Домашній затишок неможливий без речей, знайомих нам з дитинства. Мабуть, у кожній родині зберігся посуд, який був окрасою бабусиних та батьківських сервантів. Він нагадує про родинні свята, коли за столом збиралися рідні та близькі люди, про важливі сімейні події — дні народження, весілля… Нині тема рідного дому у кожного з нас на вустах, бо він — основа основ у житті кожної людини.
Сьогодні співрозмовниця «ФАКТІВ» — мистецтвознавиця, директорка Ямпільського краєзнавчого музею на Сумщині, організаторка виставки «Всесвіт скла» Олена Тахтай. Вона розповіла читачам про побутове скло з бабусиних сервантів, яке є практично у кожній сім’ї.
«Кришталь був створений випадково»
— Мабуть, в кожній родині, де шанують традиції та дбайливо зберігають предмети старовини, можна побачити поряд з порцеляною скляний посуд, — каже Олена Тахтай. — Вишукані вази, графини, чарки, келихи наших мам та бабусь були символами добробуту та займали почесні місця в сервантах. Цей посуд нерідко передавався із покоління в покоління. Для когось це теплі спогади. Багатьох приваблює художня цінність вінтажного скла.
— Як відомо, особливо цінувався кришталь…
— І це невипадково, оскільки він уособлює вишуканість, красу та шик. Всі ці категорії поза часом. Саме ефект переливів його під променями світла зачаровує. Кришталь був створений випадково. У XVII столітті англієць Ґеорґ Равенскорґ, експериментуючи зі склом, додав до нього оксид свинцю та отримав надзвичайно прозорий матеріал, який був названий кришталем. Як і все нове, спочатку дзвінкі предмети були доступні тільки знаті. Природно, що з часом технологія виготовлення удосконалилася й кришталь став цілком доступним.
Кришталеві вироби завжди цінувались тим, що виготовлялись вручну. Тільки дуже прості речі (наприклад, сувеніри, попільнички) створювались на конвеєрі. Все інше проходило через руки майстра. Асортимент кришталевих виробів величезний: салатники, блюда, менажниці, піали, вази, цукорниці… З кришталю також виготовлялись світильники, свічники, рамки, статуетки та багато іншого.
Повертаючись думками у своє дитинство, згадую, як дбайливо матуся зберігала на полицях серванта кришталевий посуд. В ті часи кришталь коштував дорого, за ним навіть треба було постояти в магазинних чергах. А богемський кришталь можна було дістати лише по блату. Попит населення на елітне скло задовольняли українські підприємства: Київський завод художнього скла, Львівське виробниче об’єднання «Веселка» та інші. До речі, кришталь був одним з найбажаніших подарунків.
Олена Тахтай: «Вінтажне скло зараз переживає бум. Воно модне й має неабиякий попит»
— В експозиції вашої виставки є вироби з кобальтового та червоного рубінового скла. Чим вони цікаві?
— Кобальтове скло належить до кольорового. Пік його популярності у нас був у 1950−1980-ті роки. Продукцію синього кольору випускали Стрийський склозавод (Львівщина), Київський завод художнього скла, Костянтинівський скляний завод (Донеччина) та інші. Вона була популярна й за кордоном. Кольорове скло отримують шляхом додавання у скляну масу оксидів металів. Так, марганець дає коричневий колір, хром — зелений, нікель — фіолетовий, залізо — червоно-бурий… Червоний колір завжди привертав увагу людей. Тому рубінове (червоне) скло завжди мало великий попит. Рубінове скло вважалося найскладнішим у виробництві, оскільки містило близько десяти елементів та виготовлялось у декілька етапів. Потребу населення в червоному склі задовольняли українські виробники: скляні підприємства Києва, Харкова, Гостомеля (Київщина), Світловодська (Кіровоградщина), Рубіжного (Луганщина), Стрия (Львівщина) та інші. В інтер’єрах осель другої половини ХХ століття можна було зустріти червоні акценти у вигляді вишуканих ваз, келихів, різноманітних блюд. Треба зазначити, що вони не тільки прикрашали житло, а й підкреслювали характер господарів, як людей активних та амбітних.
Кобальтове скло гарне та вишукане
«До рідкісних скляних речей належать крюшонниці»
— Які предмети зі скла були рідкісними?
— Наприклад, крюшонниці. Не важко здогадатись, що вони пов’язані з крюшоном. Назва цього напою має французьке коріння й перекладається як «глечик». Це популярний коктейль, у якому у певних кількостях поєднуються вино, шампанське, лікер, фруктові соки, сиропи, ягоди та фрукти. Цікава історія створення крюшону. За легендою, цей напій з’явився у Версалі, а вигадав його відомий у XVIII столітті колекціонер вин де Крюшон. Під час одного із зібрань, на кшталт сучасних фестивалів вин, стояла така спека, що ніхто навіть не доторкнувся до алкогольних напоїв. І тоді Крюшон узяв найбільшу чашу та змішав у ній охолоджені легкі вина, соки, фрукти, ягоди. Для грайливості ж додав шампанське. Гості були у захваті від напою. «Крюшон! О, Крюшон!» — тільки й чулося навколо. Цей напій популярний і нині. Справжній крюшон починається з правильного посуду для нього. Для крюшону існують спеціальні набори. Вони складаються з крюшонниці з прозорого скла, склянок або келихів, до яких додається розливна ложка. Приємно зазначити, що на виставці «Всесвіт скла» в Ямпільському краєзнавчому музеї експонується крюшонниця з марганцевого скла 1980-х років.
— Які ще зразки вітчизняного скла на вашій виставці вважаєте найцікавішими?
— Ідею створення виставки «Всесвіт скла» я виношувала два роки. Вважаю, що в наш тривожний час людям потрібен простір, де б вони могли перезавантажитись та зарядитись позитивною енергією. Тому відвідування музею — це своєрідна aрттерапія. Вдячна всім, хто відгукнувся, щоб наповнити виставковий простір своїми домашніми речами, й надав мені можливість досліджувати побутове скло ХХ століття. Пишаюся локацією «Кришталь». Вона елегантна, витончена й граціозна. Її наповнив вінтажний кришталевий посуд вітчизняних виробників, скляних заводів Чехословаччини та Німеччини. В експозиції присутній ексклюзив — «співочий» коньячний келих. Загадковим і містичним на виставці є уранове скло. Багато хто з нас, маючи вдома дивовижні скляні речі зеленого кольору різних відтінків, навіть не підозрювали, що вони з уранового скла. Це вази, комплекти для напоїв, інтер'єрні скульптури. В Україні випуском уранового скла займався Стрийський скляний завод (Львівщина). Дуже цікаве різноколірне меланжеве скло — це зазвичай посуд та скульптури 1950−1980-х років. Всім нам відомі з дитинства скульптури-риби з чудернацькою абстракцією різних кольорів.
Читайте також: «Знаменитий лікерний набір „Риби“ можна зустріти на блошиних ринках Польщі, Німеччини та Чехії», — експертка з фарфору Олена Корусь
Червоне (рубінове) скло не може не привертати увагу
— Як варто використовувати скляні вироби минулого сьогодні? Хай стоять у сервантах для краси чи радите використовувати їх у сервіруванні столу?
— Вінтажне скло зараз переживає бум. Воно модне й має неабиякий попит. Разом з фарфором та фаянсом чудово вписується в сучасну оселю. Тому раджу всім діставати з коробок заховане кольорове скло та давати йому друге життя. Як відомо, синій колір заспокоює. А людям амбітним і цілеспрямованим, мабуть, особливо до вподоби червоне. Тож рубінові вази, келихи, фужери мають бути поруч. Кришталь прикрасить не лише класичний інтер’єр, але й матиме відмінний вигляд в будь-якій сучасній оселі. Посуд з бабусиних сервантів екологічно чистий. Сервіруйте ним стіл не лише для краси, а й заради здоров’я.
Раніше в інтерв’ю «ФАКТАМ» колекціонерка та дослідниця української порцеляни, авторка книги-альбому «Полонський завод художньої кераміки» Людмила Карпінська-Романюк розповіла про знамениті сервізи Полонського фарфорового заводу.
Фото з альбому Олени Тахтай
