Клімат на нашій планеті постійно змінюється. Уже багато років вчені говорять про глобальне потепління. Та ми й самі спостерігаємо це явище. Зими стали значно теплішими, ніж кілька десятиліть тому.
А чи замислювались ви колись над тим, що твори мистецтва у цьому сенсі можуть бути чудовою доказовою базою зміни клімату? Це і картини, де зображена зима, й, між іншим, порцелянові статуетки. Варто звернути увагу на вбрання людей — особливо малечі. Сьогодні узимку діти одягнуті доволі легко, якщо порівнювати із минулим століттям, коли під теплу шапку дитині одягали ще й хусточку, а шарф часом ледь не закривав очі…
Отож, мова сьогодні піде про популярні у двадцятому столітті порцелянові фігурки малят-«укутишів», створені українськими фарфористами.
В інтерв’ю «ФАКТАМ» колекціонерка та дослідниця історії вітчизняної порцеляни, авторка книг Людмила Карпінська-Романюк розповіла саме про такі фарфорові роботи.
«Малюки у шубках з цигейки нагадували маленьких милих ведмежат»
— Фігурки діток-«укутишів» — справжнє відзеркалення часу сурових зим, які були в Україні у минулому столітті, — говорить Людмила Карпінська-Романюк. — Часом через погодні умови, коли температура опускалась нижче мінус 25 градусів, навіть відмінялись заняття у школах. Я з душевним трепетом згадую свій зимовий дитячий одяг, коли мені було 5−6 років. Шубка або пальто на ватині, хутряна шапка, під яку неодмінно мама пов'язувала хустку (щоб у вуха не дуло), штани з начосом, які одягали поверх валянок (щоб сніг у валянки не потрапляв), шарф, зав'язаний кінцями назад (щоб горло було в теплі)… Все було функціонально та просто! Коли я приходила з вулиці додому, то штани з налиплим на них снігом з мене знімали разом із валянками. Зимове вбрання було об'ємним, важким і досить незручним, але це не заважало дітям грати в сніжки, ліпити сніговиків та кататися на санчатах з гірки. Це ми бачимо в композиції Валентини Покосовської «Снігова гірка», створеній на Баранівському фарфоровому заводі у 1952 році.
ВІДЕО ДНЯ
В. Покосовська. «Снігова гірка». Баранівський ФЗ. 1952
— Дуже колоритна робота!
РЕКЛАМА
— Двори у містах тоді були унікальним феноменом часу, центром суспільного життя мешканців багатоповерхівок. У скульптурній групі «Зимовий дворик» Валерія та Наталії Албул увічнено особливу чарівність таких двориків. Створена у 1987 році на Полонському фарфоровому заводі робота нині дуже популярна серед колекціонерів. Багато дітей виросли саме у таких дворах, про них залишилися найприємніші спогади. У складі групи чотири різних статуетки. «Подруги» (дві дівчинки у зимовому одязі), «Сніговик» (дбайлива мама з сином ліплять снігову скульптуру), «Шкідник» (сівши на велику снігову кулю, смілива та нахабна сорока налякала миле дитинча), «Кумасі» (дві молоді жінки про щось шепочуться між собою).
В. Албул, Н. Албул. Скульптурна група «Зимовий дворик» («Подруги». «Сніговик». «Шкідник». «Кумасі») Полонський завод художньої кераміки. 1987.РЕКЛАМА
— Цікаво розглядати кожну фігурку, милуватися кожним сюжетом… Чи відома історія створення скульптурної групи?
— Ідея її створення належить Наталії. Вона неодноразово пропонувала Валерію зліпити дітей за зимовими забавами. І лише коли особисто взялася за першу фігурку, де дитина ліпить сніговика, Валерій включився у процес творення. Робота йшла легко, на одному диханні. Сини подружжя стали прообразами зображених дітлахів. Наталя майстерно розписала фігурки. У зимовому одязі городян відчувається стиль моди 1970 років. Цікаво розглядати тогочасне вбрання дітей. Малюки були одягнуті у шубки з цигейки та нагадували маленьких милих ведмежат.
РЕКЛАМА
В. Албул, Н. Албул. «Подруги» — зі скульптурної групи «Зимовий дворик». Полонський завод художньої кераміки. 1987
«Популярним взуттям для малечі у 1950−70 роки були валянки»
— Одяг від старшої дитини у родині зазвичай переходив до молодшої, — продовжує Людмила Карпінська-Романюк. — Часто батьки купували дитині шубу на виріст. Спочатку вона була довга, а згодом, коли дитина виростала, ставала коротенька. Знайти вбрання за розміром було непросто… Популярним взуттям для малечі у 1950−70 роки були валянки.
— Альтернатива сучасним уггам…
— Валянки були теплі — і тому цінувались. Також малеча носила вовняні рукавиці на резинці, щоб не загубились. Шапки були і хутряні, і в’язані… Обов’язковим атрибутом був теплий шарф. Малюків одягали у «сто одежин». Саме так називається чудова фігурка Володимира Нестеренка, створена на Полонському заводі художньої кераміки у 1963 році (фото у заголовку — Авт.). Малюк одягнений так, що ледве видно очі та ніс. Такий одяг не давав вільно рухатися, і уявне переміщення такого малюка нагадує ходу пінгвінчика. Сьогодні ця статуетка є справжнім раритетом. Закутаних дітей везли в дитячий садок зазвичай не на авто, а на санчатах. Але малюки не мерзли. Найбільше покарання для дитини було, коли мама забороняла гуляти на вулиці.
— Яка робота на цю тему ваша улюблена?
— Одна з них — раритетна скульптурна група Тамари Крижанівської «На ковзанці», створена у 1960 році.
Т. Крижановська. «На ковзанці». Городницький ФЗ. 1960. Музей виробів Городницького фарфорового заводу
Хокей був улюбленою грою дітей та дорослих того часу. Невеликі фігурки висотою до десяти сантиметрів дуже колоритні. Тут і гравці, і глядачі… З цікавістю закутані у сто одежинок малюки — дівчинка та хлопчик — у супроводі матері спостерігають як на ковзанці гравці з ключками натхненно ганяють шайбу. До речі, таких хокеїстів можна було побачити у багатьох дворах. У виразі облич дітей — доброта, радість, безпосередність… Все це віртуозно передано мисткинею у фарфорі. Тоді майстри й подумати не могли, що незабаром на планеті почнеться глобальне потепління. Фарфорові фігурки малят-«укутишів» — одне із свідчень того, як змінився клімат… Сьогодні такі роботи — справжні раритети. Для колекціонерів мати їх у своєму зібранні — справжня удача.
Т. Крижановська. «На ковзанці». Городницький ФЗ. 1960. Музей виробів Городницького фарфорового заводу
Раніше «ФАКТИ» публікували інтерв’ю з художницею-керамісткою Ларою Антоновою про те, що її роботи часто нагадують людям їхнє щасливе дитинство.
До речі, запрошуємо читачів «ФАКТІВ», які є поціновувачами краси порцеляни, до першого в Україні Музею фарфорових фігур ShvetsMuseum. У колекції музею ви зможете побачити найкращі зразки світових фарфорових мануфактур. Неймовірна порцелянова подорож подарує вам чимало позитивних емоцій та запам’ятається на все життя!
В. Нестеренко. «100 одежин». Полонський ЗХК. 1963
Фото з альбому Людмили Карпінської-Романюк
