— Реалії нашого сьогодення: волонтери привезли бійцям на фронт дрони й жоден з них не літає, не готовий до використання. А хлопцям потрібно виконувати бойові завдання «тут і зараз», — розповіла «ФАКТАМ» Анна Новикова, президентка громадського об’єднання Dream Ukraine, за підтримки якого працює інженерно-льотна школа операторів БПЛА. — Тобто військові просять волонтерів придбати «пташки», волонтери купують те, що знайшли та на що мали гроші. Добре, якщо це гарно складені й налаштовані «пташки». Але трапляється й, умовно кажучи, «ну, шо змогли». Ось такі недолугі безпілотники до нас неодноразово привозили військові, щоб наші фахівці спробували доналаштувати «пташку» й навчити її літати, як годиться. Ці випадки наочно демонструють, що ідея налагодити збирання дронів «на кожній кухні» не надто реалістична, бо мова йде не тільки про «скласти дрони», а й про готовність їх до бойового застосування в реальних умовах фронту.
«Навчання зі збирання дронів має бути очним, а не дистанційним»
— Я відчуваю власну відповідальність за ідею збирати дрони «на кухнях» громадян, бо вона була моїм гаслом, коли ми створювали нашу інженерну льотну школу операторів БПЛА, — сказала «ФАКТАМ» заступниця президента ГО Dream Ukraine Наталя Куцька. — Тоді Victory Drones (організація, яка зараз виступила з проєктом народного дрона. — Авт.) влаштовувала закриті зустрічі організацій, які мають відношення до дронів. Ми казали на цих зустрічах, що в кожній хаті в Україні люди мають збирати дрони та ми можемо навчити їх це робити. Тепер, маючи майже рік досвіду роботи у сфері безпілотної авіації, бачу в такому підході позитивні та не дуже хороші сторони.
ВІДЕО ДНЯ
— В чому конкретно полягає складність?
— Дивіться, зібрати дрон можна за дві години — це беззаперечний факт. Уявіть, що тисячі людей почнуть збирати їх вдома. В результаті матимемо десятки тисяч апаратів. Що далі? Треба перевірити їх якість. Для цього потрібна армія контролерів. Нема сумнівів, що вони знаходитимуть різний брак, зокрема в налаштуванні цих БПЛА. Виявляти такі хиби — це не простий процес: у нас був випадок, коли на пошук помилки в налаштуванні пішло 2 тижні. Але цей етап дуже важливий, адже помилки можуть проявитися вже на фронті під час виконання бойових завдань. Тому необхідно, щоб дрони збирали й налаштовували кваліфіковані кадри. Таких людей не дуже багато, і більшість з них вже залучені на підприємствах з виробництва безпілотників. Тому «штампувати» якісні дрони, придатні для виконання бойових завдань, «на кожній кухні», певно, нереально.
Читайте також: Худі з розрізаними швами на боках і рукавах: пошиття адаптивного одягу для поранених взяли на себе жіночі швейні роти
РЕКЛАМА
— В такому разі що слід зробити, щоб все ж реалізувати ідею народного дрона?
— Ми бачимо це так: спершу слід підготувати кваліфікованих тьюторів (наставників). Вони у своїх містах будуть вчити охочих збирати безпілотники та, що також важливо, знатимуть, де брати саме ті комплектуючі, які треба. В регіонах за участю цих тьюторів слід створити потужні центри підготовки людей, які будуть реалізовувати ідею народного дрона, і забезпечити ці центри фінансуванням. Важливий момент: навчання там має бути очним, а не дистанційним, бо в навчальному процесі постійно виникають ситуації, коли наставнику потрібно бачити роботу учня й підказувати, що та як слід виправити. Для прикладу візьмемо пайку плат (Наталя демонструє одну з них). Бачите, яка це складна штука. Розібратися, що тут до чого, без постійного нагляду наставника не просто важко, а вкрай важко, бо існує ціла купа нюансів.
Щоб навчитися без помилок паяти плати для дронів, потрібен наставник (Фото автора)РЕКЛАМА
— Кваліфікованим інженерам також потрібна така система навчання збирання дронів?
— Я якраз хотіла про них сказати: якщо людина має технічну освіту та практичний досвід роботи за інженерним фахом, то для неї онлайн-курсів може бути достатньо, щоб навчитися збирати працездатні БПЛА для фронту.
РЕКЛАМА
— Значить, випускники, скажімо, КПІ або Одеської політехніки зможуть навчитися збирати й налаштовувати дрони по роликах в ютубі?
— Онлайн, але не по роликах в ютубі. Знаю це точно, адже сама пройшла шлях ютубівської науки у 2022 році. Пригадую, як три дні уважно переглядала відеоролики про збирання дронів. Проблемою стало те, що я не розуміла, де взяти потрібні комплектуючі. Під відео були лінки на потрібні компоненти в інтернет-магазині AliExpress. Я переходила за цими посиланнями й читала, що такий товар вже не виробляється, а на що можна його замінити, мені було невідомо. Тож варіант навчитися за уроками в ютубі, певно, не дуже реалістичний. Треба створювати онлайн-курс, на якому, зокрема, учні з технічною освітою зможуть отримати підтримку викладачів — ставити запитання, консультуватися з ними.
Читайте також: «Ми можемо навчити приблизно мільйон солдатів за один рік», — співзасновник компанії Skiftech Юрій Лавренов
Скажу ще про фінансову частину: комплектуючі для нескладного дрона коштують десь 300 доларів. Також треба купити пульт і окуляри віртуальної реальності, а це ще 15 тисяч гривень. Плюс все, що необхідно для пайки. За задумом Victory Drones, люди власним коштом мають купувати комплектуючі та збирати з них дрони. Потім передавати їх на перевірку Victory Drones.
«Перед великою війною обладнання й технології для виробництва лінз для відеокамер, які мала Україна, були розпродані»
— Який, на ваш погляд, оптимальний варіант для широкого загалу громадян допомогти значно збільшити виробництво дронів? — запитую в президентки Dream Ukraine Анни Новикової.
— Донатити кошти на БПЛА, які добре зарекомендували себе на фронті.
— Кому конкретно донатити?
— Тим, кому довіряєте. Рекламувати якийсь конкретний фонд не буду, бо не знаю, які конкретно безпілотники кожен з них закуповує. Донатити — це добре. Але також актуально інвестувати у виробництва. Я знаю колективи розробників, які створили хороші безпілотники й готові розпочинати серійний випуск. Їм потрібні інвестиції.
Важливо сказати ще про таке: військовим необхідне надійне постачання БПЛА зі стабільною якістю, тактико-технічними характеристиками та можливістю застосовувати для конкретних бойових задач — чи то камікадзе, бомбери, чи розвідники тощо.
В Україні необхідно не тільки нарощувати виробництво безпосередньо БПЛА, але й комплектуючих до них — від елементної бази до двигунів. Було б доречно налагодити й випуск власних відеокамер для безпілотників. Але, на жаль, перед великою війною обладнання й технології для виробництва лінз для відеокамер, які мала Україна, були розпродані.
Читайте також: Літаючий робот для саперів: апарат, створений командою з Одеси, «бачить» міни на глибині до пів метра під землею
«Приблизно половина людей не зможуть бути пілотами БПЛА через слабкий вестибулярний апарат»
— Чого конкретно вчать у вашій інженерно-льотній школі операторів БПЛА? — запитую в заступниці президента Dream Ukraine Наталі Куцької.
— У школі ми вчимо збирати БПЛА літакового типу майже будь-кого, хто цього прагне, незалежно від його бекграунду — хай би то був юрист, фінансист, інженер тощо. Ми даємо базові знання та навички, потрібні, щоб зібрати безпілотний літак. Також — теоретичну частину: метеорологію, аеродинаміку, картографію, інженерію. Після цього учні тренуються керувати безпілотником на комп’ютерному симуляторі. Фінальна частина — курсанти відправляються на полігон, де вчаться літати на безпілотниках, які зібрали власними руками.
Курсанти навчаються збирати безпілотники та керувати ними (Фото надано Анною Новиковою)
— Ваша програма навчання враховує запити військових на фронті?
— Так, враховує. Наші викладачі постійно контактують з ними, тому знають актуальні потреби на війні, і в який бік нам слід розвиватися. Тож програма нашого курсу інженерів-операторів БПЛА постійно вдосконалюється та розширюється.
— Коли чергова група учнів закінчує ваш курс навчання, то що далі — де ці люди застосовують отримані знання та навички?
— Десь половина йде на виробництво безпілотників. Дехто створив власні проєкти. Хтось мобілізувався у військо. Частина наших учнів — це військові. Вони повертаються на фронт та час від часу просять розробити ті чи інші технічні засоби. Ми намагаємося виконати їхні запити.
— Як збирали команду школи?
— Знайшли донорів, які допомогли закупити обладнання (воно доволі дороге). Відгукнулися люди, які стали викладачами нашої школи. Вони десь місяць готували навчальний курс.
— Ви сказали про дороге обладнання. Що воно собою являє?
— Ноутбуки (для польотів на симуляторі), віртуальні окуляри, пульти різних модифікацій, проєктор, наземна станція для командного пункту польотів, інструменти та матеріали для пайки, обладнання для класу.
— У вашій школі великі групи?
— Ні, 12 учнів. З кожною групою працюють два наставники, тож кожен курсант отримує майже індивідуальне навчання. Головна ідея школи — дати цілісну картину та алгоритм як для розробників, так і для операторів безпілотників.
— Чому навчаєте збирати безпілотні літаки, а не дрони?
— Літаки складніші, тому робота з ними дає підготовку більш високого рівня. Хто навчився робити літак, той зробить дрон.
— У вашої школи є власна модель літака?
— Ні. Беремо стандартний фюзеляж, який масово випускається. Бойові безпілотні літаки «Небесна кара», які використовуються на фронті, виготовляються на основі саме цього фюзеляжу. Ця модель дуже добре тримається в повітрі. Її можна використовувати за двома сценаріями. Перший — це коли управляєш літаком приблизно так, як дроном (вручну наводиш на ціль). Другий — завантажуєш у бортовий комп’ютер завдання й літак його самостійно виконує.
— За навчання у вашій школі треба платити?
— Так, воно платне. Сума, яку вносять наші учні, йде на придбання всього необхідного для їхнього навчання, в тому числі комплектуючих та витратних матеріалів. Ми ділимо учнів на групи по 4 людини, кожна з яких збирає літак. Тобто, видаємо кожній з цих команд нову коробку з запчастинами та фюзеляжем літака. Вони виконують необхідну пайку плат, збирають і налаштовують літак. Потім з цими літаками курсанти йдуть до наших партнерів — в льотну академію, в якій вчать літати на БПЛА. Академія має свій полігон.
— Скільки конкретно коштує курс?
— Для цивільних — 26 тисяч гривень. Військові платять 16 тисяч гривень.
— Літаки, які збирають ваші курсанти, призначені для розвідки чи для скидання бомб?
— Для розвідки. Це, по суті, фотоліт. Його розробляли в Китаї під GoPro-камеру. Тобто людина купує конструктор, збирає літак, чіпляє на нього камеру, запускає в повітря й знімає, управляючи польотом і зйомкою по радіо. В результаті має відео, зроблене з висоти.
Головне, що людина, яка навчилася збирати такий літак і керувати ним в польоті, дасть раду й з іншими типами безпілотників.
— Люди переважно якого віку та яких спеціальностей записуються у вашу школу?
— Здебільшого приходять хлопці, які або вже мали справу з електронікою, або мають сильне бажання зайнятися дронами (серед них були навіть юристи).
— Дівчата приходять?
— Так. Восени у нас вчилась дівчина, яка приїхала на три тижні з іншого міста. Вона з команди, яка вирішила налагодити виробництво безпілотників для фронту.
— Будь-хто може стати оператором дрона?
— Близько половини людей не зможуть бути пілотами БПЛА через слабкий вестибулярний апарат. Власне, перший тест на профпридатність — це десь з пів години попрацювати на симуляторі польотів в окулярах віртуальної реальності. Якщо тебе не знудило, то можеш стати оператором дронів. Якщо знудило — не підходиш.
Обов’язковий етап програми – вправи на симуляторі польотів (Фото надано Анною Новиковою)
— Це залежить від віку?
— Ні. Не залежить ані від віку, ані від статі. Адже хороший вестибулярний апарат — вроджений.
— Невже розвинути вестибулярний апарат неможливо?
— Можливо. Але для цього слід довго й наполегливо працювати над його розвитком.
— Як саме?
— Треба мати комп’ютер з завантаженою програмою симулятора польотів, пульт і окуляри. Якщо щодня тренуватися, з часом буде результат.
— Практика гри в комп’ютерні ігри допомагає стати хорошим пілотом?
— Так, це перевага для пілотів дронів. Але, знову ж таки, гравцеві треба попрацювати в окулярах, тільки тоді можна робити висновки про профпридатність.
— Кого передусім ви б хотіли бачити серед учнів вашої школи? — ставлю запитання Анні Новиковій.
— Військових. Вони найбільш вмотивовані вчитися, розвиватися, робити якісний продукт. Ми підтримуємо зв’язок з військовими, які у нас навчалися. Тож знаємо, які нові технології застосовує противник і чим слід зайнятися нашим розробникам і інженерам у першу чергу. Противник дуже швидко підлаштовується під українські інноваційні розробки. Тому те, що сьогодні літає, завтра літати не буде. Через це фактично кожні два місяці мусимо придумувати щось нове.
— Що зараз є найактуальнішим для безпілотної авіації на війні?
— Засоби РЕБ (радіоелектронної боротьби) та антиРЕБ.
Анна Новикова: «Противник швидко підлаштовується під українські інноваційні розробки. Тож фактично кожні два місяці мусимо придумувати щось нове» (Фото надано Анною Новиковою)
— Ви готові до тиражування вашої школи?
— Так. Тим, хто хоче створити таку ж школу, ми готові надати консультативну допомогу. Пояснімо, з чого слід починати, як крок за кроком розбудовувати школу, яку матеріальну базу мати. Одразу скажу: головне, щоб в організаторів були кваліфіковані інженери й пілоти.
Раніше про розробку та виробництво інноваційної техніки для фронту «ФАКТАМ» розповів командир взводу окремого механізованого батальйону «Вовки Да Вінчі» старший лейтенант Олександр Ябчанка.
На фото у заголовку: Команди з 4 курсантів збирають під керівництвом наставника безпілотний літак (Фото надано Анною Новиковою)
