Святки (від «святити» або прославляти Ісуса Христа) продовжувались від Різдвяного Святвечора аж до Водохреща, яке відтепер за новоюліанським календарем припадає на 6 січня. Це свято завершує зимово-різдвяний цикл. А напередодні, 5 січня, проходив Другий Святвечір.
У цей час заведено дотримуватися певних традицій, які передаються з покоління в покоління. Які цікаві звичаї та обряди існували в Україні на Водохреще, нагадала читачам «ФАКТІВ» Лариса Полуянова, етнографиня, наукова співробітниця відділу виставкової роботи Національного музею народної архітектури і побуту України (у Пирогові).
Перед вечірнім застіллям кожен мав випити освяченої води
— Під кінець Святок, 6 січня, приходить одне з величних християнських свят, присвячене Хрещенню Господньому, — зазначає Лариса Полуянова. — На Водохреще освячували водойми, купелі, люди набирали святої води, поступово розпочинали підготовку до зимового весільного сезону. Довгий час у нас Водохреще святкували 19 січня за григоріанським календарем. Після того, як Православна Церква України повернулася до новоюліанського календаря, Водохреще припадає на 6 січня. А напередодні, 5 січня, християни відмічають Водохресний Святвечір (або Голодна кутя, Голодний вечір).
ВІДЕО ДНЯ
На Другий Святвечір (перший був перед Різдвом), або Хрещенський Святвечір, готується голодна кутя (варили її без масла і сиру), наступає короткий піст без багатого застілля. Цілий день люди могли поститися, а перед вечірнім застіллям кожен повинен випити по ложці освяченої води. Крім куті виставляли узвар, пісні капусняк і голубці, вівсяний кисіль, вареники з капустою, гречкою, чорницею, сливою, тушковану капусту, товченики з риби, печену картоплю, пиріжки з маком, варений і колочений горох тощо. Після вечері всі ложки клали в миску, а зверху — хлібину, щоб діждатися врожаю.
Після вечері діти «проганяли кутю», на подвір’ї били палицями об кут хати, приказуючи: «Тікай, кутя, із покуття, а узвар — іди на базар, паляниці, лишайтеся на полиці, а дідух — на теплий дух, щоб покинути кожух!» Господар дому після вечері виходив з кутею на двір і «кликав мороз» на кутю: «Морозе, морозе, йди до нас вечеряти, та не морозь наших коней, биків, курей, свиней, жита і пшениці!»
РЕКЛАМА
Свято прийшло до нас з християнством і його називають Хрещення Господнє, Водохреща, Водохрище, Водохрища, Водохрестя, Водосвяття, Водохрищі, Йордан, Єрдань, Ордан. Це період, коли люди згадують про хрещення Іоаном Предтечею (Іваном Хрестителем) 30-річного Ісуса в річці Йордан (на переправі «Віфавара»). Коли Ісус виходив із води, небеса розкрилися, і на Його плече опустився голуб — Святий Дух, що вказав на Сина Божого. Люди побачили, що Бог в цей день явився в трьох іпостасях. Тому свято називають ще Богоявленням. А своїм хрещенням Ісус підкреслив, що не вищий за людей, а всі рівні перед Богом. Після Хрещення Спаситель освятив воду річки Йордан і започаткував одне із семи головних церковних таїнств — водохрещення, через яке людина ніби наново народжується. Свято Водохреща, або Богоявлення, показує: важливий навіть не той день, у який Христос народився, а у який він хрестився й освятив воду. У Водохресний Святвечір у храмах проводять церковну службу зі водосвяттям (воду освячують і в інші значні церковні свята).
На іконі з фонду музейних експонатів у Пирогові зображений епізод хрещення Ісуса Іваном ХрестителемРЕКЛАМА
Водохреще увібрало язичницькі й християнські обряди, а ключове місце серед них займали звичаї, пов'язані з водою. З давніх-давен відомі обряди обливання, збирання роси. Наші пращури під час святкувань надягали маски й купалися, щоб гріхи змити. А в період християнства цей звичай перетворився на входження в Йорданську купель. Ще в дохристиянські часи жерці освячували воду, яка після «народження» Сонця набиралася цілющої сили. Щоб її посилити, на воді жезлами-тризубами малювали невидимі рунічні знаки (звідти примовка: «Як по воді вилами писано»). У такій воді людина оздоровлювалася і навіть не застуджувалася.
Обрядові дії, пов’язані з освяченням води, проводили у Водохресний вечір всередині церкви, наступного дня — на водоймі. В родині всі мали попити освяченої води, люди намагалися зробити її запаси, принести в дім, щоб все покропити — худобу, обійстя. На Водохреще вода з будь-якого джерела вважалась святою, але саме «вечірня», освячена на Голодну кутю, найсильніша (вона отримує цілющі якості, які не втрачаються впродовж року). Люди набирали з ополонки воду, яку вважали універсальним засобом захисту. В кожній хаті під образами тримали пляшечку з йорданською водою. В народі також вірили, що помічною силою від напастей володіє і свічка, яку разом зі святою водою додому приносили зі служби у Водохресний Святвечір.
РЕКЛАМА
А дівчата наввипередки бігли набрати води і якнайшвидше поверталися, бо яка першою встигне добігти, першою й заміж піде.
На Голодну кутю або наступного дня «спалювали зиму»
Приготування до водохресних дій проводили заздалегідь, готуючи на водоймах спеціальні ополонки, які називають «йордань». Там в кризі вирубували (або пилами вирізали) хрест, обливали червоною фарбою або буряковим квасом. З льоду зводили й престол, створювали «царські врата» — арку з ялинкових чи соснових гілок. Під хрестом у ямці заливали й заморожували грона калини, поруч заливали червоний сік у канавки. Біля льодового хреста після святкового богослужіння священник занурював у воду срібний хрест і три рази з молитвами проводив магічні дії освячення.
на водоймах спеціальні ополонки, які називають «йордань»
В західних регіонах освячення відбувалось і хрестом, і вогнем за допомогою палаючої свічки-Трійці (готували їх з воску ще до Богоявлення). Під час освячення води випускали голубів — тим наче повторювали появу Святого Духу в момент хрещення Ісуса.
Воду освячували також за допомогою вогню, використовуючи свічку-Трійцю
Люди вважали, що свячена вода з магічними властивостями може відганяти злих духів, дарувати одужання, тому господарі все кругом себе кропили водою: сім’ю, оселю з меблями, стайні, малювали водні хрести на стінах, вікнах, дверях. У західних та в деяких центральних регіонах на шибки вікон вивішували сплетені з соломи хрестики. Подекуди на заході країни хрестики з воску опускали в пляшки, банки зі свяченою водою.
— Деякі люди купаються в ополонці й роблять це з першою зіркою вже звечора, напередодні Водохреща, або наступного дня, 6 січня, після ранкової служби і обряду освячення води, — продовжує Лариса Полуянова. — На українських етнічних землях купання у водоймах на Водохреще зазнало популярності у XX —XXI ст. До того люди могли на свято максимум вмитися або обережно ввійти в ополонку і швидко вийти. За свідченнями дослідників народних традицій, у воду стрибали лише відчайдухи.
Етнознавці відмічали, що занурювання в йорданську ополонку таких сміливців помічено в центральних та східних областях країни, також фіксували купання в ополонці на Волині, Поділлі, Середньому Подніпров’ї, Закарпатті та Буковині. Обряди відрізнялися на цих територіях залежно від набутих місцевих традицій. Виконувалось ритуальне занурення або купалися в ополонці тільки хворі, інші могли постояти у воді по коліна, обмити частини тіла. Занурення у крижану воду з подальшим частуванням біля водойми та вживанням алкоголю точно не схвалювалось. Такий прояв релігійності засуджують і церковники. Спеціалісти ж радять не ризикувати й дотримуватися певних правил безпеки, а краще перед пірнанням у купель порадитися з лікарем. Хто дбає про своє здоров’я, повинен занурюватись в облаштованих купальнях під наглядом медиків та рятувальників, не пірнати з головою, заходити у воду поступово та перебувати там максимум секунд 10. Перед купанням треба зробити розминку, не вживати алкоголь. Після виходу з води слід гарно обтертися рушником та вдягтися в суху одежу, випити чаю.
На Голодну кутю або наступного дня на свято «спалювали зиму» — винесеного з хати Дідуха. Попіл висипали на лід, у воду або на город (щоб огірки родили). А жінки, наприклад, вірили в магічні якості попелу з печі: як потрусити ним в кутку біля печі, то чоловік буде щедрим до тещі. Збирали й топили водохресний сніг, а воду цю зберігали та використовували від хвороб, додавали потроху в їжу коням, курям, щоб були здорові.
Хлібороби ворожили на врожай, а дівчата — на долю і заміжжя
6 січня перед сніданком члени сім’ї випивали по ковтку святої води. Наливали її й у миску зі срібними монетами, кораловим намистом, могли додати туди пучок калини, щоб дівчата вмивались і були гарними та рум’яними. А вмиваючи дітей з ополонки, батьки примовляли: «Щоб очі добре бачили, вуха добре чули гарні новини, а голова була мудрою». Після обіду дівчата могли прямувати й до річки, щоб умитися йорданською водою — «на вроду та здоров’я». Хлопці в цей час могли шуткувати, підштовхуючи дівчат до ополонки, щоб облити. Рибалки опускали у водойму край сітки, так забезпечуючи майбутні улови. Господарі іноді коней напоювали з водойми, щоб «хвороби не боялися та були міцними».
На Водохресний Святвечір, після обряду водосвяття, виконувався ще один — святочні ворожіння. Хлібороби загадували на врожай, а дівчата — на долю і заміжжя. Ще подекуди востаннє ходять колядники (а в західних регіонах щедрували), співають величальних пісень господарям осель, за що отримували гостинці та гроші. Хлопці часто щедрували під вікнами дівчат на виданні. Дівчата ворожили на судженого, а ще робили привороти (використовуючи воду і сніг, які начебто мали чудодійно силу). Для ворожінь використовували хліб, стрічки. Брали їх з горщика з закритими очима: як стрічка попадеться, то слід чекати сватів, а хліб — з весіллям треба ще почекати. Гадали й на сірниках, які встромляли в коробку, підпалювали й дивились: як схиляються один до одного, то пара не розпадеться, а розійдуться, то спільного життя не буде.
Ще одна з традицій Водохрещі — стрілянина пустими патронами, що ставило крапку у Святках. Після освячення води селяни з мисливської зброї «розстрілювали Коляду», щоб прискорити прихід весни, бо «Тріщи не тріщи, а вже минають Водохрещі»…
Після Водохреща розпочиналась пора весіль, на свято проводили обряд вибору наречених. Вбрана молодь з сусідніх сіл збиралась на водосвяття і святкову службу. Хлопці й дівчата придивлялись один до одного, а оглядини проводили вже після обіду. Дівчата ставали недалеко від ополонки або біля церковної огорожі, а хлопці ходили між ними. «Розглядали» дівчат і їхні батьки. Після Водохрещі могли свататися й одружуватися — наставав весільний сезон, тому і щедрівки мали більш весільний зміст.
І досі живі деякі вірування, які вписалися в побут людей. Дитина, охрещена 6 січня, стане щасливою. А коли священник опускає хрест в ополонку, з річки вистрибує нечиста сила і гуляє доти, поки якась жінка не випере в річці білизну — тож протягом тижня після Водохрещі не можна полоскати на річці білизну, «щоб нечистий не причепився». На свята не рекомендувалось давати чи брати в борг, ходити зранку по домівках, шити, рубати, тільки можна по хазяйству поратися.
На Водохрещу гучно проводили час: хлопці «вчили молодих коней» і кропили їх водою, щоб були слухняними, в західних областях каталися на великих санях. Місцями вчиняли парубоцькі бої, коли ватаги з сусідніх сіл мірялися силою (переможцям віддавали хрест біля йорданської купелі). Серед розваг використовували «хургало» на льоду (до конструкції шворками прив’язували сани й розкручували з шаленою швидкістю).
Спостерігаючи за погодними проявами, люди особливу надію покладали на прикмети, що вказували на врожайний рік:
- якщо погода сніжна і похмура, іній, то чекати родючого року; якщо хмариться, хліба буде вдосталь; як піде лапастий сніг — на врожайний рік;
- сніг зранку — на багату ранню гречку, вдень — на середню, а ввечері — на пізню;
- під час освячення води піде сніг, то роїтимуться бджолині рої, колоситимуться хліба;
- як була заметіль, то в кінці квітня чекай хуртовини;
- день теплий — хліб буде темний (потемніє колосся);
- холодна і ясна погода віщувала посушливе літо;
- ясний день — до неврожаю.
- повний місяць вказував на весняне повноводдя;
- небо всипане зірками — до врожаю горіхів і ягід;
- якщо день сонячний і теплий, то така погода триватиме кілька тижнів
- як пішов дощ, то дощитиме до кінця місяця.
Тим часом напередодні свята столична влада просить на Водохреще утриматись від масових зібрань та заходів, а дотримуватися заходів безпеки, обмежень, які діють в умовах воєнного стану.
КП «Плесо» для забезпечення громадської безпеки на території Києва 6 січня організує чергування рятувальників і медичний супровід на 12 локаціях: озері Вербному, острові Оболонському, пляжах «Дитячий», «Венеція», «Центральний», «Тельбін», «Троєщина», «Райдуга», «Пуща-Водиця», «Наталка», «Галерний», «Веселка». На острові Оболонському та міському пляжі «Дитячому» працюватимуть представники муніципальної охорони.
КП «Київський метрополітен» інформує, що на станції метро «Гідропарк» тимчасово відкриють вестибюль № 2 (у напрямку станції «Лівобережна»). Він працюватиме 6 січня з 10:00 до 17:00. Водночас вестибюль № 1 функціонуватиме у звичайному режимі — з 05:39 до 22:34.
Також нагадаємо, що 22 січня за новим церковним календарем в Україні відзначають день пам'яті святого апостола Тимофія (в народі Тимофія-напівзимника).
А 2 лютого — одне з 12 давніших і найважливіших християнських свят Стрітення Господнє.
