Традиційно католики й православні шанують Благовіщення як велике свято. Коли з 1 вересня 2023 року ПЦУ та УГКЦ перейшли на новоюліанський календар, то більшість свят тепер наступає на 13 днів раніше. Тож у цьому році дата християнського Благовіщення Пресвятої Богородиці перейшла з 7 квітня на 25 березня. Благовіщення належить до числа дванадесятих найважливіших свят і є третім за значенням після Великодня і Різдва Христового.
З давнини в народі свято асоціювалося з початком нового землеробського року і пробудженням землі. Про його обряди, прикмети та заборони читачі «ФАКТІВ» дізнаються з розповіді Ніни Главацької, етнографині, старшої наукової співробітниці відділу виставкової роботи Національного музею народної архітектури та побуту України у Пирогові.
Перед Божою службою всі заслони чи віконниці відкривали навстіж, аби весняні промені потрапили до хати
— Благовіщення (також Урочистість Благовіщення, Благовіщення Богородиці, Благовіщення Благословенної Діви Марії) встановлене на згадку про явлення архангела Гавриїла Діві Марії, і звістку, що вона стане матір’ю Ісуса Христа, Сина Божого, а зачаття буде від Святого Духа, — веде розповідь Ніна Главацька. — І Діва Марія прийняла волю Господа. Свято підкреслює роль Богородиці в історії спасіння людства, символізує звільнення роду людського від гріха і вічної смерті, адже Син Божий прийшов на Землю, аби спокутувати гріхи людей. Від слів благої звістки Гавриїла походить християнська молитва «Ave Maria». Символом Благовіщення є білі голуби у синьому небі — як уособлення благої звістки. Синій вважається кольором Богородиці, тому в цей день священники одягають блакитні ряси.
ВІДЕО ДНЯ
На Благовіщення священники одягають блакитні ряси
Свято Благовіщення належить до Богородичних і до Господніх свят (у православному християнстві свято як сповіщення про втілення Христа зараховується до одного з 8 великих свят Господнього ряду, а не до 4 великих Богородичних), прийде до нас 25 березня (близько до весняного рівнодення, яке було 20 березня). В народі одержало назву «третьої зустрічі весни» (після Стрітення, яке відмічають 2 лютого, і свята Сорока Мучеників, яке по новому календарю припадає на 9 березня).
РЕКЛАМА
Вважається, що на Благовіщення весна остаточно переборює зиму, тож казали: «Благослов зиму руйнує». До цього свята лелеки зазвичай прилітали з вирію та вили гнізда. За повір'ям, на Благовіщення з землі виповзали змії, вужі тощо, а після свята цвітуть проліски, первоцвіт, сон-трава. Предки вірили, що і на Благовіщення, і на Великдень сонце грає. Тому зранку перед Божою службою всі заслони чи віконниці відкривали навстіж, аби весняні промені потрапили до хати — тоді увесь рік в домівці буде щастя, радість і здоров'я.
На свято в храмах проводять урочисті літургії в особливих блакитних шатах. Вважається, що на Благовіщення відкриваються небеса і Господь чує всі наші прохання. Після літургії в небо випускають білих голубів як символ Святого Духа.
РЕКЛАМА
Після літургії в небо випускають білих голубів як символ Святого Духа
Вважалося, що благовіщенські проскури мають таку ж цілющу силу, як свячена вода
У народних звичаях свято асоціювалося з початком нового землеробського року («свято землі»), з ним пов’язана ідея пробудження землі і схованого в ній життя. Від Введення (21 листопада) до Благовіщення не можна порати землі (це вважалося великим гріхом), а вже після нього розпочинали польові роботи — Бог «відкривав» землю для сівби. Він благословляє на Благовіщення і рослини. Як казали гуцули, «вкладає в землю голову, щоб її розігріти, і від того будиться всяка живина — мурахи, жаби, гади».
РЕКЛАМА
Свято породило ряд вірувань. Господь благословляє життя, усю рослинність, що починає буяти, тож з’явилась традиція, від якої залишилася приказка — «топтати ряст» (у переносному значенні — «жити»). Коли береги та луки рясніли першими весняними квітами, в тому числі й рястом, люди (насамперед хворі й літні) відшукували кущики і босоніж топтали їх, приказуючи: «Топчу, топчу ряст, ряст, Дай, Боже, діждати і на той рік топтати!» Не пропускали цієї нагоди діти та молодь. Гуртом йшли в поле шукати ряст, ставали купками і, пританцьовуючи, декламували: «Топчу, топчу ряст, ряст, Бог здоров'я дасть, дасть. Іще буду топтати, щоб на той рік діждати!» Коли ж натрапляли на сон-траву (бо ряст не всюди ріс), то казали: «Дай, Боже, діждати і сон-траву топтати!» Ще у 20-х роках XX століття обряд побутував майже по всій Україні. З цим дійством пов’язані крилаті афоризми: «Йому вже не топтати рясту», «Він уже відтоптав свій ряст». Так кажуть, як ви здогадуєтеся, про людей безнадійно хворих.
Обряд «топтати ряст» побутував майже по всій Україні
Напровесні згадували про деякі звичаї, пов'язані з пошуком первоцвіту. Вважалося, коли на Благовіщення, йдучи по воду, дівчина знайде квітку первоцвіту, цього ж літа вона вийде заміж. Первоцвіт називали «віщуном дівочого весілля», також пролісок на Благовіщення вважався символом надії та краси. Зірвану квіточку треба було покласти за пазуху й тримати там до Великодня, коли вперше проспівають «Христос воскрес!». Після цього її клали за образи — «на щастя». Зібрані проліски ще використовували для вмивання, щоб бути вродливою (квіти клали у воду).
У гуцулів була цікава традиція: треба було запам'ятати, коли в році святкували Благовіщення (наприклад, в суботу). І як десь здибається нечиста сила, то відігнати її можна, промовивши: «Благовіщення — в суботу».
Жили в народі вірування, пов’язані з веденням господарства, землеробства. Цього дня здавна випускали пташок, особливо голубів, щоб донесли звістку ангелам-охоронцям про добрі справи людей. Голуб символізував душу, яка звільняється від гріхів і летить назустріч Божому світу попросити щастя тому, хто випустив птаха. Господарі також випускали на сонце тварин (навіть кота і собаку виганяли у двір), бджіл, «щоб чули весну і самі про себе дбали». А щоб корови доїлися, ввечері (напередодні Благовіщення) господині наповнювали відра й дійниці водою, обсівали хлів маком-самосієм від відьом, спалювали старі постоли чи капелюхи й попелом підгодовували корів. Закликали селяни майбутній врожай за допомогою ритуалу: висвячували приготоване зерно, ставлячи поруч з діжкою, де воно зберігалося, ікону і при цьому промовляли спеціальну молитву про дарування врожаю.
До Благовіщення лелеки зазвичай прилітали з вирію та вили гнізда
— На Благовіщення заведено збиратися за святковим столом і накривати багатий стіл, — продовжує Ніна Главацька. — Хоч і Великий піст, практикується його послаблення: можна їсти рибу і морепродукти. Згідно з канонами Православної церкви, це свято розради та радості, тому можна вжити і вина, дозволяється слухати музику і танцювати, не забуваючи про духовний сенс посту і свята. В цей день треба особливо пом’янути Богородицю, подякувати за її послух і любов до Бога, також помолитися за своїх близьких і весь рід людський.
На свято молодь біля церкви влаштовувала зачинок — перший весняний хоровод «кривий танець» (масові хороводи починались на Великдень). Дівчата виходили на леваду й вигукували: «Вже ж весна воскресла. Що ж те нам принесла?». — «Принесла вам росу, дівоцьку красу!». «Кривий танець» — це привітання весни, символ пробудженої життєвої енергії. До цього часу весну тільки «виглядали» та «закликали», а тепер дівчата ніби кажуть весні: «Добридень».
На Благовіщення пекли проскури — прісні невеликі хліби (просте дріжджове тісто, без будь-якої здоби), освячували їх в храмі під час літургії. Проскури робляться для кожного члена сім’ї, а вживають їх родиною натщесерце, бо християни вірять, що хлібці мають таку ж цілющу силу, як свячена вода. Благовіщенську проскуру, як і богоявленську та стрітенську воду, зберігали за образами. За старих часів крихти від освячених хлібців йшли в корм домашній худобі, щоб не хворіла, сівачі змішували проскуру з зерном — для кращого врожаю. Також проскуру заривають у землю, «щоб град посіву не побив». Пасічник проскуру кришить та висипає у мед, «щоб бджоли роїлися», «щоб зубастими були». До медової соти додавали червоний перець і ставили такі «вовчі пащі» на льотки — «бджола, котра пролізе через неї, зуміє відгризтися від чужаків».
В цей день виконувався обряд «вдовиного плугу»
До Благовіщення завжди готувались заздалегідь — прибирали в будинку, прали постіль і скатертини, виносили старі речі. Оскільки здавна в цей час відзначали прихід весни і початок нового циклу життя, то дім належало прибрати, очистити від негативу.
З сивої давнини в народі в цей день виконувався обряд «вдовиного плугу». Сільські громади на вічі вирішували, хто і коли буде обробляти ниви вдовам та сиротам. Адже існував звичай: спершу весняну оранку починали в родинах, які залишися без господаря. Виконували цю важливу роботу за допомогою толоки. І вважалося аморальним, якщо хтось з односельців свою ниву починав орати раніше од вдовиної.
Весняну оранку в селах починали з родин, які залишися без господаря
Селяни казали, що в день свята Бог благословляє рослини, і все починає рости. Але застережливі хлібороби нагадували: «На Благовіщення зими не лай, а саней не ховай». Тож існували прикмети: якщо на Благовіщення ніч тепла — весна буде дружна; яка погода на Благовіщення, така і на Великдень; Благовіщення без ластівок — холодна весна; в цей день дощ — родитиме жито; як холодний вітер — літо буде холодне, тепло — буде тепле літо. Якщо на Благовіщення вже сидять бузьки на яйцях, весна буде тепла; у переддень Благовіщення іде сніг та мороз — весна пізня, а холоди можуть протриматися до травня; як буде вдень (або ввечері) гроза — рік буде врожайним на горіхи, задощить — восени слід чекати багато грибів, випаде сніг — не чекати врожайного літа. Слідкували люди за птахами, тому дивились на небо: прилетіли ластівки — вже теплішатиме та взагалі весна буде теплою.
Поряд з віруваннями стоять і народні заборони. Вважалося, «що Бог у цей день благословляє всі рослини і саме життя», а відтак було за великий гріх братися за будь-яку роботу. Особливо застерігали вагітних жінок, «бо неодмінно відріже ніжку своїй дитині». Заборонялась всяка праця на Благовіщення, бо все одно буде пустою. Існує легенда: наче в цей день зозуля звила гніздо, не дивлячись на заборону. А відтоді не вміє вити гнізда і їй доводиться підкидати свої яйця іншим птахам.
У свято не заведено шити чи в'язати (вважалося, що у свято можливість сплутати нитки дуже висока), не можна одягати новий одяг, бо скоро зноситься. Намагались не ходити у гості, а провести день у сімейному колі. Не можна було стригтися, робити зачіски: «птах гнізда не в'є, дівка косу не чеше» (волосся — символ долі, тому дівчата враховували цю прикмету особливо). Гріхом вважався від’їзд в дорогу на заробітки (краще відкласти поїздку, навіть і заплановану). На свято не торкалися насіння та зерна, щоб воно не втратило свою сходову силу. Діяли заборони на сварки і лихослів'я, на підкладання яєць під курку (бо стануть бовтунами), обрізання дерев, працю на землі. Не радять давати в борг, готували їжу заздалегідь (бо гріх розводити вогонь).
Раніше «ФАКТИ» розповідали про традиції та заборони Страсного тижня, а також як підготуватись до Великодня і що покласти до святкового кошика.
