Мобілізація нон-стоп: Кремль готує невичерпний потік «гарматного м’яса»? 07.10.2025 18:54 Укрінформ Безперервний призов на строкову службу, «комбіновані» способи поповнення «живої сили»… Розбираємо, що за цим криється та чого очікувати Україні
Літня наступальна кампанія російських окупаційних сил, незважаючи на великі втрати, не принесла Кремлю значних успіхів у стратегічному плані. Однак Росія вже здійснює підготовку до нового, осінньо-зимового періоду, де основною ідеєю, очевидно, буде залучення Сил оборони України у виснажливі міські зіткнення за головні населені пункти, насамперед Донецької області. Результат цих операцій для супротивника прямо залежить від наявності двох ключових ресурсів: техніки та особового складу. І якщо з першим у РФ виникає все більше проблем, то другий ресурс Москва намагається зробити майже невичерпним.
Путін, враховуючи вкрай негативну реакцію соціуму на «часткову» мобілізацію 2022 року, намагається уникнути її повторного відкритого оголошення. Натомість Кремль запроваджує нові, більш «змішані» способи поповнення армії, які можуть перетворити мобілізацію на постійний, цілорічний процес. Новий указ про осінній призов та проєкт закону про його цілорічне проведення – це не просто адміністративні зміни, а ознаки того, що Росія готується до тривалої війни на знесилення, де основним аспектом буде людський ресурс.
«Комбінований формат» замість відкритого призову: чому Кремль віддає перевагу тіньовому шляху
Питання про те, чи зважиться Кремль на нову хвилю відкритої мобілізації, залишається одним із головних у прогнозуванні подальшого розвитку війни. Більшість аналітиків погоджуються з тим, що прямого розпорядження, аналогічного тому, що було у вересні 2022 року, Путін намагатиметься уникнути до останнього. Причина – значні політичні ризики та соціальне напруження, яке такий крок обов’язково викличе. Досвід дворічної давнини, коли сотні тисяч росіян залишали країну, а рівень занепокоєння в суспільстві різко зріс, став для Кремля уроком.
Замість цього російська влада вибрала інший шлях – прихований, але систематичний набір людей до армії. Як зауважує військовий експерт, майор НГУ у відставці Олексій Гетьман, юридично «часткова» мобілізація в Росії ніколи й не завершувалася.
«Часткова» мобілізація в Росії, якій підлягають люди віком від 18 до 50 років, котрих поділяють на категорії «А» та «Б» – повністю або частково придатні, була оголошена ще у вересні 2022 року. (…) Юридично нічого нового тут немає, однак фактично оголошена мобілізація майже не застосовувалася. Кремль робив ставку на контрактників, ув’язнених, вагнерівців, а також вербування в депресивних регіонах, де заманювали пільгами на покриття боргів чи іншими соціальними виплатами. Це дозволяло уникати масового невдоволення всередині Росії, – пояснює експерт.
За його словами, смерть контрактника сприймається російським суспільством значно спокійніше, адже людина нібито зробила «усвідомлений вибір» в обмін на кошти. Ця стратегія дозволяла Кремлю щомісяця поповнювати армію на 30-35 тисяч осіб, що приблизно дорівнює щомісячним втратам. Тобто, існуюча система вербування лише трохи компенсує втрати, але не дає можливості створювати великі резерви для масштабних наступальних операцій.
Саме в цьому контексті слід розглядати нещодавній указ Путіна про осінній призов 135 тисяч осіб. Хоча деякі ЗМІ назвали цю цифру «безпрецедентною», насправді вона цілком узгоджується з середніми показниками останніх років. Як зазначають аналітики Інституту вивчення війни (ISW), число призовників збільшується поступово з кожним сезоном, але різкого збільшення не відбулося: «Росія призвала 147 000 навесні 2023 року та 130 000 восени 2023 року; та 150 000 навесні 2024 року та 133 000 восени 2024 року».
Тоді в чому суть?
Справа не стільки в самій цифрі 135 тисяч, скільки в тому, як система використовуватиме цих військовослужбовців строкової служби. Це головний елемент «гібридної мобілізації»: призов на строкову службу стає першим етапом конвеєра, кінцевою метою якого є відправлення на фронт у статусі контрактника. Як стверджують аналітики ISW, «російські посадовці продовжують обманювати та змушувати призовників підписувати військові контракти з Міністерством оборони Росії, щоб збільшити кількість військовослужбовців, залучених до участі в бойових діях в Україні». Цей механізм дозволяє формально не порушувати закон, який забороняє відправляти строковиків у зону бойових дій, але фактично перетворює призов на приховану мобілізацію.
Отже, осінній призов – це не надзвичайний захід, а запланована частина великої «гібридної» мобілізаційної машини. Вона працює повільніше, ніж відкрита мобілізація, але створює менше соціальних ризиків для режиму. Військовий оглядач групи «Інформаційний спротив» Олександр Коваленко переконаний, що Путін і надалі діятиме саме в такому форматі.
«Він не буде оголошувати відкриту мобілізацію, а діятиме у "гібридному форматі". Збільшувати темпи мобілізації особового складу він змушений, адже виключно добровольцями вже не може забезпечити потреби армії. Потенціал "добровільної мобілізації" вичерпано, і Кремлю цього явно недостатньо», – зазначає Коваленко.
Цілорічна війна: як Держдума має намір легалізувати «нескінченний» потік солдатів
Якщо осінній призов – це тактичний елемент, то законопроєкт про цілорічний призов, схвалений Держдумою РФ у першому читанні 24 вересня, є вже стратегічною зміною. Ця ініціатива, яка передбачає проведення призову з 1 січня до 31 грудня, фактично перетворює мобілізаційну систему з непостійної на постійну. Це означає, що військкомати працюватимуть у режимі non-stop, а потік людей до армії стане безперервним.
У геополітичному плані це є чітким сигналом: Путін не збирається зупинятися і готує Росію до тривалої, виснажливої війни не лише проти України, а й, можливо, до майбутніх конфліктів. Створення постійно діючого механізму поповнення армії дозволить Кремлю підтримувати високу інтенсивність бойових дій та формувати нові угруповання військ.
Олександр Коваленко пропонує просту арифметику, яка демонструє масштаб прихованої загрози цього законопроєкту: «Раніше він [призов] проводився лише двічі на рік – навесні та восени. Середні показники цих кампаній становили близько 130 тисяч осіб кожна. Відповідно, за рік Росія могла мобілізувати приблизно 260 тисяч призовників. Якщо ж новий формат цілорічного призову буде запроваджено, фактична кількість мобілізованих може збільшитися щонайменше вдвічі. Це означає, що протягом усього року російські військкомати збиратимуть особовий склад – без пауз і перерв – і загальна цифра може сягнути приблизно 500 тисяч осіб на рік».
Але це лише частина загальної картини.
Якщо додати до цих 500 тисяч потенційних призовників близько 350 тисяч «добровільних контрактників», яких РФ вербує за рік, загальний мобілізаційний потенціал може сягнути 850 тисяч осіб щорічно. Це колосальна цифра, яка, навіть з урахуванням втрат, дозволить ворогу не лише утримувати фронт, а й накопичувати резерви.
Ключовим механізмом перетворення строковиків на повноцінних бійців окупаційної армії є примус до підписання контракту. Як пояснює Коваленко, для російського командування це лише формальність: «потрібен лише підпис у відповідному документі, і людина вже вважається боєздатною одиницею регулярних сил». Тиск може варіюватися від психологічного до прямого примусу. І не виключено, що в майбутньому Кремль може законодавчо прирівняти строкову службу до контрактної для участі у «спеціальних операціях».
«У наступному циклі тиску можливий і більш жорсткий сценарій – коли строковиків без додаткових процедур одразу відправлятимуть на фронт. Це вже не питання "морального переконання", а прямого примусу або репресивних заходів. Саме таким способом Росія зможе закріпити та утримувати високі показники поповнення», – прогнозує експерт.
Кількість проти якості: «м’ясні штурми» як стратегія та виклик для України
Збільшення мобілізаційного потенціалу неминуче створює для Росії іншу проблему – неспроможність якісно забезпечити, озброїти та підготувати таку величезну кількість людей. Про це говорить генерал-майор запасу СБУ Віктор Ягун.
«Головною проблемою РФ є не лише нестача техніки, а й неможливість забезпечити мільйони мобілізованих озброєнням і бронею. Натомість ворог робить ставку на чисельну перевагу та масові "м’ясні атаки"», – стверджує Ягун.
За його словами, більшість новобранців, яких Росія набирає щомісяця, швидко гинуть на фронті, оскільки їх кидають на передову майже без підготовки. Це підтверджує думку, що для російського командування людське життя залишається незначним, а головною тактикою – завалювання українських позицій тілами.
Керівник безпекових програм Центру глобалістики «Стратегія ХХІ» Павло Лакійчук пропонує розглядати «розрив» між щомісячними втратами ворога та його мобілізаційними можливостями. Наразі ці показники приблизно рівні.
«Десь 1200-1300 щодня вони можуть запускати в цю мобілізаційну машину. А ЗСУ скільки завдають втрат? Приблизно таку ж кількість. (…) Росіяни здатні за рахунок мобілізації компенсувати втрати особового складу, але не можуть накопичити значні сили для створення резервів», – аналізує Лакійчук.
Однак введення цілорічного призову може змінити цей баланс, дозволивши РФ не лише компенсувати втрати, а й формувати нові угруповання. І це створює серйозні ризики не тільки для України.
Як попереджає Олександр Коваленко, така кількість особового складу «дає Кремлю не лише можливість продовжувати нинішню інтенсивність бойових дій в Україні, а й формувати нові оперативні угруповання, що створює потенційну загрозу сусіднім державам – як країнам-членам ЄС, так і країнам пострадянського простору – щоб розширювати, збільшувати масштаби війни, адже саме за рахунок війни й існує режим Путіна».
Що це означає для України? Нам доведеться протистояти величезній людській масі. Відповідь на цей виклик має бути асиметричною. Якщо ворог робить ставку на кількість, ми повинні протиставити їй технології та ефективну тактику знищення живої сили.
Олександр Коваленко пропонує конкретні кроки: «Потрібно відійти від виключно тактики протидії ворогу, який переміщується механізованими колонами… Нині ж пріоритет повинен зміститися: мета – максимально ефективно знищувати живу силу супротивника. Дуже важливо переорієнтуватися на системне застосування протипіхотних засобів: розширити використання протипіхотних мін і загороджень, активніше застосовувати засоби, що перешкоджають наступу піхоти, – колючий дріт, спіральні бар’єри («Єгоза») тощо; а також розглядати інші інструменти, які дають можливість уражати великі скупчення людей. Ми повинні гіпертрофувати класичні протипіхотні засоби й зробити саме цей аспект ключовим пріоритетом нашої нинішньої стратегії активної оборони».
Йдеться про те, щоб зробити кожен метр української землі смертельно небезпечним для окупанта, максимально підвищуючи ціну кожного «м’ясного штурму».
Висновок
Аналіз останніх дій Кремля не залишає сумнівів: Росія готується до тривалої війни на виснаження. Замість ризикованої відкритої мобілізації, влада РФ створює постійну «гібридну» систему, яка дозволить безперервно поповнювати армію людським ресурсом. Законопроєкт про цілорічний призов є ключовим елементом цієї нової стратегії, що має на меті перетворити всю країну на військовий табір, який працює на потреби фронту.
Це створює для України екзистенційну загрозу. Протистояти ворогу, який готовий нескінченно кидати у бій своїх громадян, можна лише за рахунок технологічної переваги, інноваційних тактичних рішень та максимальної результативності у знищенні живої сили супротивника. Боротьба з «м’ясною» навалою вимагає від нас не лише стійкості в обороні, а й стратегічного переосмислення методів ведення війни, де головним пріоритетом стає не просто утримання територій, а максимальне знищення живої сили супротивника всіма доступними способами.
Мирослав Ліскович. Київ
Мобілізація Путін ЗСУ Держдума РФ Росія Україна проти Росії Війна Війна з Росією
Источник: www.ukrinform.ua
