— Я ще років з тринадцяти, як виявилося, готувався встановлювати рекорд з відтискання на брусах, — усміхається 45-річний Юрій Балясний з села Петрівка-Роменська Миргородського району. — У мене завжди був удома турнік, гантелі, я бігав, присідав, відтискався… Тільки не знав, що то все називається воркаут… З самого дитинства мріяв володіти гарним тілом. Проте ні в спортзалі, ні на спортивному майданчику ніколи не займався. Тепер у мене є і тренажери на подвір’ї, і турнік у хаті. Отож роками вже щодня зранку і ввечері — хай там дощ чи мороз — в одних шортах, кепці та як коли спеціальних рукавичках загалом півтори години займаюсь силовими вправами.
Раніше «ФАКТИ» розповідали читачам про Василя Шевчука, який 6 лютого 2022 року увійшов до Національного реєстру рекордів. На жаль, пан Василь загинув під Бахмутом.
51 537 відтискань за 12 годин
Майстер дільниці контрольно-вимірювальних приладів і автоматики нафтогазовидобувного управління «Полтаванафтогаз» Юрій Балясний був найстаршим у команді з восьми спортсменів, котрі 23 листопада минулого року встановили у Дніпрі новий рекорд України. Протягом дванадцяти годин вони по черзі безперервно відтискувалися на брусах. За цей час спортсмени сумарно відтиснулись 51 537 разів!
ВІДЕО ДНЯ
Це перший такий рекорд в Україні.
Його ідея належить старшому лейтенанту ЗСУ, неодноразовому переможцю найпрестижніших турнірів з воркауту 25-річному Дмитру Косатому з Житомира, який наразі служить в Оперативному командуванні «Схід» й відповідає за фізпідготовку військових. Рекорд мав посвяту Герою України, молодшому сержанту 60-ї бригади сухопутних військ ЗСУ Ігорю Височенку з Новомосковського району Дніпропетровської області, який загинув у серпні 2022 році на Харківщині, та всім захисникам, які віддали своє життя за незалежність України.
РЕКЛАМА
— Це грандіозний силовий рекорд наших мужніх хлопців. Їх мало бути більше, але дехто відправився на лінію фронту захищати нас від безглуздого звіра, — зауважила керівниця Національного реєстру рекордів України Лана Вєтрова, подякувавши за партнерство і організацію встановлення рекорду Федерації воркауту України (street workout, вуличне тренування — масовий рух, заснований на заняттях фізичною культурою із застосуванням тренувального обладнання в громадських об'єктах: шкільних дворах, парках, спортивних майданчиках в міській забудові — Авт.), Оперативному командуванню «Схід», Силам спеціальних операцій.
РЕКЛАМА
— Якщо професійний атлет приходить на майданчик і робить 300−400 відтискань, то це дуже добре. 500 — це вже стеля! А під час установлення рекорду кожен атлет зробив у середньому 520 підходів і 6250 відтискань! — сказав віцепрезидент федерації воркауту Гауранітай Шуліка. — Це максимально екстремальне випробування як для тіла, так і морального стану учасників.
Початково спортсмени планували зробити 50 тисяч відтискань за 12 годин. Боячись не вкластися у визначений час, вони до мінімуму скоротили відпочинок. І чотири години поспіль працювали без перерви. Загалом за пів доби зробили лише три вільні п’ятихвилинки. Ще кожен спортсмен мав 20−30 секунд перепочинку, доки очікував свого підходу. У підсумку перевищили заплановану кількість відтискань на 1537 разів.
РЕКЛАМА
На п’ятій годині троє учасників вибули з турніру із-за різних травм, і для тих, хто залишився, завдання ще більше ускладнилось. Але бруси не відпочивали!
Окрім Дмитра Косатого, до команди ввійшли ще троє армійців: 24-річний киянин капітан Олександр Рева, 40-річний військовослужбовець 4-го полку «Рейнджер» ССО Олександр Тітенко з Кропивницького та його 38-річний земляк Олександр Стасенко. А також цивільні — Юрій Балясний, 40-річний тренер з воркауту Ігор Бабков (Кривий Ріг), 19-річний харків’янин Арман Маргарян та наймолодший з учасників 18-річний киянин Михайло Бурлака.
Під час заходу було проведено збір коштів на придбання станції РЕБ для захисників, які виконують бойові завдання на одному з найгарячіших напрямків.
Один з унікальних прийомів Юрія Балясного на розтягування тіла
Рекорд дався кровавими мозолями
Юрій Балясний пригадує, що за два тижні до визначеної дати установлення рекорду йому зателефонував Ігор Бабков. «Скільки разів ти можеш відтиснутися на брусах за годину?» — запитав.
— Я не знав відповіді, — знизує плечами Юрій. — Тому наступного дня почав відтискатися на час. У мене вийшло 1260 разів. «А за дві години 2000 разів зможеш відтиснутися?» — спитав Ігор, дізнавшись про моє особисте досягнення. Я спробував — зміг. І тільки тоді він «розкрив карти», сказавши, що, згідно з умовами встановлення рекорду, відтискання триватиме… дванадцять годин поспіль.
— Це вас не злякало?
— А я з дитинства дуже впертий, бо Овен за гороскопом. «Умри, але зроби», — мій девіз по життю. Над однією вправою можу працювати хоч місяць, хоч три, доки не досягну бажаного. Інакше не заспокоюсь. Хоч, може, це й не завжди правильно. Бо, дотримуючись цього девізу, колись потягнув зв’язки на лівій руці, й тепер при навантаженні доводиться її бинтувати.
Та, каже Юрій, якби не син Владислав, то його особисті досягнення у легкій атлетиці й досі були б лише особистими, адже він завжди займався спортом не заради піару, а заради підтримання фізичної форми. Але син, підрісши, почав робити фото та відео татових тренувань й показувати друзям. Ті на все дивились із захопленням і говорили, що це дуже круто. Зрештою, Владик запропонував батькові зареєструватися у соцмережах, щоб викладати туди короткі ролики.
— Я деякий час упирався, а потім погодився, — усміхається Юрій. — Так і став «зіркою» Інтернету. Зараз у TikTok в мене вже 157 тисяч підписників. Через соціальні мережі мене й розшукали організатори турніру. Тепер маю табличку, що я рекордсмен…
Загалом, каже чоловік, турнір був чудовою нагодою перевірити себе на фізичну витривалість і силу духу. І ще це була велика відповідальність: він не міг підвести молодших товаришів.
— Спочатку ми взяли досить високий темп, — пригадує Юрій Балясний. — Перші дві години кожен з нас робив по п'ятнадцять відтискань за один захід, а потім знизили їх до десяти, щоб було легше. Спеціальні рукавички не рятували: уже через дві години у всіх долоні покрились кривавими мозолями. Боліли м’язи і зв’язки… Однак думок зійти з марафону не виникало. Нас підбадьорювали патріотичні пісні. І нам хотілося підтримати наших захисників і захисниць, показати, що навіть у такі нелегкі часи українці — найсильніші, а Україна — незламна.
Рекорд дався через криваві мозолі на долонях
— Як ви, до речі, почувалися в одній команді з удвічі молодшими від себе партнерами?
— Дружина знає, що я дуже терплячий і ніколи просто так не здамся. Тому, коли їхали у Дніпро, наказувала синові уважно слідкувати за мною і раптом що, викликати «швидку», — усміхається Юрій. — Але, слава Богу, зі здоров’ям усе гаразд. Звісно, коли троє молодих спортсменів після п’яти годин вибули зі строю, навантаження зросло. На останній годині турніру двоє з них, щоправда, попри біль, допомогли його завершити, за що їм велика подяка.
— Як відновлювались під час коротких пауз?
— Хлопці пили енергетичні напої, пропонували й мені, але я побоявся, бо ніколи такого не вживав. Тому пив лише криничну воду, їв мед і банани та з’їв пару шматочків домашнього торту «Наполеон», яким нас пригощали рідні Ігоря Височенка.
Ми жартома називаємо себе «кишеньковими тиграми», оскільки всі худі й невисокого зросту — від 165 до 170 сантиметрів, за винятком Олександра Стасенка, який вимахав до 185. Загалом, чим менша вага тіла, тим краще працювати. Я, наприклад, при зрості 170 сантиметрів роками підтримую вагу 70 кілограмів, — продовжує Юрій.
Рекордсмени вирішили продовжити співпрацю. Під назвою «Титани України» молода команда 22 лютого має намір встановити інший рекорд — за одну годину підтягнутися на перекладині почергово ушістьох 2025 разів. Реєстрація рекорду пройде у Кропивницькому. Наразі спортсмени шукають спонсора.
Читайте також: «За 12 днів здолали 650 кілометрів»: переселенець з Донеччини заради допомоги ЗСУ влаштував тур «на дивані»
Без фінансової підтримки благодійників це досить таки недешеве задоволення. Недавнє встановлення рекорду кожному члену команди обійшлося майже в 10 тисяч гривень: оплата дороги, харчування, житло, роботи двох представників Національного реєстру рекордів України… Добре, за оренду воркаут-майданчика у 37-й школі Дніпра не довелося платити.
— Все ж 850 гривень повернулось, — задоволений Юрій. — Син включав пряму трансляцію із залу і завдяки переглядам уболівальників трохи «накапало». Тепер міркую, що варто додавати коментарі до відеороликів під час тренувань, які виставляю в соцмережах, щоб вони конвертувалися в дохід.
Тренування Юрія. Вправа на горизонтальне утримування тіла
Від сала не гладшають
Відеоролики спортсмена-аматора у соцмережах з накладеною музикою — це особливий вид мистецтва. Це, як кажуть, треба бачити. Кожну вправу він виконує з якимись вигадками, змушуючи глядача мимоволі відкривати рота, захоплюючись можливостями людського організму. Судячи з відгуків, дуже багатьох вони мотивують займатися спортом, щоб мати таке ж досконале тіло, як у нього. Люди просять викладати більше роликів, а дехто — навіть бути їхнім персональним онлайн тренером.
А односельці стали просити, щоб він узявся тренувати їхніх дітей.
Загалом Юрій Балясний повернувся з Дніпра зарядженим новими ідеями. Одразу ж подав заявку на підтвердження звання майстра спорту міжнародного класу України. Незабаром має отримати диплом і посвідчення. Його результат з утримання тіла переднім висом на турніку і висом над собою сягає 30 секунд, що більше на шість секунд, аніж потрібно для підтвердження звання кандидата у майстри спорту. А починав два роки тому з… нуля секунд. Спочатку думав, що це взагалі нереально. Але потім удалось протриматись дві секунди. А тоді п’ять…
Мріє вже про те, щоб офіційно зареєструвати особистий рекорд України. Раніше про це не задумувався, а тепер зрозумів, що давно до цього готовий.
Колись піднімав штангу, гирі, а зараз працює лише з вагою свого тіла.
Підтягнутися пів сотні разів на турніку для Юрія ніщо.
Тримання кутів на перекладині завдяки лише двом пальцям — його коронний номер.
Пробігти щодня три кілометри — це як ритуал.
Читайте також: «Раніше нічого подібного в житті не робив»: ветеран велоспорту влаштував унікальний марафон для допомоги жителям Херсонщини
До речі, після встановлення рекорду Юрій змушений був кілька днів пропустити тренування, бо не тільки руки, а й ноги були забиті від багаторазового сплигування з брусів. Та поступово, поки долоні заживали, почав бігати й присідати. Повноцінні заняття відновив за два тижні.
Я поцікавилась, як йому вдається зберігати постійну вагу, на що Юрій відповів, що ніяких дієт не дотримується. Лише з середини грудня і до середини квітня не вживає борошняних виробів та солодощів, а також солодких напоїв. Заміняє їх бананами, яблуками й медом.
Два кілограми — найбільш зайва вага, з якою чоловікові доводилось боротись. Ну, як боротись? Весною до його тренувань додаються господарські роботи — городи, догляд за великою пасікою, біля курей та свиней тощо. А як тільки вони закінчуються, тоді до зими з’являються зайві пару кілограмів. Тому зазвичай у грудні спортсмен встановлює режим обмеження солодкого й борошняного.
Від сала й свинини, каже, вага не набирається. Юрій добре знає, про що говорить. Адже він — перший у Петрівці-Роменській і навколишніх селах колій. А з колієм зазвичай розраховуються свіжиною. І вона практично цілий рік не зникає зі столу в родині.
Ще Юрій знає точно: регулярні фізичні заняття добре впливають на нервову систему. Тому ніхто з його оточення на роботі не чув, щоб він колись підвищував голос.
Юрій Балясний готовий до нових рекордів
Забув чоловік і про те, що таке хворіти.
— Воркаут — це вид спорту, який не вимагає значних коштів, щоб ним займатися, — підсумовує розмову новоспечений рекордсмен. — Загалом рекомендую всім хоча б 15−20 хвилин займатися елементарною зарядкою, і через пару місяців можна вже буде відчути результат.
Перший учень Юрія — його син. До п’ятнадцяти років змушував хлопця займатися спортом, а тепер Владислав із задоволенням виконує ті ж вправи, що й батько. Ще навчаючись у старших класах, завойовував перші місця на районних змаганнях по підтягуванню на турніку. Його особистий рекорд — 35 підтягувань. Установлений нещодавно командний рекорд ще більше мотивує юнака.
— До нашої сімейної компанії приєднався також Артьом Куриленко — товариш мого сина і син мого товариша Олександра Куриленка, який загинув на війні у квітні 2022 року. Артьом став мені другим сином. Стараюсь йому по-чоловічому допомагати. Моя участь у встановленні рекорду була присвячена також і пам’яті його батька, — каже Юрій Балясний.
Раніше «ФАКТИ» писали про те, що на Одещині діти встановили відразу вісім світових рекордів.
Фото та відео надані Юрієм Балясним
