Десять зі своїх 29 років захисник із Охтирки віддав війні з окупантами. Служив командиром стрілецького відділення. Загинув військовослужбовець Богдан Канівець з позивним «Тундра» восени цього року під час бойового завдання у Курській області. Те, що пережив відважний боєць, викликає біль та відчай. Після підриву ще півтори години він боровся за життя, чекаючи на евакуацію — йому порозривало ноги. Боєць стікав кров’ю без якихось необхідних препаратів. Наскільки йому хотілось жити, що він це все терпів! Але врятувати Богдана Канівця не встигли… У нього залишились батьки та наречена.
ВІДЕО ДНЯ
«Події Майдану настільки вплинули на Богдана, що в 2014 році він підписав контракт»
— Богдан був єдиним сином у батьків. У дитинстві займався боксом, любив малювати. Він ще тоді марив службою, хоча у родині не було військових, — розповідає «ФАКТАМ» наречена воїна Марина. — Після школи коханий вступив до місцевого училища, вивчився на маляра-штукатура. Далі була строкова служба в армії. Знаю, що Богдан — активний учасник Революції Гідності. Коли побили молодь на столичному Майдані, він поїхав туди і знаходився до останнього, допомагав та рятував інших. Попри юний вік, йому дуже боліла ситуація в нашій країні.
Читайте також: Мав бронь, але добровільно вступив до лав ЗСУ: прах загиблого воїна розвіяли над Десною
Всі ці пережиті події настільки вплинули на Богдана, що в 2014 році він підписав контракт. Служив у Національній гвардії, воював у зоні АТО. Коли отримав під час одного із завдань осколкове поранення руки, після короткої реабілітації відразу повернувся до побратимів. Через сім років в нього закінчився контракт. Невдовзі почалась повномасштабна війна. Й Богдан повернувся у військо. Служив командиром стрілецького відділення Охтирської військової частини А 7320. Боронив рідну Сумщину від російських окупантів. Також після повномасштабного вторгнення добровольцем пішов воювати тато коханого — Роман.
— Як ви познайомились із нареченим?
— У Богдана була чергова відпустка, й він приїхав у Охтирку. Я теж місцева, зустрілись у спільній компанії друзів. Потім перестали на якийсь час спілкуватись. І в 2023 році знову ми зустрілись, щоби більше ніколи не розлучатись. Пам'ятаю, як мали поїхати на каву, а в Богдана машина зламалась. Нас сильно зблизило, коли ми потрапили у лікарню — він з ангіною, а я з апендицитом. Коханий встигав ще й провідувати мене. Ця турбота, ніжність та душевність підкорили. Ми мріяли про спільне майбутнє… Богдан казав, що обов’язково купить великий чорний автомобіль, одружиться і стане татом донечки. Дещо з цих планів почав втілювати — запропонував мені вийти заміж. Казав, що обов’язково збере побратимів та родину за святковим столом. Не повірите, але ми вже й дату весілля обрали — 25.05.2025. Почались перші приготування. Проте одягнути обручки один одному нам так і не судилось. Й це нестерпно боляче.
РЕКЛАМА
Читайте також: «Як безстрашний звір, рвався у бій із ворогом»: на Курщині загинув офіцер з Черкащини
«Богдан помер від больового шоку — евакуація приїхала запізно»
— Історія загибелі вашого коханого дуже болюча, адже він ще був живим кілька годин. Проте його не встигли врятувати. Що вам відомо про ці всі обставини?
РЕКЛАМА
— Богдан останні місяці перебував у Курській області. Подробицями не ділився, оберігав. Востаннє чула коханого 10 жовтня. Під час розмови він попередив, що буде без зв’язку десять днів й обов’язково дасть про себе знати як тільки зможе. Втім, наступного дня Богдана не стало.
Богдан Канівець з позивним «Тундра»РЕКЛАМА
Бійці їхали на бойове завдання, але машиною наїхали на російську міну. Відразу загинув водій. Мій наречений сидів збоку, то в нього були найважчі поранення. Кінцівки сильно пошкодили уламки, почалась сильна кровотеча. Можете уявити, настільки це сильний біль! Але Богдан хотів жити й терпів, зціпивши зуби. Побратими наклали турнікети і змогли зупинити кров. Коханий був у свідомості, розмовляв. Але, на жаль, Богдан помер від больового шоку, евакуація приїхала запізно.
Тепер мій наречений спочиває на Алеї Слави у рідній Охтирці, а ми ледь не щодня ходимо на цвинтар з квітами, щоби вчергове сказати, як сильно нам його бракує… Я зареєструвала петицію, тому що впевнена, що мій наречений вартий звання «Герой України».
— Як переживаєте важку втрату, де черпаєте сили жити далі?
— Ніхто не вірить, всі чекають Богдана вдома. Що приїде, зайде до мене і скаже: «Ну що ти, відьмочка моя?» Не можу в це повірити. Постійно підтримую спілкування із батьками Богдана, тепер це моя родина назавжди. Богдан тепер буде мене оберігати з неба. Він — мій коханий чоловік назавжди.
Раніше «ФАКТИ» писали про загибель на Курщині 21-річного героя, який пішов воювати разом зі старшим братом.
