Два постріли «Гвоздики» – й ворожу піхоту знищено Репортаж 20.11.2023 14:30 Укрінформ Кореспонденти Укрінформу стали свідками бойової роботи однієї з артилерійських батарей на лінії фронту, що проходить Запоріжжям Самохідна артилерійська установка “Гвоздика” (2С1) випущена у 80-ті роки минулого століття, але за її допомогою українські військові нині вправно знищують ворожу піхоту та техніку.
Кореспонденти Укрінформу побували на бойових позиціях артилерійської батареї 65-ї окремої механізованої бригади, яка вибиває загарбників із тимчасово окупованих територій Запорізької області.
“Зараз ми спостерігаємо Копані (тимчасово окуповане село неподалік Оріхова – ред.), напрямок Роботиного, Новопрокопівки. Ворог добре тут окопався. Бачимо міномети, рух піхоти і техніки. Працюємо лише в парі з аеророзвідкою, б'ємо по координатах. Останнім часом більше по живій силі ворога “відпрацьовуємо”, але якщо заходить техніка, то й по ній”, – коментує командир батареї на позивний “Князь” зображення на екранах моніторів у спостережному пункті.
“БОЙОВИЙ” КІТ ТА ШВИДКИЙ КУРС НАВЧАННЯ ДЛЯ МЕДИКІВ
Швидко перейти на бойові позиції “Гвоздики” не виходить, бо ворог підняв у небо дрони, намагаючись вирахувати місце, звідки працює підрозділ. Військові кажуть: відходити далеко від укриття – небезпечно. Слухаємо їх та чекаємо на дозвіл.
“Князь”
“Зараз одна з проблем – відсутність “зеленки”, ми все маскуємо. Ворог також ховається, але у них багато дронів і для нас це становить небезпеку. Тому стежимо, аби ніякого сміття не було, ходимо різними стежками. Першу зиму було важко, а зараз уже більше знань додалось. Ми розуміємо, що треба зберегти людей – це головне”, – говорить командир батареї.
Спостережний пункт утеплений, хлопці облаштували в ньому і кухню, й кімнату відпочинку. Продукти та особисті речі підвісили, аби захистити від мишей. Кажуть, що зараз гризунів набагато більше, ніж торік. Навіть завели кота, якого назвали “Бім”. Видно, що кіт “бойовий”, бо знає, як правильно реагувати на команди. Почувши фразу “повітря”, що означає ворожий БПЛА в небі, одним із перших забігає в укриття.
Поки чекаємо на “чисте небо”, знайомимось із бойовим медиком на позивний “Зевс”. Боєць показує нам свої “скромні” аптечки.
“Це – ящики з-під боєприпасів, знайшли їх на позиціях. Зробили такі аптечки, бо гризуни дошкуляють сильно і від них ховаємо ліки, уколи, термоковдри, лейкопластирі, перев'язки – все, що треба для першої допомоги”, – коментує “Зевс”.
Аптечок – три, половину місця в них займають противірусні препарати. Медик зауважує: зараз такий сезон, коли побратими хворіють.
“Медичне забезпечення нормальне: волонтери допомагають і наша медична служба, за потреби, дає необхідне. Інтернет також допомагає”, – каже бойовий медик.
До війни «Зевс» працював водієм медичної служби. У війську він – із квітня минулого року. Спеціальної медичної освіти не має, але пройшов навчальний вишкіл за пришвидшеним курсом на базі Деснянської школи бойових медиків. Навчання тривало три тижні, а якби не війна, то вчився б три місяці. Але нині реалії такі, що треба швидко опановувати знання, пояснює боєць.
Після розмови з медиком ще двічі намагаємось вийти на вулицю. Тільки-но відходимо від укриття, як починається обстріл. Тож повертаємося і очікуємо на його закінчення.
ТЕЛЕФОНИ ХОВАЛИ У ФАРАХ АВТОМОБІЛІВ
Разом із нами в укритті – командир відділення по підвозці боєприпасів на позивний “Батя”. Він родом із Херсона, півтора місяці змушений був жити в окупації.
“Зустріли, як то кажуть, 25 лютого “рускіх асвабадітєлей”. Прожили півтора місяця й вирішили виїхати з дружиною та дітьми на Миколаїв. Виїжджали – це не передать словами, як важко. Їхні блокпости проходили, де телефони перевіряли. Я придумав: зняв фару в “Ланосі” і туди телефони сховав, а виїжджали з кнопошним. Я вдома працював водієм-супроводжуючим на “Укрпошті”. То знаю, що мене вже шукали. Вони взагалі хапали всіх підряд”, – розповідає військовий.
Після Миколаєва він із родиною поїхав до Хмельницького, де пішов до військкомату.
“Свій воєннік я утилізував ще вдома. Зробив дублікат – і от я у 65-ій бригаді”, – говорить.
Під час розмови чоловік тримається за коліно, час від часу розтирає. Каже, що давно треба було прооперувати, але все відкладав. А зараз біль такий сильний, що геть замучив.
“Для мене закінчення війни – це повернутися з родиною в Херсон”, – каже «Батя».
Розмову перериває командир.
«Увага! “Повітря”», – говорить “Князь”. Треба ховатись.
Ще трішки чекаємо та йдемо на вогневі позиції. Пройшовши кілька метрів, вертаємось. Знову загроза. Чекаємо. Нарешті виходимо: цього разу все “чисто”.
ВИХІД НА БОЙОВІ ПОЗИЦІЇ
“Князь” родом із Одеси. До повномасштабної війни працював у одній із рекламних компаній. На фронт пішов добровольцем. В артилерії він, як сам каже, «трошки розуміється», бо колись навчався в одному із військових вишів. У 1999-му році звільнився зі служби за станом здоров'я, але через двадцать три роки довелось згадати все, що колись вивчав.
Прошу його розповісти про “Саушку”, роботу якої, власне, побачимо вже за кілька хвилин.
“Гвоздика” 2С1 калібром 122-мм. Старенька машинка, але це – як старенька іномарка в руках хорошого хазяїна. Якщо за нею слідкувати, то вона працює добре, влучно”, – розповідає «Князь».
“Із першого пострілу влучити по цілі можна?”, – запитую.
“Можна. Складно, але можна, – відповідає, подумавши. – Ми не прям такі круті, чесно скажу, але влучали і в бліндажі, й у танки, і в БМП, в рухомі цілі. Мінімальна витрата боєприпасів. Постійно вивірки робляться”.
“А яка техніка може замінити “Гвоздику? ”, – уточнюю.
Командир батареї одразу сказав, що навіть і не знає, але потім додав: “Є техніка, нею й працюємо, а дадуть щось, будемо вчитись. Але ми розуміємо, що сьогодні-завтра нічого не дадуть”.
ЗАМАСКОВАНА “ГВОЗДИКА”
Доходимо до бойової позиції, де в капонірі стоїть замаскована “Гвоздика”. Неподалік – бліндаж для екіпажу.
Командир гармати "Мажор"
“Чекаємо на координати і працюємо. Максимальна дальність – 15 кілометрів 200 метрів. Установка має броню, але вона тільки від осколків може врятувати”, – розповідає командир гармати на позивний “Мажор”.
Тим часом чуємо “виходи” і “прильоти”.
Чистять ствол, заклинило гільзу
“Це ворог обстрілює наші позиції. Ми працювали перед цим і от – 10-15 хвилин і “прилітає”. Може бути і “Град”, і 152-мм калібр. Так і живемо тут. Умови екстремальні, але де екстремальних немає? По всій країні прилітає”, – кажуть військові.
Екіпаж швидко заряджає установку. Постріл. Далі по рації чути координати. Заряд. Постріл.
"Мажор" докладає про закінчення виконання завдання
“Ціль уражена”, – доповідають по рації командиру батареї.
“Розрахунок – в укриття”, – відповідає він.
“Мажор” разом із побратимами швидко йдуть до укриття, ми також залишаємо позиції.
Військові говорять, що їм потрібно більше дронів, більше техніки та снарядів – і тоді результати будуть ще кращими.
Виходячи з позицій, запитала у “Князя”, яка ціль була цього разу. Виявилось, що відпрацювали по піхоті ворога, яка ховалась у бліндажі.
Військові Запоріжжя Війна з Росією Артилерія
Источник: www.ukrinform.ua
