Хижий птах скопа (Pandion haliaetus). © EPA/Yonhap South Результати дослідження вказують: частка меланіну в пір’ї сягає до 60% його маси.
Темніше оперення птахів може мати істотний недолік – воно має більшу вагу через концентрацію пігментів. Такий висновок зробили іспанські дослідники, які вивчали взаємозв’язок між забарвленням, масою пір’я та летальними здібностями, пише IFLScience.
Меланін – полімерна речовина, що синтезується у фолікулах пір’я та відповідає за його колір. Цей пігмент, маючи високу молекулярну масу, збільшує вагу окремих пер, що потенційно впливає на їхні аеродинамічні властивості.
Наукова робота, представлена у виданні Biology Letters, охопила аналіз 109 зразків від 19 пташиних видів, включно з беркутом (Aquila chrysaetos), червоною куріпкою (Alectoris rufa) та строкатою мухоловкою (Ficedula hypoleuca). Для експерименту меланін екстрагували із пір’я за допомогою розчину гідроксиду натрію. Після центрифугування для відділення решток пір’я отриманий матеріал очищали хлоридною кислотою та водоймистою, потім сушили при 100°C протягом двох годин. Ця процедура дозволила точно виміряти масову частку пігменту.
Виявилося, що у середньому меланін займає близько чверті сухої маси пір’я, проте у видів із темним оперенням, таких як круки, цей показник може досягати 60%. Темний еумеланін (чорних та коричневих тонів) має більшу питому вагу порівняно зі світлим феомеланіном (бежевих та рудих відтінків). Як наслідок, птахи з темним пір’ям потребують додаткової енергії для польоту, що пояснює перевагу світлішого забарвлення у мігруючих видів.
Навпаки, білі птахи, в оперенні яких відсутній меланін, можуть перенаправляти збережену енергію на розвиток густішого пір’я, підвищуючи його теплоізоляційні властивості. Це частково пояснює появу білого забарвлення у арктичних хижаків, таких як біла сова (Bubo scandiacus).
Попри те, що дослідники визначили ліміт пігментного навантаження на рівні ~25% маси пір’я, конкретний вплив кольору на аеродинаміку залишається дискусійним. Оскільки пір’я становить лише ~6,3% маси тіла, його роль у загальній вазі невелика. Проте науковці акцентують на необхідності подальших досліджень для оцінки інших барвників у контексті оптимізації польоту.
Як відомо, найменшими представниками птахів в Україні вважаються золотомушки з масою тіла 5-7 грамів. Ці крихітні пташенята мешкають переважно в карпатських, кримських та поліських хвойних лісах. Із двох місцевих видів – жовточубий та рідкісніший червоночубий – останній занесений до Червоної книги України. Через мініатюрні розміри золотомушкам потрібен інтенсивний метаболізм, що змушує їх постійно шукати їжу, споживаючи за добу еквівалент власної маси.
