25-річна Анастасія та 34-річний Валерій Саксаганські загинули лише через те, що не підтримували окупаційний режим. 16 вересня о першій годині ночі російські солдати увійшли до їхнього будинку у селі Малі Копані Голопристанської громади і викрали молоду пару, залишивши їхню дворічну доньку Маргариту, яка спала, в будинку. Наступного дня тіло Анастасії знайшли за 25 кілометрів. Її застрелили. Ймовірно, вона заступилася за свого чоловіка, як дружина, і за це її вбили. Що сталося з Валерієм, поки що достеменно невідомо, його тіло сильно понівечене, його окупанти вивезли в іншому напрямку, ніж Анастасію. За словами місцевих, нещодавно відбувся ротація окупаційних військ, і в Голопристанську громаду прийшли ще більш жорстокіші російські солдати. Також вони викрали позашляховик родини.
«Росіяни вночі приїхали відібрати позашляховик. І Валерія та Настю вбили. У Малих Копанях такого жахіття ще не бачили»
Першою про долю подружжя повідомила колега Анастасії у Фейсбуці. Загибла 25-річна жінка працювала в міському перинатальному центрі в Херсоні.
«Колектив клініки висловлює щирі співчуття родині та всім, хто знав цю чудову пару, — написала лікарка-гінекологиня Антоніна Пшенична. — Дворічна Маргарита залишилася сиротою. Від себе хочу додати, що Настя була сонечком у нашому колективі, завжди усміхненою та життєрадісною. Спочивай з миром і в Царстві Небесному».
Анастасія Саксаганська здобула медичний фах за напрямом акушерська справа. Працювала медичною сестрою-анестезіологинею у перинатальному центрі ІІ рівня імені Клименка в місті Херсон.
— Настя — це суміш оптимізму, добра, порядності, завжди готова прийти на допомогу. Всі найкращі чесноти зібрались у ній, і при кожній згадці тепер просто душа плаче, — розповідає «ФАКТАМ» подруга загиблої Вікторія. — Вона запам’яталася своїми усмішками, сміхом. Завжди легка на підйом, залюбки погоджувалася кудись іти, щось робити. Із Валерієм вони були неймовірною парою, довго зустрічались, чоловік влаштовував їй романтичні сюрпризи. Красиво освідчився, потім було казкове весілля, народилась дитина у великій любові. Хрещеною стала молодша сестра Насті. Їхня родина для багатьох була прикладом, здавалось, що там все ідеально — ніяких сварок чи з'ясовування відносин, лише повага та кохання. 5 грудня Насті мало виповнитись 26 років.
Читайте також: Останніми словами Назара були «Мамо, ми завтра поїдемо»: внаслідок обстрілу Херсонщини загинув 6-річний хлопчик
Володимир Полховський — колега та один з найкращих друзів Валерія Саксаганського. Обидва працювали на одній дільниці державними інспекторами Херсонського рибоохоронного патруля.
— Ми познайомились ще студентами, вчились на одному факультеті Херсонського державного аграрного університету, тільки Валерій був на рік старшим. У 2015 році я прийшов працювати у Херсонський рибоохоронний патруль й так зав’язалась наша дружба, — розповів він «ФАКТАМ». — У Валерія з Анастасією я з коханою гуляв на весіллі, потім через рік вже у нас святкували. Й на хрестинах один в одного були. У травні 2021 року у подружжя народилась донька Маргарита, через два тижні став татом і я. Тож у нас було багато дат, які разом святкували. З Валерієм можна було йти у вогонь та воду, він був вірним другом. До останнього ми їздили з ним на роботу, доки місто Херсон повністю не окупували.
Товариш залишився у Голій Пристані, де з родиною винаймали житло. Потім переїхав у Малі Копані на батьківщину. Займався городами, змалечку їхня сім'я спеціалізувалась на вирощуванні овочів. Напередодні трагедії наші колеги ще спілкувались з Валерієм. Він був уже готовий виїжджати звідти. Бо довгий час багато хто вмовляв його це зробити, раніше він вагався, а тут погодився. Проте не встиг. Через два дні мені подзвонили і повідомили про те, що родину вбили. Зізнаюсь, що довго не вірили, мовляв, це страшний якийсь жарт. Та виявилось правдою.
Читайте також: «Я повинен бути тут, що б не сталося»: під час обстрілу Херсона загинув відомий лікар, який урятував тисячі життів
«Хто відмовляється від паспорта, жорстоко лупцюють. А хто здає координати чи допомагає ЗСУ — вбивають»
Версію про те, що Саксаганські планували виїхати, підтверджує і подруга вбитої Вікторія. Каже — родина саме займалась продажем городини, щоби заробити коштів і в кінці вересня з донькою та меншою сестрою Насті виїхати до брата Валерія у Польщу.
— В окупованих містах та селах Херсонщини дуже важко, більшість не хотіли на них працювати. Тому люди, особливо такі проукраїнські, як Настя та Валерій, як могли заробляли кошти, щоби втекти звідти, — додає співрозмовниця. — Як мені розповідали рідні родини, окупанти не раз вимагали у них віддати позашляховик. Вони не хотіли віддавати. А потім росіяни вночі приїхали, щоби відібрати машину. Почувши крики Валерія, Настя вибігла у халаті. Боронила чоловіка, можливо щось сказала, що не сподобалось ворогам. І подружжя викрали. Де саме їх вбивали — ніхто не знає. Сусіди чули крики, мовляв, швидко окупанти як приїхали, так і поїхали. Настю знайшли у посадці за селом. Їй кілька разів вистрелили в голову — десь 3−4 кулі. Валерія тато не міг упізнати. На лиці — вм'ятина, ніби машиною по ньому їздили.
Скоріш за все, через те, що подружжя вибігло, то окупанти в хату не пішли, певно так і вижила Маргаритка. Настю довго тримали у морзі Каланчака, Валерія — у Скадовську. Й днями тіла нарешті віддали і в одній могилі їх і поховали. Маленька Маргарита зараз з батьками та сестрою Насті, які стануть їй опікунами. Додам, що кілька місяців тому в сусідньому селі вбили та зґвалтували дівчину. І ось тут знову трагедія. У Малих Копанях такого жахіття ще не бачили. Там лишились родини з малими дітками на руках, тепер всі бояться там залишатись. Бо в кожного були свої причини, щоб залишитись. Наприклад, Настя та Валерій не тікали, бо в них там були батьки, та й вірили вони, що все буде добре.
На окупованих територіях на півдні України кремль продовжує нещадну русифікацію. Людей змушують носити російські документи, щоб російська армія могла призвати їх на війну проти їхніх співвітчизників. Цією практикою, яка є абсолютно незаконною згідно з міжнародним правом, володимир путін також створює основу для фіктивних виборів на територіях, які москва незаконно анексувала минулого року — навіть не контролюючи їх у військовому плані.
— Я пробув вісім місяців в окупації, повірте, багато чого бачив. У сусідньому селі хлопцю 18−20 років на блокпосту око авторучкою дістали, бо він не захотів у руки паспорт руки давати. Тепер він залишився інвалідом, — ділиться з «ФАКТАМИ» ще один друг родини, який в цілях безпеки попросив не вказувати його імені та прізвища. — А скільки на катівнях у підвалах тримають людей. Тих, хто відмовляються від паспорта, жорстоко лупцюють. А хто здає координати чи допомагає ЗСУ, окупанти відразу ж вбивають. Пару місяців тому чоловіка забрали з ринку, бо підозрювали у передачі даних, побили. Привезли додому і викинули. Поки швидка приїхала, він вже помер. Окупанти попередили населення, що якщо не укладуть договір оренду з росіянами, в них все забирають.
Для тих, хто хоче допомогти родині вбитих, ось реквізити картки: 5168 7422 3435 1165
Раніше «ФАКТИ» писали про подробиці вбивства окупантами подружжя фермерів на Херсонщині: «Тата з мамою знайшли у погребі».
