У п'ятницю, 13 жовтня, у США померла всесвітньо відома поетеса Луїза Глюк. Їй було 80 років. У 2020 році вона отримала Нобелівську премію з літератури. Причина смерті поки що не розкривається.
«Її поезія відома своєю відвертістю у дослідженні сім'ї та дитинства з безпомилковим голосом та суворою красою», — заявила тоді Шведська академія, яка відповідає за вибір лауреата.
Вірші Глюк часто були короткими, меншими за сторінку. Порівнюючи її з іншими авторами, Шведська академія заявила, що Луїза Глюк нагадує американську поетесу ХІХ століття Емілі Дікінсон своєю «суворістю та небажанням приймати прості догмати віри».
Луїза Глюк народилася 22 квітня 1943 року в Нью-Йорку в єврейській родині з корінням у росії та Угорщині. У підлітковому віці страждала на тяжку форму нервової анорексії. У 1961 році закінчила школу Джорджа В. Х'юлетта, але через стан здоров'я не змогла вступити до коледжу. До 1968 року Луїза лікувалася у психоаналітика.
Глюк знайшла роботу секретаркою. У 1967 році вона вийшла заміж за гастроентеролога. У 1968 році вийшла її дебютна поетична збірка «Firstborn» («Первісток»).
У 1971 році Глюк стала викладачем поезії у Годдард-коледжі у Вермонті. Її шлюб розпався, і вона почала зустрічатися з колегою з коледжу, письменником Джоном Драноу. 1973 року в них народився син Ной. Хлопчику було чотири роки, коли Луїза та Джон одружилися. Але й цей шлюб Глюк незабаром розпався.
У 1993 році Луїза Глюк отримала Пулітцерівську премію за свою збірку віршів «Дикий ірис», заголовний вірш якої зачіпає страждання людини і сповнений образів світу природи.
2016 року президент США Барак Обама нагородив її Національною гуманітарною медаллю.
За своє життя Глюк опублікувала 12 збірок віршів та кілька томів нарисів та есеїв.
Раніше «ФАКТИ» повідомляли про смерть всесвітньо відомого письменника, автора роману «Нестерпна легкість буття» Мілана Кундери.
А 11 жовтня Україна попрощалася з народною артисткою, Героєм України Ніною Матвієнко.
