© Земля піднімається над місячним обрієм/Getty Images Вчені шукають позаземні зонди, використовуючи новаторський метод.
Раніше астрономи застосовували радіотелескопи для пошуку можливих сигналів інопланетян, проте зростаюча кількість супутників, включаючи систему Starlink, суттєво ускладнила такі дослідження. Це змушує науковців експериментувати з іншими підходами, що допомагають відрізняти аномалії від «шуму», створеного сучасною орбітальною інфраструктурою. Тепер дослідники зосередилися на пошуку потенційних зондів позаземних цивілізацій у межах Сонячної системи, як повідомляє UniverseToday.
Дослідження, опублікована у виданні Monthly Notices of the Royal Astronomical Society, пропонує застосовувати земну тінь як природний екран. Цей метод дозволяє знизити вплив блискіток від штучних супутників і космічних уламків.
Орбітальний простір навколо Землі сильно «захаращений» тисячами активних апаратів та мільйонами фрагментів сміття, що утруднює виявлення незвичних об’єктів. Беатріс Вільярроель, керівниця дослідження зі Стокгольмського університету, пояснила, що команда потребувала способу зменшити ці перешкоди. Саме тому вони вирішили фокусуватися на тіні, яку наша планета щоніч відкидає у космос.
У цьому конусі, де пряме сонячне світло відсутнє, переважна більшість відблисків від земних супутників не видимі. Головна зона тіні простягається приблизно на 8-9 градусів для об’єктів на геостаціонарній орбіті (близько 35 700 км над поверхнею). Автори вважають, що яскраві спалахи чи смуги в цій області можуть вказувати на джерела світла, не пов’язані з людством. Це пояснюється тим, що створені людиною апарати зазвичай не генерують оптичне світло, окрім лазерів зв’язку чи роботи двигунів.
Для тестування ідеї команда використала дані Zwicky Transient Facility (ZTF) – каліфорнійського телескопу, який регулярно сканує небосхил для виявлення динамічних явищ. Дослідники проаналізували понад 200 000 зображень, зосередившись на тих, що були отримані в межах земної тіні.
Автоматизована система NEOrion виявила тисячі кандидатів, включно зі смугастими об’єктами та точковими спалахами. Більшість з них виявились метеорами, літаками чи вже відомими астероїдами. Однак дослідники виокремили один незвичайний випадок – невідомий об’єкт, що рухався швидше, ніж звичайні астероїди, та не мав аналогів у базах даних. Його природу так і не вдалось ідентифікувати, через що він залишається невирішеною загадкою.
У статті також обговорюються інші перспективні методи. Серед них – аналіз архівних фото, зроблених до запуску першого супутника в 1957 році, та дослідження спектральних особливостей об’єктів, що може свідчити про тривале перебування їхніх матеріалів у міжпланетному просторі.
Хоча робота не надала прямих доказів інопланетних технологій, вона продемонструвала, що системний пошук подібних об’єктів вже можливий за допомогою існуючих телескопів та інноваційних методів обробки. Науковці також розвивають проєкт ExoProbe – мережу спеціалізованих телескопів для одночасного спостереження з різних точок, що дозволить точніше вимірювати відстані до аномальних явищ.
Недавно астрономи зареєстрували найінтенсивніший швидкий радіоспалах (FRB) за всю історію та вперше повністю відстежили його походження. Завдяки точним вимірам сучасних телескопів та інфрачервоним даним від космічного телескопа імені Джеймса Вебба вчені встановили, що сигнал надійшов з компактної ділянки в спіральному рукаві галактики NGC 4141. Це відкриває нові можливості для розгадування природи FRB – одних із найзагадковіших явищ у Всесвіті.
