Препарати для схуднення можуть знизити артеріальний тиск, свідчить дослідження

Ключові факти:

• Мета-аналіз 32 клінічних випробувань фази 3 за участю понад 43 000 дорослих із надмірною вагою або ожирінням показав, що новіші препарати проти ожиріння асоціюються зі значним зниженням артеріального тиску.
• Учасники, які приймали ці препарати, втратили в середньому 10,9% своєї маси тіла та мали середнє зниження систолічного артеріального тиску на 5,2 мм рт. ст. порівняно з плацебо.
• Результати свідчать, що кожне 1% зниження маси тіла було пов’язане зі зниженням систолічного артеріального тиску на 0,34 мм рт. ст., причому втрата ваги пояснює приблизно 77% ефекту зниження артеріального тиску.

Ожиріння є хронічним захворюванням, яке вражає більше ніж двох із п’яти дорослих у Сполучених Штатах. Основне лікування ожиріння — це стійка втрата ваги, яка зазвичай включає зміни способу життя, а також може доповнюватися певними медикаментами.

Препарати проти ожиріння — це лікарські засоби, які можуть сприяти втраті ваги, головним чином шляхом пригнічення апетиту, посилення відчуття ситості або зміни абсорбції жирів.

Існує зростаючий попит на препарати для схуднення, а керівництва підкреслюють роль певних медикаментів, таких як агоністи рецепторів глюкагоноподібного пептиду-1 (ГПП-1), у лікуванні ожиріння.

Сучасні препарати проти ожиріння можуть забезпечувати додаткові серцево-судинні переваги, окрім втрати ваги, наприклад, допомагати контролювати високий кров’яний тиск, або гіпертензію.

Ожиріння та гіпертензія часто зустрічаються разом і значно підвищують ризик серцево-судинних захворювань, інсульту, захворювань нирок та передчасної смерті. Чинні медичні рекомендації вже визнають контроль ваги як ключову стратегію для лікування гіпертензії.

Наразі дослідження, представлене на Європейському конгресі з ожиріння 2026 року дослідниками з Лейденського медичного центру та Університетської мережі охорони здоров’я в Нідерландах, свідчить про те, що сучасні препарати проти ожиріння можуть відігравати більшу роль у зниженні серцево-судинного ризику, ніж вважалося раніше.

Результати великого мета-аналізу, які ще не опубліковані в рецензованому журналі, вказують на тісний зв’язок між більшою втратою ваги, досягнутою за допомогою новіших препаратів проти ожиріння, та зниженням систолічного артеріального тиску.

Наскільки змінився кров’яний тиск?

Дослідники проаналізували дані 32 клінічних випробувань фази 3 за участю 43 618 дорослих із надмірною вагою або ожирінням. Середній вік учасників становив 54 роки, середній індекс маси тіла (ІМТ) — 35,5, причому майже 60% страждали на гіпертензію, а майже 10% — на цукровий діабет 2 типу.

Серед учасників спостерігався рівний розподіл чоловіків і жінок, середня тривалість лікування становила 66 тижнів, а вихідний систолічний артеріальний тиск — 128 міліметрів ртутного стовпчика (мм рт. ст.).

Систолічний артеріальний тиск — це верхнє число в показнику артеріального тиску, яке вимірює тиск на стінки артерій, коли серце перекачує кров по тілу.

Американська асоціація серця (AHA) рекомендує цільовий систолічний артеріальний тиск нижче 120 мм рт. ст., а більшість посібників визначають гіпертензію як стабільні показники систолічного тиску 130 мм рт. ст. або вище.

Загалом у всіх дослідженнях учасники, які приймали препарати проти ожиріння, втратили в середньому 10,9% своєї маси тіла порівняно з групою плацебо. Це супроводжувалося середнім зниженням систолічного артеріального тиску на 5,2 мм рт. ст.

Примітно, що аналіз показав: кожне 1% зниження маси тіла асоціювалося зі зниженням систолічного артеріального тиску на 0,34 мм рт. ст.

Мір Алі, доктор медицини, баріатричний хірург, спеціаліст з баріатричної медицини та медичний директор Меморіального центру хірургічного лікування ожиріння в медичному центрі Orange Coast у Фонтан-Валлі, Каліфорнія, який не брав участі у дослідженні, повідомив, що його не здивувала ця залежність.

«Ці результати мене не дивують; як баріатричний хірург, я бачив покращення гіпертензії (а також діабету та багатьох інших станів) у наших пацієнтів після операції зі зниження ваги», — сказав Алі.

«Будь-яке покращення артеріального тиску може допомогти зменшити захворюваність, пов’язану з гіпертензією; крім того, у багатьох пацієнтів можна зменшити дозування препаратів для зниження артеріального тиску навіть при незначному покращенні показників», — зазначив він.

«Ці висновки ще раз підтверджують, як ожиріння сприяє багатьом станам здоров’я, включаючи гіпертензію. Зменшення ожиріння може суттєво вплинути на покращення гіпертензії, а також багатьох інших станів здоров’я».

– Мір Алі, доктор медицини

Зниження артеріального тиску та втрата ваги

Цей зв’язок між втратою ваги та артеріальним тиском залишався послідовним після коригування на тривалість дослідження, вихідний ІМТ, розподіл за статтю та статус діабету.

Крім того, дослідники припускають, що близько 77% варіацій у зниженні артеріального тиску можна пояснити обсягом втраченої ваги.

«Наші висновки свідчать про те, що зниження артеріального тиску, спостережуване при застосуванні сучасних фармакотерапевтичних засобів проти ожиріння, тісно пов’язане з величиною досягнутої втрати ваги», — повідомив MNT провідний автор дослідження, доктор медицини Марсель Мускіет.

«Серед понад 43 000 учасників клінічних випробувань фази 3, більша втрата ваги стабільно асоціювалася з більшим зниженням систолічного артеріального тиску. З клінічної точки зору, це підсилює концепцію, що лікування ожиріння — це не тільки сама по собі втрата ваги, але й покращення факторів серцево-судинного ризику, таких як гіпертензія», — зазначив Мускіет.

«Важливо зазначити, що в кількох із включених випробувань фонова антигіпертензивна терапія зменшувалася або припинялася частіше у пацієнтів, які отримували активне лікування», — додав він.

«Це, ймовірно, применшило спостережувані відмінності в артеріальному тиску між групами, що означає, що справжній внутрішній потенціал цих терапевтичних засобів щодо зниження артеріального тиску може бути недооціненим у поточних даних клінічних випробувань», — вказав автор дослідження.

«Величина зниження артеріального тиску, спостережувана при застосуванні деяких із цих терапевтичних засобів, наближалася до тієї, що спостерігається при застосуванні стандартних антигіпертензивних препаратів, що підкреслює зростаючу роль вагоцентричних терапевтичних методів у комплексному управлінні серцево-судинними ризиками у людей з надмірною вагою або ожирінням».

– Марсель Мускіет, доктор медицини

Однак аналіз також показав, що деякі переваги щодо артеріального тиску можуть виникати незалежно від втрати ваги.

Деякі дані свідчать про те, що ці препарати можуть також безпосередньо впливати на кровоносні судини, функцію нирок та шляхи регуляції стресу в організмі, потенційно сприяючи зниженню артеріального тиску незалежно від зниження ваги.

«Хоча більша частина зниження артеріального тиску, здавалося, була зумовлена втратою ваги, наші аналізи також припускають, що можуть існувати додаткові механізми, незалежні від ваги», — сказав Мускіет.

«Агоністи рецепторів ГПП-1 та подібні мультигормональні терапевтичні засоби можуть впливати на артеріальний тиск через кілька біологічних шляхів, включаючи стимулювання натріурезу (виведення натрію нирками), покращення ендотеліальної та судинної функції, зниження артеріальної жорсткості та модуляцію активності симпатичної нервової системи», — пояснив він.

«Крім того, деякі нові мультигормональні модулятори рецепторів можуть взаємодіяти з гормональними системами, залученими в регуляцію артеріального тиску, включаючи ренін-ангіотензин-альдостеронову систему», — деталізував Мускіет.

«Однак», — зазначив він, — «точний внесок цих механізмів залишається невизначеним і вимагатиме спеціальних досліджень механізмів та досліджень на індивідуальному рівні пацієнтів».

Які препарати вивчалися?

Аналіз був зосереджений на препаратах проти ожиріння — зростаючому класі медикаментів, розроблених для покращення втрати ваги та метаболічного здоров’я шляхом впливу на гормони, що регулюють апетит, контроль цукру в крові та енергетичний баланс.

Це включало агоністи рецепторів глюкагоноподібного пептиду-1 (АР ГПП-1), такі як Оземпік і Вегові, а також новіші мультигормональні модулятори рецепторів (МГМР). Це стосується препаратів, які впливають на кілька метаболічних шляхів, включаючи ГПП-1 і глюкозозалежний інсулінотропний поліпептид (GIP), такі як Зепбаунд і Монджаро.

«Загалом, терапевтичні засоби, пов’язані з найбільшою втратою ваги, зазвичай призводили до найбільшого зниження артеріального тиску», — підкреслив Мускіет.

«У нашому аналізі тирзепатид показав одне з найбільших знижень систолічного артеріального тиску поряд із суттєвою втратою ваги. Деякі з новіших мультигормональних модуляторів рецепторів також продемонстрували виражені ефекти, хоча дані щодо деяких нових засобів залишаються більш обмеженими», — додав він.

«Водночас, важливо зауважити, що ми б застерігали від надмірної інтерпретації відмінностей між окремими засобами, оскільки включені випробування відрізнялися за популяціями, базовою терапією та дизайном дослідження. Загальна тенденція полягала в тому, що більша втрата ваги, як правило, призводила до більшого зниження артеріального тиску в різних класах препаратів», — сказав автор дослідження.

Тривають додаткові дослідження

Автори дослідження додають, що кілька поточних випробувань вивчають, чи можуть препарати проти ожиріння безпосередньо покращувати серцево-судинну функцію та функцію нирок, окрім їхнього впливу на вагу тіла.

Це включає великі клінічні випробування, зосереджені на гіпертензії, а також дослідження, що вивчають, як препарати впливають на кровоносні судини, функцію серця та фізіологію нирок.

Вони також застерігають, що їхнє дослідження мало обмеження. Аналіз базувався на даних на рівні випробувань, а не на індивідуальних записах пацієнтів. Це ускладнює визначення причинно-наслідкових зв’язків. Крім того, артеріальний тиск не був первинним результатом у багатьох включених дослідженнях, тому відмінності в дизайні дослідження могли вплинути на результати.

Тим не менш, послідовність висновків у кількох випробуваннях зміцнює загальний висновок про те, що значна втрата ваги, досягнута за допомогою новіших препаратів проти ожиріння, пов’язана з клінічно значущими поліпшеннями артеріального тиску.

За матеріалами: www.medicalnewstoday.com