© Опале листя. Кадр із фільму Фільм створює відчуття позачасу, показує жорстокість світу як вічний стан. Щоразу, коли Анса вмикає радіо, лунають новини про війну в Україні.
Цей кінорік сповнений грандіозних тригодинних опусів (як «Вбивці квіткової повні») від режисерів авторського кіно. І тут з’являється 81-хвилинна перлина, яка перевершує їх усіх. «Опале листя» Акі Каурісмякі, недовгий, солодкий і неймовірно чудовий, є тим фільмом, який настільки чарівний, що його хочеться передивитись, щойно він закінчиться, — йдеться в рецензії Bloomberg.
Каурісмякі, сценарист і режисер, фінський майстер невимушеної картини, протягом майже чотирьох десятиліть створював мінімалістичні, прозорі оповіді про персонажів здебільшого робітничого класу в суворих економічних реаліях. Незважаючи на його похмурі фільми, вони також смішні, співчутливі та глибинні. Вони створюють жорстке, безглузде тло, яке ніколи не приховує серця за багатьма замками.
Те саме можна сказати про одного з головних героїв жалібного й ніжного «Опалого листя». Коли Холаппа (Юссі Ватанен), будівельник, був запрошений своїм другом Хоутарі на караоке, той відповідає: «Круті хлопці не співають».
«Ти не крутий хлопець», — відповідає Хоутарі.
«Опале листя», перший фільм Каурісмякі після «The Other Side of Hope» у 2017 році, розповідає про Холаппу та жінку на ім’я Анса (Альма Пойсті), обох самотніх людей в Гельсінкі. Вони вперше зустрілися в тому караоке-барі, де Хаутарі гордо співає (до кінця фільму, щоразу, коли він з’явиться, він шукатиме компліментів за свій виступ), але Анса та Холаппа тихо дивляться, доволі відсторонено.
Каурісмякі зближує їх, але повільно. «Опале листя» — найкраща мелодрама року на великому екрані, незважаючи на те, що її потенційні закохані обмінюються лише кількома словами та протягом більшої частини фільму не знають імен один одного.
Це більше про обставини, в яких вони обидва перебувають. На початку фільму Анса працює в супермаркеті, а охоронець пильно дивиться на неї. Її звільнили за те, що вона зберегла прострочений товар замість того, щоб його викинути. Вдома вона дивиться на свої рахунки, а потім вимикає електроенергію. Її наступна робота в ресторані провалюється в день отримання зарплати, коли власника заарештовують за продаж наркотиків.
Холаппа також втрачає роботу. Після нещасного випадку на будівництві через неякісне обладнання його звільняють через алкоголь, виявлений у крові. Він «козел відпущення», але проблема з алкоголем реальна. Він зберігає горілку у своїй шафці та ховає її на робочому місці.
«Я в депресії, тому що я п’ю, і я п’ю, тому що я в депресії», — каже він Хоутарі.
Операторська робота давнього співробітника Каурісмякі Тімо Салмінена настільки проста, з випадковими вкрапленнями кольорів та іронії, що «Опале листя» створює відчуття позачасу. Фільм показує жорстокість світу як вічний стан. Щоразу, коли Анса вмикає радіо, лунають новини про війну в Україні.
В «Опалому листі» єдине, що робить життя не таким нещасним, це вирушити в кіно.
Ось куди Анса та Холаппа йдуть, коли вони нарешті зустрічаються. Вони дивляться «Мертві не вмирають» Джима Джармуша, кумедний вибір не лише тому, що це комедія про зомбі, а й тому, що Джармуш, друг Каурісмякі, дуже схожий на нього у його незворушному стилі. Зовні пара стоїть перед промовистими плакатами: «Le Cercle Rouge», «Fat City», «Pierrot le Fou» — кожен наріжним каменем режисера.
Саме такі маленькі оди кінематографу роблять «Опале листя» — володаря призу журі Каннського кінофестивалю та представлятиме Фінляндію на премію «Оскар» — одним із найбільш саморефлексивних фільмів Каурісмякі. Ймовірно, він не витримав би аналізу чи похвали. Але коли Анса та Холаппа збираються разом без жодного слова квітучої романтики, вони вирізають маленького особистого біженця з навколишнього світу — як у фільмах. У фільмі «Опале листя» немає анітрохи надмірності, лише трохи правди про життя та собаку на прізвисько Чаплін.
