© depositphotos/AlexLipa Вчені довели існування молекул, які вважали “неможливими” протягом століття.
Століттями хімія керувалася правилом Бредта, що забороняло формування подвійного зв’язку в місці з’єднання двох кілець у компактних молекулах. Цей постулат вважався незмінним, а гіпотетичні сполуки, що йому суперечили, отримали назву анти-Бредтівських олефінів. Студентів навчали ідентифікувати їх, а науковці незмінно наголошували: такі речовини не здатні існувати, пише Earth.com.
Німецький хімік Юліус Бредт вперше оприлюднив це правило 1924 року. Він аргументував, що подвійний зв’язок у мікромісткових структурах має надто високу напруженість, що призводить до їхнього неминучого руйнування. Десятиліттями ця концепція залишалася бездоказовою та увійшла до всіх навчальних матеріалів.
Група дослідників під керівництвом Ніла Гарга з Каліфорнійського університету знайшла спосіб синтезу анти-Бредтівських олефінів. Замість спроб стабілізувати швидкорозкладні молекули, вчені використали хімічний “перехідний ланцюг”: при введенні фториду утворювався заборонений зв’язок, який миттєво вступав у взаємодію з іншою речовиною, утворюючи стійкий результат.
Існування “неможливих” сполук підтвердили характеристики кінцевих продуктів. Збереження просторової орієнтації вихідних молекул у фінальній речовині могло відбуватися лише за умови проміжного утворення анти-Бредтівських олефінів. Ці висновки відповідали результатам комп’ютерного моделювання.
Як зазначив Ніл Гарг, відкриття відкриває нові горизонти для фармакології. Багато препаратів потребують стереохімічної точності для взаємодії з біомолекулами організму. Новий підхід дозволяє конструювати необхідні тривимірні форми, що сприятиме розробці інноваційних ліків.
Дослідження також ставить питання: як пояснювати студентам правило з винятком? Гарг пропонує викладати його з акцентом на те, що наукові доктрини можуть змінюватися внаслідок нових відкриттів.
Інші наукові колективи планують використовувати цей метод для розробки ліків, матеріалів для електроніки та полімерів. Кожен успішний синтез наближає хіміків до контролю над нестабільними сполуками та розширює можливості синтетичної хімії.
“Наша робота доводить: попри сторічні конвенції, анти-Бредтівські олефіни можна синтезувати та використовувати для отримання корисних продуктів”, – підкреслив науковець.
Окремо дослідники повідомляють про збільшення концентрації трифтороцтової кислоти (ТФК) – штучної сполуки з групи “вічних хімікатів”, що накопичуються в природі та організмі людини. Її рівень зростає через розклад фторованих газів із холодильників та кондиціонерів. Прямий вплив ТФК на здоров’я поки не підтверджено, але експерти стурбовані її довгостроковими ефектами.
