© unsplash.com/hdbernd Люди та наші найближчі родичі-примати – людиноподібні мавпи – розпрощалися з хвостами близько 25 мільйонів років тому.
Те, що у предків сучасних людей перестали рости хвости, вчені тривалий час пов’язували з переходом до двоногості, але про генетичні чинники, що викликали безхвостість приматів, було відомо мало. Наразі вчені встановили, що втрата хвоста пов’язана з коротким фрагментом ДНК під назвою «Alu-елемент», пише CNN.
Вчені виявили фрагмент Alu в регуляторному коді гена, пов’язаного з довжиною хвоста, під назвою TBXT. Alu також відноситься до класу «стрибаючих генів» – генетичних послідовностей, здатних змінювати своє місце розташування в геномі і викликати або скасовувати мутації.
У якийсь момент у далекому минулому у предків гоміноїдів (людиноподібних мавп та людей) елемент Alu AluY «перестрибнув» у ген TBXT. Порівнявши ДНК шести видів гоміноїдів та 15 негоміноїдних приматів, вчені виявили AluY лише у геномах гоміноїдів. Щоб підтвердити гіпотезу, вчені чотири роки експериментували з мишами, і вставки Alu до генів TBXT призвели до зміни довжини хвостів гризунів.
До цього дослідження існувало багато гіпотез про те, чому гоміноїди стали безхвостими, найбільш поширені з яких пов’язували безхвостість з вертикальною поставою та еволюцією двоногого ходіння, говорить провідний автор дослідження Бо Ся, науковий співробітник Обсерваторії регуляції генів та головний дослідник в Інституті Броуда Массачусетського Гарвардського університету.
Але щодо з’ясування того, як саме люди та людиноподібні мавпи втратили хвости, то «раніше не було висунуто гіпотез», – сказав Ся. Він стверджує, що відкриття його команди – перший випадок, коли було запропоновано генетичний механізм.
Оскільки хвости є продовженням хребта, результати дослідження можуть мати значення для розуміння вад розвитку нервової трубки, які можуть виникати під час розвитку плода, кажуть вчені.
Раніше японські вчені з Університету Кейо створили для людей роботизований хвіст, щоб допомагати їм балансувати.
