити, перспектив. Але вони обрали народовство – тобто власне українство. І визначальну роль у цьому відіграла галицька інтелігенція, котра тоді була інтелігенцією церковною, це були священники», – підкреслив Єленський.
Торкаючись подій 80-річної давнини, директор Галузевого державного архіву СБУ Андрій Когут наголосив, що Львівський псевдособор 1946 року не можна вважати релігійним, адже він цілковито контролювався комуністичними спецслужбами.
«З наших документів стає абсолютно зрозуміло, що це взагалі не був собор, це не було зібрання ані мирян, ані духовенства. Це була розроблена та втілена операція через те, що духовенство і владика греко-католицької церкви зазнали репресій. Сам собор було організовано за сприяння агентів, і документи це підтверджують», – зазначив Когут.
У Києві відкрилася вулична виставка «Імперія проти Церкви. До роковин Львівського псевдособору 1946 р.» / Фото: Геннадій Мінченко. Укрінформ 1 / 15
