«Запорожець за Дунаєм» — знаменита українська опера Семена Гулака-Артемовського, яка має чимало поціновувачів у всьому світі. Її сюжет знайшов втілення у фарфорі — статуетках, вазах та штофах. Кожна Одарка та кожен Карась у роботах колоритні по-своєму.
Більшість цих робіт уже раритетні. Вони — мрія колекціонерів та театралів. До речі, робіт на театральні теми у творчому доробку українських фарфористів чимало. Це і сервізи «Театральний» та «Прем’єра», і статуетки, натхненні різними постановками.
Можливо, і у вашій оселі є театральні роботи вітчизняних митців-фарфористів? Чи знаєте ви історію їхнього створення? Чи відомо вам, як і де були придбані ці роботи або хто їх подарував та з якої нагоди?
До речі, вінтажні речі дуже стильно поєднувати в інтер’єрі із сучасними. Сьогодні це глобальний тренд у всьому світі.
У інтерв’ю «ФАКТАМ» колекціонерка та дослідниця історії українського фарфору, авторка книг Людмила Карпінська-Романюк розповіла про штофи та вази, натхненні першою українською оперою.
«Декоративні скульптурні штофи — справжня перлина серед українських порцелянових виробів»
— Дуже колоритні Одарка та Карась, втілені у наборі штофів подружжям геніальних митців-фарфористів Миколою та Валентиною Трегубовими на Коростенському фарфоровому заводі у 1985 році, — говорить Людмила Карпінська-Романюк. — Ці декоративні скульптурні штофи — справжня перлина серед українських порцелянових сувенірно-подарункових виробів. Микола та Валентина Трегубови створили їх у вигляді стилізованих жіночої й чоловічої фігур в українському національному вбранні (фото у заголовку). З боків штофу бачимо фігурні тримачі. Ручки штофа імітують позу Одарки «руки в боки», що означає рішучий настрій жінки. Цікаво, що митці зобразили Одарку у момент, коли вона співає свою знамениту арію, звертаючись до чоловіка, який два дні не ночував вдома:
«Відкіля це ти узявся?
Де ти досі пропадав?
Хоч би Бога побоявся!
Хоч би трохи сором мав!
Де ж це ти так веселився?
Де ж це так бенкетував?
Як крізь землю провалився!
Дома чом не ночував?»
А Карась відповідає:
«Ось послухай, що вчинилось…
Страх мене бере й тепер!
Лишенько таке зробилось —
Трохи-трохи я не вмер!..
Занедужав у дорозі (удає хворого)
Та й набрався я біди,
Так що ледве вже на возі
Привезли, привезли мене сюди…»
На що Одарка реагує:
«Чи не випив, чи не випив на дорогу?
Чи в дорозі, чи в дорозі вже напивсь?»
Карась, звісно, запевняє, що не пив…
— Дуже колоритно звучав цей «діалог» у виконанні знаменитих українських акторів Івана Паторжинського та Марії Вольгемут-Литвиненко. Цей фрагмент телеопери «Запорожець за Дунаєм» зберігся в інтернеті… Особливо колоритний момент, коли Карась каже: «Гей, Одарко, годі, буде! Перестань-бо вже кричать!» А Одарка відповідає: «Ні, нехай же чують люди! Ні, не буду я мовчать!»
— До речі, подружжя Трегубових також створило набір вазочок «Одарка та Карась», присвячений улюбленим героям опери. Ця робота датується 1969 роком.
«Кришки чайника та глечика можуть служити чашками, блюдцями, піалами»
— Яка робота на цю тему ваша улюблена?
— Дуже колоритний подарунковий фігурний набір для чаю «Одарка та сумський козак». Робота створена у 1996 році на Сумському фарфоровому заводі митцями Віталієм та Людмилою Шевченко. Ідея вражає креативністю. Кришки чайника та глечика можуть служити чашками, блюдцями, піалами. До речі, ця робота є у моїй колекції.