Гвинтівка проти дронів: Як працюють рятувальники в Херсоні Репортаж 14.10.2025 09:00 Укрінформ Працівники Херсонської обласної комунальної аварійно-рятувальної служби виїжджають на об’єкти після атак, розгортають антидронові сітки над шляхами
Внаслідок руйнувань від щоденних російських обстрілів Херсон іменують «містом дерев’яних вікон». У районах пошкоджено чи вщент знищено понад 34 тис. приватних та 1500 багатоквартирних будівель. Спеціалісти Херсонської обласної комунальної аварійно-рятувальної служби (ХОКАРС) вже закрили приблизно 100 тис. вибитих вікон і 95 тис. квадратних метрів дахів. Про діяльність рятувальників і про те, як вони самі стають ціллю для противника, – у репортажі Укрінформу.
«У НАС КОМУНАЛЬНИКИ – ДУЖЕ ВАЖЛИВІ ЛЮДИ»
Останнім часом безпекова ситуація на автошляху Миколаїв – Херсон загострилася: ворожі безпілотники безжально атакують транспорт. Хоч дорогу частково й перекрили сітками проти дронів, потрібно їхати на великій швидкості. Для нашого старенького авто таке випробування може виявитися останнім, тому прямуємо до Херсона залізницею.
У вагоні, крім нас, – дві жінки з хлопчиком приблизно шести років. Він грається з великою рибою-подушкою і сперечається з мамою, чи це короп, чи лосось. У Микити – так звати дитину – «залізобетонний» доказ: у Херсоні червона риба не водиться, а ось коропів колись можна було наловити багато. Родина повертається з Києва, куди вони з’їздили на вікенд, щоб відсвяткувати день народження Микити.
— Поїхали, щоб хоч трохи відволіктися, на життя подивитися, погуляти. Сиділи на березі річки, як колись у Херсоні, а над нами лише птахи літають. Спочатку навіть боялися, що це – дрони, як вдома. Живемо як вимушені переселенці у власному місті, через обстріли довелося покинути дім у Східному районі й переїхати в квартиру бабусі. Так всі в невеликій кімнаті й живемо, – зітхає мама Микити пані Тетяна.
Жінка розповідає про поранених знайомих, про те, як важко Микиті вчитися онлайн, і що, незважаючи ні на що, їхня родина не хоче покидати рідний дім.
— У нас комунальники – дуже важливі люди. Під обстрілами працюють, все ремонтують. І світло, і вода в нас є. Коли прилітає, миттєво привозять фанеру вікна закривати. Перед днем міста навіть асфальт на площі мили, бордюри фарбували, щоб гарно було. Турбуються всіляко про Херсон, не кидають. Їм за життя монумент потрібно ставити, – додає вона.
Так за бесідами прибуваємо до міста, де маємо провести день із представниками однієї з організацій.
ХТО ТАКІ ХОКАРС
На станції нас зустрічає очільник Херсонської обласної комунальної аварійно-рятувальної служби Максим Курчик із командою. Він пояснює, що поговорити доведеться по дорозі, оскільки рятувальники їдуть на терміновий виклик.
— Закриваємо вибиті вікна – трапляється, що і по 300 на день. Відновлюємо дахи, розбираємо завали, визволяємо людей із зачинених квартир. Почали виконувати заходи з розмінування, – пояснює перелік робіт керівник ХОКАРС.
Він очолив рятувальну службу відразу після звільнення Херсона. До цього разом із сім’єю жив у Дніпрі.
— Я хотів воювати, але мене не дозволила дружина, – сміється. – Як дізнався про цю посаду, одразу поїхав у Херсон.
Запитуємо, чи погодилася дружина на такий, теж небезпечний, варіант.
— А вона зі мною поїхала, хоча в Дніпрі тоді ще було спокійно, – каже рятувальник.
За словами Курчика, після відходу росіян із Херсона в ХОКАРС залишилося тільки сім людей, а зараз у штаті – 140 працівників.
— Тут взагалі нічого не було. Ні людей, ні техніки. Росіяни все вивезли, покинули дві «буханки», які не працювали. Приходили добровольці, робили все безкоштовно. Потім до нас була черга охочих на працевлаштування. Тепер маємо вісім будівельних бригад, чотири рятувальні. Від благодійників – 90 відсотків техніки: екскаватори, крани, вишки. Дуже потрібні саперні машини, найдешевша коштує 500 тис. євро. А поки що розміновуємо вручну. Роботи з розмінування дуже багато. Плюс у нас діє гуманітарний штаб – приймаємо всю гуманітарну допомогу, яка йде на Херсон, – додає Курчик.
Особливо у ХОКАРС пишаються робітниками, які виконують ризиковану роботу на висоті.
— У нас унікальні верхолази, таких більше в місті немає ніде. Ось, було, КАБ прилетів і зніс цілий під’їзд, зверху нависало багато плит. Їх зрізали верхолази, які висіли на тросах. Плити нагадували грона винограду. А нещодавно ми залучили альпініста до роботи на електроопорі, щоб повернути людям світло. Вишку там не застосуєш – миттєво обстрілюють, – каже очільник рятувальної служби.
НА ДАХУ ТРАВМУВАЛО П’ЯТЬОХ ЛЮДЕЙ
Робітники та техніка екстрених служб – ціль для окупантів. Керівник ХОКАРС говорить, що багато працівників служби були поранені, деякі – двічі та більше. Однак люди повертаються на небезпечну роботу. Курчик відзначає, що херсонці стали фаталістами і все сприймають як долю, від якої не втекти. Але, мовляв, розуміють, що «хто геройствує в Херсоні, той довго не живе».
— Як правило, після сильного прильоту росіяни запускають дрон-розвідник і чекають, коли приїдуть служби. Потім повторно атакують. У нас так миттєво п’ятьох людей травмувало на даху приміщення моргу. Робили дах, туди одразу прилетіло. Обстрілюють і техніку по дорозі на виклик. У нас згоріло чотири машини, два екскаватори чекають на ремонт. Один наїхав на міну, другий пошкодив дрон. Ремонту на мільйон та на 600 тисяч. У бусі, в якому їдемо, передню частину повністю розірвало, ремонтували. Ну і по дрібницях – там уламками пошкодить, – коментує Курчик.
РОБОТА Й ВОГНЕВА ПІДТРИМКА
Тим часом ми дісталися до місця виклику. Тут у багатоповерхівку влучила ворожа «Молнія». Рятувальникам необхідно з даху спуститися до уламків перекриття, що звисають з верхніх поверхів, і демонтувати його, не пошкодивши газопровід внизу. Робота «ювелірна», а з урахуванням імовірних обстрілів нам взагалі незрозуміло, як чоловіки зберігають спокій та зосередженість.
Запитуємо, як вдається працювати в такій небезпеці.
— А ось, бачите гвинтівку? – Курчик показує на зброю між водійським та пасажирським сидіннями. – Це в нас протидроновий захист. Є пристрій, який реагує, якщо дрон поруч. Ховаємося швидко і збиваємо. Зазвичай із нами в червону зону їздять військові – це групи підтримки. Тепер ми вже й самі себе захищаємо, отримали дозвіл на зброю від поліції.
Керує процесом зняття плити з даху молодий чоловік Костянтин.
— Сьогодні прибирали плиту, що нависала над газовою трубою. Такі випадки – чи не щодня. Найскладніше – коли дрони заважають працювати, а так – звичайний день. Ну а що робити? Треба допомагати, – каже Костянтин. Вибачається за короткий коментар і йде працювати далі.
ІСТОРІЇ З ЖИТТЯ РЯТУВАЛЬНИКІВ
Проте трохи про нього все ж таки розповідає керівник.
— Костя працює у службі вже 15 років. Під час окупації був тиждень у полоні у росіян, але згадувати про це не хоче. Катували. Відпустили, на щастя. Ну що він їм скаже, крім того, що гасив лісові пожежі? А троє наших працівників і досі в полоні, – розповідає Курчик.
Додає, що Костянтину також довелося тікати від дронових атак.
— Він їхав на виклик і побачив себе у візорі, який перехоплює сигнал безпілотника. Почав тікати й неправильно вибрав напрямок – поїхав у бік Антонівки. Там наїхав на «пелюстку». На машині розірвало колесо, і далі він тікав вже на трьох колесах. Дрон його все ж таки наздогнав, але після влучання машина ще заводилася. І що ви думаєте? Костя вирішив змінювати колесо, щоб їхати далі. Тоді його наздогнав другий дрон, потім третій. Костянтину довелося 15 км тікати посадкою пішки, – каже Максим Курчик.
Рятувальники також натягують у місті над дорогами сітки від дронів та скидів.
— У планах – перекрити 350 км: Бериславське шосе, трасу на Миколаїв, Антонівку і по селах, центральні вулиці Херсона та критичну інфраструктуру. «Критичку» вже закінчуємо, зроблено 80 відсотків. По місту накрили понад 10 км вулиць. Ну і трасу на Миколаїв – зробили частково одну смугу. Їздити можна, хоча й на великій швидкості, – каже Курчик.
Запитую, як трасою їздять маршрутки.
— Їздять. Всі їздять, і маршрутки, і автівки. Коли дрони літають, маршрутки вже так не курсують, як раніше, – зауважує він.
Сітки починають провисати від опалого листя. Його прибирають спеціальними повітродувками. Якщо у сітці заплутується дрон або вибухівка, на місце викликають саперів.
— Ми довго вибирали сітки – товщину, отвір. Потім возили їх на полігон для випробувань. Витримує все, крім артилерії. Був навіть скандал – нам подарували сітки, але ми їх не взяли, тому що вони горіли від дронів. Волонтери скаржилися, мовляв, не взяли безкоштовні сітки, – каже Курчик.
Одним із найважчих випробувань у своїй роботі керівник ХОКАРС вважає евакуацію після того, як росіяни підірвали Каховську ГЕС.
— Цілодобова евакуація людей, також потрібно було розвантажувати по 10 фур гуманітарної допомоги на день. За тиждень вивезли з острова понад 150 людей. Евакуацію обстрілювали неодноразово. Зараз, до речі, вивозили з Острова чоловіка, якого евакуювали під час повені. Впізнали один одного, ось не щастить йому, – додає Максим Курчик.
Додає, мовляв, нещодавно рятувальників нагородили «церковною відзнакою». Тепер вони жартують, що мають дев’ять життів.
— Я два вже використав. Треба було евакуювати документи з облархіву. Навігатор показав повернути праворуч, хоча мали їхати в інший бік. Ми поїхали за навігатором і тільки повернули – зліва почала стріляти артилерія. Якби навігатор не завіс, то нас би тут не було. А ще раз мені життя врятував хотдог. Я придбав його на заправці й хотів їхати далі. Зустрів знайомого і він каже, мовляв, постій тут, поїж спокійно. Я так і зробив, а ту дорогу, якою мав їхати, почали обстрілювати. Там загинуло 11 людей, – каже Курчик.
Його колега, командир рятувального взводу Валерій, сміється, що в нього в запасі залишилося тільки п’ять життів.
— На Університетській був приліт КАБа, ми поїхали. Піднялися на дах будівлі. І почався повторний обстріл, дивом встигли спуститися у під’їзд, за кілька метрів від нас прилетів снаряд. Досить сильно вибухало. Були випадки… Але це дрібниці, – посміхається Валерій, наче йдеться не про життя, а про щось несуттєве.
Тим часом роботи з демонтажу плити закінчилися і нам час від’їжджати. Рятувальники роблять нам невелику «екскурсію» містом. Незважаючи на обстріли, Херсон живе. Вулицями їздять тролейбуси, таксі та навіть навчальні автомобілі автошколи. Працюють магазини, аптеки та кафе, літня жінка продає на зупинці квіти. Ми були в Херсоні рік тому, відтоді руйнувань у багато разів більше і майже всі вікна фасадних будівель тепер забиті. Але в місті прибране сміття і пофарбовані навіть бордюри, тут відчувається складне, але життя.
На прощання передаємо рятувальникам комплімент їхній роботі, який почули в поїзді дорогою до міста.
— У кожного – свій фронт. Ми свій фронт тримаємо міцно. Люди вдячні, – каже Максим Курчик.
***
За словами начальника внутрішньої та інформаційної політики Херсонської ОВА Олександра Толоконнікова, від російських обстрілів постраждало багато працівників комунальних служб.
— Багато гинуло прибиральників, у ХОКАРС – чимало постраждалих, були загиблі електрики, поранені газовики, працівники водоканалу. За рік обстріли змінилися. Половина, а іноді й більше, – це дрони. Мінометних обстрілів по Херсону майже немає. Мінометні групи з плавнів замінили на дронові. За минулий тиждень по області було понад 2500 дронових атак, більшість з них – по Херсону. Також б’ють артилерією та з РСЗВ, – розповів Толоконніков.
Більшість постраждалих отримали поранення під час виконання робіт у червоних зонах.
— Громадський транспорт атакують, закриваються маршрути, які їздили на Острів, Перекопську, на Дар’ївку, Білозерку та інші. У тому й біда, що, зокрема, на Острові залишається близько 200 людей. Ми закликаємо їх евакуюватися, але марно. І скільки разів траплялося, що росіяни атакували волонтерів, які возять їм продукти, також екстрені служби! Були випадки, коли загинули лікарі, які поїхали на Перекопську на виклик. А люди залишаються там і вважають, що їм мають усе привезти й усім забезпечити. Там нема світла, води, майже немає мобільного зв’язку. На Острові залишалося 10 відсотків від усіх людей до війни. А тепер є 10 відсотків від тих 10, і це – велика проблема, – вважає Олександр Толоконніков.
Більше наших фото можна придбати тут
Херсон Обстріл Дрон Будівельники Каховська ГЕС Війна з Росією Рятувальники
