Фундаментальна аморальність суспільства проростає зараз провалами фронтів і втратами людей: Ігор Луценко про несправедливий розподіл тягаря війни

Журналіст та військовослужбовець ЗСУ Ігор Луценко у своєму пості на фейсбуці пише про моральну деградацію українського суспільства, де багаті та впливові уникають участі у війні, тоді як бідні змушені нести весь її тягар. Він здивований, що для суспільства це «природний стан речей», який призводить до трагічних наслідків, зокрема на фронті, де ніхто не несе відповідальності за численні втрати та поразки.

ВІДЕО ДНЯ

«Найстрашніше, що практично всі ми з цим змирилися — що багаті і впливові уникають участі у війні, а бідні мають нести весь тягар.

Я, принаймні, не бачу особливого спротиву у суспільстві такому статусу-кво на публічному рівні. Єдине, що відбувається, — то менш захищені верстви тихо кивають п’ятами, перепливають Тису чи просто ідуть додому в СЗЧ, при цьому голосно не вимагають від правлячого класу бодай вдавати жертовність та служіння.

Більше того, якщо про таке я згадую, то стикаюся зі звинуваченнями у «популізмі» в гіршому випадку, в кращому — з тезою «так було завжди, це природний порядок речей».

Але це НЕ Є природній порядок!

Навпаки, складно уявити собі щось більш неприродне. Коли більш спритні, здібні, освічені, популярні насправді використовують свої оці сильні сторони для того, щоб бути від війни подалі, щоб слати замість себе у пекло окопів когось менш обдарованого.

Але ж так не було завжди! Завжди було навпаки.

Просто відбулася певна деградація. Ще на початку минулого століття члени монарших родин ризикували загинути на фронті або працювали у госпіталях, при потребі — на простих посадах.

Навіть про імітацію зараз здебільшого не переймаються. Злочинний, неприродній і програшний порядок речей вважається природним і раціональним.

Справжня жертовність не цінується, бо в ній не вбачається потреби, бо це — нібито примха, фантазія і «популізм», а не віками вивірений алгоритм боротьби. Тому нечисленних лідерів, хто самовіддано працює і здійснює подвиги, з легкістю мішають з лайном — з багатими та високопоставленими ухилянтами.

З цієї фундаментальної аморальності випливає усе інше: і рабська безправність солдата, і необмежена тиранія дурнів на керівних посадах, і повна відстороненість у тилу навіть тих, хто за посадою мав би працювати з повною віддачею на забезпечення фронту (не кажучи вже про усіх інших); і виправдання ухилянтів і утікачів. Все це зло, рясно посіяне, проростає зараз провалами фронтів, втратами людей, за що ще ніхто до сих пір не відповів. Бо це ж не злочин, а «природний порядок», бо «коли ж було по-іншому?» — пише Луценко.

Раніше про розчарування та відчай від контрасту між реаліями війни та буденними проблемами мирного населення написав у фейсбуці військкор Міноборони України Антон Шевельов.