Путін обіцяв демілітаризувати Україну. Натомість він створив потужну військову державу. Створено нову військову супердержаву

Головне:

• Попри триваюче вторгнення Росії, сприйняття війни в Україні зазнало драматичних змін: від очікування неминучої російської перемоги до прогнозування успіху України.
• Ця трансформація пов’язана з еволюцією України у потужну військову державу, здатну протистояти російській армії завдяки технологічним інноваціям, зокрема у сфері безпілотних технологій.
• Російська агресія, спрямована на “демілітаризацію” України, парадоксальним чином призвела до створення високомілітаризованої та технологічно розвиненої України, що ставить Кремль у вкрай невигідне становище.

Повномасштабне вторгнення Російської Федерації в Україну триває, але за останні місяці сприйняття цього конфлікту зазнало кардинальних і незаперечних змін.

Протягом тривалого часу більшість зовнішніх спостерігачів вважали російську перемогу неминучою, а головним питанням було лише те, скільки територій та суверенітету Україна буде змушена поступитися заради миру. Однак з початку 2026 року спостерігається разюча зміна риторики. Дедалі більше людей тепер вірять, що ініціатива перейшла на бік України, а деякі навіть прогнозують її перемогу.

Цей зсув у сприйнятті є наслідком не однієї події. Натомість він відображає зростаюче міжнародне усвідомлення того, що Україна вийшла з горнила найбільшої війни в Європі з часів Другої світової як потужна військова держава, що володіє силою та технологічними можливостями для протистояння російській армії на полі бою та перенесення бойових дій на територію агресора.

Міжнародна спільнота, можливо, повільно усвідомлювала еволюцію України від військового аутсайдера до регіонального лідера. Цей процес розпочався ще з перших днів російської агресії понад дванадцять років тому. Навесні 2014 року Крим був анексований Росією майже без опору, створивши у Путіна враження, що вся Україна є практично беззахисною. І це було не надто далеко від істини: коли російські сили почали захоплювати міста на сході України, українська армія мала лише кілька тисяч боєздатних військових.

Україну врятував у 2014 році рух волонтерів, які сформували добровольчі батальйони для боротьби з російськими загарбниками. Цей спонтанний народний рух не зміг повністю звільнити країну, але він зупинив наступ Росії та виграв дорогоцінний час для київської влади, щоб відновити армію.

Після цього були роки комплексних військових реформ, які збільшили чисельність української армії до кількох сотень тисяч, а також впровадження стандартів НАТО. Оновлена українська армія, сформована після 2014 року, стала основою для значно більших збройних сил, які постали вісім років потому, після початку повномасштабного вторгнення Росії.

З 2022 року українська армія зазнала подальшої трансформації, перетворившись на одну з найгрізніших і технологічно найрозвиненіших бойових сил у світі. Зіткнувшись із національною боротьбою за виживання проти значно більшого та краще оснащеного противника, Україна швидко розробила нову тактику, надала повноваження талановитим молодим командирам та з приголомшливою швидкістю впроваджувала технологічні інновації.

За чотири роки українська армія стала світовим лідером у сфері безпілотних технологій. Українські оборонні компанії та військові розробили дрони, здатні домінувати на полі бою, здобути перевагу в Битві за Чорне море та вражати високоцінні об’єкти за тисячі кілометрів вглиб Росії. Українські підрозділи неодноразово демонстрували перевагу над колегами з НАТО під час військових навчань, викриваючи розрив у тактичній та технічній обізнаності, що виник після 2022 року.

Нещодавнє перетворення України на грізну військову силу нарешті привернуло увагу міжнародної спільноти. Стрімка дипломатична активність Києва на Близькому Сході навесні 2026 року, зокрема пропозиція Президента України Володимира Зеленського протидіяти загрозі іранських безпілотників, змусила багатьох переглянути застарілі уявлення про Україну як про тягар для безпеки.

Ближче до дому, країни НАТО прагнуть навчатися у українських інструкторів з безпілотних технологій та розглядають можливість запуску спільних проєктів з виробництва дронів з українськими оборонними компаніями. Водночас вражаючі кадри нещодавніх українських ударів безпілотниками по Москві та Санкт-Петербургу ще раз підкреслили зміну військового балансу сил на східному кордоні Європи.

Все це є катастрофічною новиною для Росії. Коли Володимир Путін розпочав повномасштабне вторгнення в лютому 2022 року, він визначив “демілітаризацію” України однією з двох головних цілей війни. Зараз очевидно, що він зазнав нищівної поразки. Замість демілітаризації України, ескалація агресії Путіна проти країни мимоволі створила високомілітаризовану Україну його найгірших кошмарів.

Це ставить кремлівського диктатора у надзвичайно складне становище. Якщо він погодиться на компромісний мир, заснований на поточному статус-кво війни, це означатиме прийняття реальності постійно ворожої та військово потужної України на порозі Росії. З іншого боку, якщо він вирішить продовжувати боротьбу, існує висока ймовірність того, що стрімка мілітаризація України триватиме, створюючи зростаючі загрози безпеці для Росії, що може призвести до дестабілізації режиму Путіна.

Для Європи поява української армії не могла статися в кращий час. Перед обличчям експансіоністської Росії та адміністрації Сполучених Штатів, яка сигналізує про намір зменшити свою роль у трансатлантичній безпеці, європейці відчувають себе більш уразливими, ніж будь-коли за останнє покоління. Спостерігаючи за цим несприятливим геополітичним ландшафтом, нервові європейські політики все частіше розглядають Україну як незамінний актив.

Це робить вкрай малоймовірним те, що європейські лідери покинуть Україну. Навпаки, вони як ніколи мотивовані підтримувати українські зусилля у війні, одночасно працюючи над прискоренням інтеграції країни до ширшої архітектури безпеки Європи. Таким чином, Україна має всі шанси закріпити свій статус у європейській спільноті в найближчі роки як ключовий постачальник безпеки та оплот проти російської агресії. Іншими словами, зараз існує висока ймовірність того, що вторгнення Путіна призведе до результату, якого він найбільше боявся і намагався запобігти.

Місія Євразійського центру полягає у посиленні трансатлантичного співробітництва для сприяння стабільності, демократичним цінностям та процвітанню в Євразії, від Східної Європи та Туреччини на заході до Кавказу, Росії та Центральної Азії на сході.

Image: President of Russia Vladimir Putin speaks at a meeting with graduates of higher education institutions of the Defence Ministry, Emergencies Ministry, Federal Security Service, Federal Guard Service, National Guard, Interior Ministry, Investigative Committee and Federal Penitentiary Service in Moscow, Russia, June 23, 2026. (Sputnik/Yuri Kochetkov/Pool via REUTERS)

Джерело новини: www.atlanticcouncil.org