Наприкінці березня Національне антикорупційне бюро передало до суду справу власника «ВіЕйБі Банку» Олега Бахматюка. Йому закидають неповернення 1,2 млрд грн стабкредиту від Нацбанку. Приблизно в той же час, що й «ВіЕйБі», з ринку виводили набагато потужніший «Дельта Банк» Миколи Лагуна. Попри те, що його також підозрюють у зловживанні рефінансуванням від НБУ на вдвічі більшу суму, та справа до суду навіть не наближається. Ба більше, Лагун намагається пройти процедуру особистого банкрутства, аби не повертати борги державним банкам та іншим кредиторам. Загалом за розмірами завданих Україні збитків Микола Лагун є другим після власника «ПриватБанку» Ігоря Коломойського.
ВІДЕО ДНЯ
25 березня 2024 року НАБУ та Спеціальна антикорупційна прокуратура скерували до суду справу стосовно фактичного власника «ВіЕйБі Банку» та бенефіціара агрохолдингу «Укрлендфармінг» Олега Бахматюка, а також колишньої голови спостережної ради банку — його сестри Наталі Василюк. Їх обвинувачують у заволодінні 1,2 млрд грн стабілізаційного кредиту, наданого Нацбанком України, легалізації частини цих коштів та підбуренні керівництва НБУ до зловживання службовим становищем.
Застава, яку «ВіЕйБі» запропонував за цей стабкредит, вартувала у 25 разів менше заявленої оціночної вартості. Попри це, керівництво НБУ погодило видачу кредиту — на додачу до раніше отриманих від Нацбанку та не повернених 3 млрд грн кредитів. Через півтора місяця НБУ визнав банк Бахматюка неплатоспроможним. Зараз Бахматюк живе у Відні.
У травні 2023 року НАБУ скерувало до суду справу щодо низки ексчиновників Нацбанку. Справу щодо Бахматюка та Василюк виділяли в окреме провадження. Тепер обидві частини історії будуть розглядатися Вищим антикорупційним судом.
РЕКЛАМА
Схожу справу — про розкрадання кредиту рефінансу НБУ — НАБУ приблизно одночасно з «ВіЕйБі» розпочинало й відносно іншого, набагато більшого банку — «Дельта Банку» — і його власника Миколи Лагуна. Йдеться, зокрема, про велике провадження за участі десяти комерційних фінансових установ, які виводили кошти рефінансу на суму близько 12 млрд грн через австрійський Meinl Bank AG. І «Дельта Банк» був одним з них. Європейський центробанк, до слова, позбавив австрійську фінустанову ліцензії ще у 2019 році. В рамках цієї схеми фінустанова Лагуна безпідставно вивела рефінансу на суму близько $ 84,5 млн.
Це далеко не єдина справа щодо зловживання рефінансуванням, що її розслідували правоохоронні органи відносно бізнесу Лагуна. Минулого року суд зобовʼязав Офіс генпрокурора закрити справу щодо ймовірного виведення майже 1 млрд грн кредиту НБУ — через збіг термінів досудового розслідування. Загалом же обсяг позик держави «Дельта банку», враховуючи кредити від «Ощадбанку» та «Укрексімбанку», становили понад 18 млрд грн, ще 16 млрд грн виплатив вкладникам Фонд гарантування вкладів, відтак це теж фактично борг перед державою.
РЕКЛАМА
Утім, на відміну від Бахматюка та «ВіЕйБі», Микола Лагун, який, до слова, також проживає у Відні, набагато далі від притягнення до справедливої відповідальності, ніж аграрний магнат. Низку справ, де він фігурує як обвинувачений, передали до суду Нацполіція та Офіс генпрокурора. Проте це відносно «невеликі» і в масштабах Лагуна майже «побутові» провадження. Наприклад, Нацполіція розслідує справу про розтрату майна на суму 148 млн доларів, а ОГП займається іншим привласненням коштів рефінансу — на 76,5 млн дол. — та ухиленням від сплати податків на півтора мільйона доларів. За однією із цих справ про відмивання коштів Лагуна оголосили у розшук.
Натомість сам ексбанкір намагається уникнути сплати боргів, ініціювавши процедуру власного банкрутства як фізособи. Відповідну заяву він подавав до Господарського суду м. Києва влітку 2023 року, утім в грудневому рішенні суд відмовив у відкритті провадження через неявку на засідання. Крім того, Нацбанк наполягав на тому, що справа в принципі не підсудна українському судові, якщо адвокати стверджували, що ексбанкір проживає у Відні.
РЕКЛАМА
Лагун відзначав у заяві, що визнає орієнтовно 7,6 млрд грн боргів, з яких близько 5,8 млрд грн пропонує списати через скрутне фінансове становище. Мовляв, від колишнього життя топбанкіра йому залишилися лише борги, арештовані землі на Київщині й Чернігівщині та колекція з 240 наручних годинників, які також арештовані в одному з кримінальних проваджень як речовий доказ. І це попри те, що в бізнес-реєстрах і досі значиться декілька десятків компаній, записаних на Лагуна та його родичів, що успішно працюють і генерують доходи.
Суд першої інстанції вважав, що списання такої великої суми, та ще й державним банкам, які є серед кредиторів Лагуна, як поручителя за позиками «Дельти», може нести великі ризики.
Натомість Північний апеляційний господарський суд задовольнив скаргу адвокатів Лагуна й постановив повернути справу в Господарський суд Києва для проведення підготовчого засідання. Мовляв, для відмови не було підстав. Зараз справа йде на нове коло оскарження. І в разі ухвалення позитивного для Лагуна рішення лише мізерна частина боргів буде погашена, решта — за різними оцінками, від 11 до 20 млрд грн (бо Лагун фактично визнає не всі борги) — ляже на плечі платників податків як збитки державних установ. При цьому ще у 2022 році стало відомо, що ексбанкір влаштувався на роботу з зарплатою 14 тис. грн і всю її перераховує на погашення боргів перед «Ощадбанком».
Паралельно зі справою про банкрутство його адвокати також розгорнули кампанію щодо закриття низки кримінальних проваджень за так званими «правками Лозового». Це положення Кримінального процесуального кодексу, які дозволяють безумовне закриття кримінального провадження завдяки завершенню відведених строків для досудового розслідування після вручення підозри. Крім того, можуть бути закриті справи про махінації з кредитними договорами і несплату податків у великих розмірах. Навіть попри те, що самі провадження були розпочаті задовго до набуття чинності скандальними «правками» у 2017 році та формально не мали б підпадати під дію цих норм.
У цій ситуації активізація розслідування НАБУ щодо зловживань з коштами рефінансування могла б суттєво послабити позиції ексбанкіра й мінімізувати ризики виходу «сухим з води», прискорити розшук і конфіскацію міжнародних активів. Адже якщо в умовах гострої потреби в зовнішньому фінансуванні на найнеобхідніші витрати допустити просто списання кількох десятків мільярдів з державних банків та інших державних установ, це лише продемонструє західним партнерам байдужість держави до питань фінансової стабільності. Натомість НАБУ як орган, заточений на боротьбу саме з корупційними схемами, а не «рядовим» шахрайством, могло б продемонструвати тут лідерство й політичну волю, довівши справу до суду.
