Різдвяні подарунки на фронт 08.12.2023 11:10 Укрінформ Що волонтери везуть в бліндажі й окопи перед зимовими святами
Грілки і термобілизна, кутя і домашній хліб, ліки від застуди і дитячі малюнки – все, що гріє та лікує тіло й душу…
Кореспондентка Укрінформу поспілкувалася з волонтерами та з’ясувала, що вони передають хлопцям і дівчатам на фронт перед зимовими святами та чого найбільше чекають військові в якості різдвяного подарунка з тилу.
ЦЕ ПЕРШИЙ РІК, КОЛИ ХЛОПЦІ ПРОСЯТЬ ДІДУХИ
— Цьогоріч до Різдва хлопці на херсонському напрямку, якими ми опікуємося, вперше попросили дідухи, – каже волонтерка Світлана Правник (ГО “Ветеранська спілка АТО та захисників Вітчизни”, Рівненщина). – Ми якось проговорилися, що вміємо їх робити. Пшеницю нажали влітку на донецьких просторах: у серпні-місяці, де бачили гарні поля, ставали й жали колосся. Зараз в’яжемо дідухи, невеличкі, до 40 см, відвеземо хлопцям на передок. Я їжджу на фронт 10 років, але таке вперше везтиму військовим.
Світлана Правник
Світлана Правник говорить, що першими замовили їй дідухів морські піхотинці.
— Той військовий сам родом із Сарнівщини, він про ці дідухи знав, бо це їхня домашня різдвяна традиція. Решта хлопців, у кого на Різдво були дідухи вдома, теж просять. А інші, хто зі Сходу України й не знають, що це таке, то кажуть: “Якого вам тут іще “діда” треба? Хай діди собі відпочивають удома, ми вже тут самі якось”. Я тоді дуже здивувалася, коли військовий, який мені дідуха замовляв, почав тому хлопцю пояснювати, що це таке. “Ти, каже, не знаєш, яку силу він має. Це такий захист!” – казав він, а я стояла, дивилася на них, а в самої мурахи по спині. Ото й наробили хлопцям дідухів, нехай їм будуть оберегами, – розповідає пані Світлана.
Волонтерка каже, що хлопці зараз дуже чекають на окопні свічки та антисептичні гелі, які теж дуже добре горять.
— Це неправда, що окопні свічки непотрібні. Потрібні, просто не всім – залежить від роду військ, підрозділу, поставлених для нього завдань. Звісно, тим, хто в розвідці, користуватися окопними свічками зась – вони дають дим, це робить помітними. Тому просять гелі – їх досить багато лишилося з “ковідних” часів, вони добре горять і не дають диму, видушуєш гель у консервну банку – і маєш тепло.
Каже Світлана, що до свят чекають хлопці й куті, і традиційних смаколиків.
— Кутю просять і голодну, і багату. Ми веземо та так і підписуємо: “голодна”, “багата кутя”, щоб їм потім легше було розібратися. Ще просять на Різдво наш традиційний поліський мацик. Це сиров'ялене м'ясо. Маємо ковбасника Василя, то він нам зараз готує мациків на 20 підрозділів. Крім того, що смачне і традиційне – воно ще й поживне та довго не псується.
Чекають хлопці й смачну каву – мені її наші дівчата, що давно в Португалії живуть, пересилають. Мед з горішками ждуть. Вони люблять смаколики! – каже волонтерка.
Щоразу, коли волонтери їдуть на фронт перед святами, везуть сезонні речі – грілки, термоустілки, такмед, рації, тепловізори… Але й святкові подарунки – теж обов'язково, зауважує Правник.
НАЙБАЖАНІШИЙ ПОДАРУНОК НА НУЛІ – Б/К ТА ХІМІЧНА ГРІЛКА
Волонтерка Наталя Позняк-Хоменко підтримує підрозділ НГУ, де вже другий рік воює її чоловік, історик Олександр Хоменко. Вона каже, що найбажаніший подарунок для хлопців на фронті зараз – це, в першу чергу, хімічні грілки та устілки.
Наталя Позняк-Хоменко
— Потрібні в необмежених кількостях, бо вони одноразові, тепло тримають 6-10 годин, тобто на добу чергування на одного бійця ідуть щонайменше 3 пакети. Чекають на фронті окопні свічки, газові балончики, теплі шкарпетки і термобілизну. Тобто все, що несе в собі тепло, приймають з величезною вдячністю, – каже пані Наталя.
Источник: www.ukrinform.ua
