Трирівневий щит України: демілітаризована зона неприйнятна, щодо решти – питання 29.08.2025 20:06 Укрінформ Аналізуємо оприлюднений у медіа «проєкт гарантій»: від зони без військ, де РФ отримає право впливу, до іноземних контингентів на території України
На цьому тижні інформаційний простір знову заворушився через низку матеріалів у провідних західних ЗМІ (Financial Times, Politico, Bloomberg та The Guardian), які, цитуючи анонімі джерела, окреслюють контури потенційного трирівневого плану безпеки для України після завершення війни. Цей «витік», ймовірно, є масштабним тестуванням реакції – як українського суспільства та влади, так і, безумовно, Кремля.
Запропонована схема включає три оборонні лінії. Перша – створення демілітаризованої зони (ДМЗ) вздовж лінії фронту. За різними оцінками, її ширина може сягати від 20 до 40 кілометрів. Найсуперечливіший момент: патрулювання мають здійснювати миротворчі сили, склад яких має бути схвалений і Києвом, і Москвою. Другий рівень – потужні укріплені позиції, які охоронятимуть ЗСУ, оснащені союзниками та підготовлені за стандартами НАТО. Третій ешелон – розміщення на українській території військових контингентів країн-гарантів з так званої «Коаліції охочих». Серед потенційних учасників найчастіше згадують Велику Британію та Францію, чия присутність мала б стати стримуючим фактором для нових російських атак.
Однак позиції ключових учасників залишаються неоднозначними. Згідно з Bloomberg, близько 10 держав теоретично готові направити свої сили. Проте, як повідомляє The Guardian, Лондон не бажає розміщувати війська біля лінії фронту. Країни Східної Європи, за даними The Wall Street Journal, уникають послаблення власних кордонів, а Німеччина та Італія взагалі виключають таку можливість.
Під час візиту українського президента та європейських лідерів до Вашингтона / 18 серпня 2025 року
Окремою проблемою залишається позиція США. Представник Білого дому заявив, що адміністрація Трампа «остаточно відмовилась» від відправки військ. Натомість Вашингтон пропонує стратегічну підтримку: розвідувальні дані, управління, а також розгортання додаткових систем ППО, таких як Patriot, NASAMS та можливо THAAD. Обговорюється навіть можливість патрулювання українського неба американськими F-35 з румунських баз.
Таким чином, на столі лежить складна головоломка з ДМЗ, потужно озброєної армії, європейських контингентів та американського «повітряного щита». Але чи реальна ця конструкція?
МІЖ УТОПІЄЮ ТА РЕАЛІЗМОМ: ЕКСПЕРТИ ПРО АНАЛІЗУВАНУ КОНЦЕПЦІЮ
Перший рівень плану – демілітаризована зона під наглядом миротворців за згодою обох сторін – став головним об’єктом критики українських фахівців. Надання Росії, країні-агресору, права впливу на склад місії розглядається як абсурд і ризик замороження конфлікту на кремлівських умовах.
Колишній міністр закордонних справ України Володимир Огризко ставиться до таких публікацій із значною обережністю, бачачи в них інструмент «розвідки місцевості». Він категорично відкидає перший етап плану: «Надання РФ права голосу у питаннях гарантій безпеки України – неприйнятне. Ми вже мали «гарантії» від Росії – Будапештський меморандум та договори про територіальну цілісність. Результат відомий. Країна-агресор не може бути гарантом безпеки своєї жертви».
Політолог Ігор Рейтерович вважає план «умовно прийнятним» як основу для дискусії, але називає пункт про ДМЗ «сумнівним»: «Важко уявити держави, прийнятні для обох сторін. Туреччина – член НАТО, що викликає питання. Ключове – чи готовий Кремль до діалогу. Якщо ні – план втрачає сенс».
Найбільшим каменем спотикання є ідея демілітаризованої зони за участі Росії, яку експерти одностайно відкидають як політичний нонсенс і військову утопію
Дипломат Вадим Трюхан називає обговорення гарантій «відволіканням уваги» та вважає ДМЗ нереалістичною: «Для контролю тисячокілометрового фронту потрібно 250-300 тисяч військових. Звідки їх взяти? Це фінансова та організаційна неможливість».
ЄВРОПЕЙСЬКІ СИЛИ ТА АМЕРИКАНСЬКА ПІДТРИМКА: ЧИ ВИСТАЧАЄ?
Другий та третій рівні плану – сильна армія та іноземні контингенти – отримують більше схвалення, але викликають дебати щодо ефективності.
Ідея «Коаліції охочих» на чолі з Британією та Францією розглядається як стримуючий фактор. Ігор Рейтерович вважає ключовим сам факт присутності військ НАТО: «Удар по містам з іноземними контингентами означатиме атаку на країни альянсу». Володимир Огризко додає: «Достатньо двох-трьох країн для прецеденту. З часом до них приєднаються інші».
Проте Вадим Трюхан сумнівається у готовності Європи до ризиків: «Реальні сили можуть надати лише Британія та Франція. Покладатися на невеликі контингенти – наївно. Головна гарантія – потужна українська армія».
Військова присутність сил Великої Британії та Франції у ключових регіонах України може слугувати останнім фактором стримування для будь-яких майбутніх агресивних намірів Росії
Участь США у форматі «повітряного щита» отримує різні оцінки. Огризко вбачає в цьому ключовий елемент: «Американські системи ППО можуть закрити небо. Це реальна гарантія». Рейтерович підкреслює важливість спільного координаційного центру. Трюхан же критикує відмову США від ролі лідера: «Без їхньої участі будь-яка місія марна. Європейці покинуть позиції при першій загрозі».
Білий дім виключив відправку американських військ. Натомість Вашингтон готовий розгорнути свій «небесний щит» над Україною
ЗАВЕРШЕННЯ
«Трирівневий план» є лише початком дискусії, а не готовим рішенням. Українські експерти відкидають ДМЗ з участю РФ, але підтримують посилення ЗСУ та обмежену присутність союзників. Головною гарантією залишається потужна українська армія, яку партнери мають забезпечити сучасною зброєю. Складні схеми з умовами для Кремля – шлях у нікуди.
Мирослав Ліскович. Київ
Источник: www.ukrinform.ua
