© Getty Images Знахідки свідчать, що спільноти Нової Гвінеї та Австралії підтримували активні торговельні відносини задовго до появи європейців.
Свіжі археологічні розкопки в печері Валуфені на Великому Папуаському плато (Папуа-Нова Гвінея) виявили свідчення масштабних торговельних та культурних зв’язків між корінними народами Океанії вже 3200 років тому. Інформацію опублікував ресурс Phys.org.
Це перше дослідження такого типу, проведене у високогірній зоні Нової Гвінеї. Воно довело, що місцеві спільноти не були статичними чи ізольованими, як довгий час стверджувала європейська наука. Натомість вони брали активну участь у «сфері культурного обміну Коралового моря», яка включала Нову Гвінею, Торресову протоку та північні райони Австралії.
Печера Валуфені, розташована біля гори Босаві, має історію заселення понад 10 тисяч років. Приблизно 3000 років тому тут відбулися суттєві зміни: змінилася інтенсивність використання печери, з’явилися нові способи застосування місцевої флори й фауни, а також раковини з прибережних зон. Археологи знайшли артефакти, датовані 3200 роками, що підтверджують переміщення раковин на відстань понад 200 км углиб Нової Гвінеї з Папуаської затоки та Торресової протоки. Це свідчить про наявність розвиненої морської торгівлі на великі відстані.
Раковини в регіоні відігравали ключову роль: їх використовували як грошовий еквівалент, символи соціального статусу, обрядові предмети та засіб зміцнення взаємин між громадами. У печері виявлено раковини родин Nassaridae, Cypraeidae та оливкових молюсків, які спеціально оброблялися для прикріплення до одягу або створення прикрас. Подібні предмети й досі застосовуються у церемоніях або як елементи побуту.
Дослідження також встановило розповсюдження керамічних виробів. Зразки стилю лапіта, створені 2900–2600 років тому, знайдені на південному узбережжі Нової Гвінеї. Саме представники культури лапіта, які мігрували з територій сучасних Тайваню та Філіппін близько 3300 років тому, запровадили тут технології виробництва кераміки, започаткувавши місцеву традицію. Аналогічні предмети віком до 2950 років виявлені на острові Лізард (північна Австралія), островах Мюррей і Пулу в Торресовій протоці. Хімічний склад глини вказує на її походження з південної частини Нової Гвінеї.
Окрім артефактів, дослідники відзначили культурні схожості. Міфічний герой Сідо/Соу, який фігурує в легендах жителів Великого Папуаського плато, також згадується в усній традиції південної Нової Гвінеї та Торресової протоки. Це підкреслює давні соціально-культурні зв’язки на великій території.
Раніше міжнародна група науковців повідомила про виявлення найдавніших свідчень схрещування Homo sapiens і неандертальців на території сучасного Ізраїлю. Аналіз черепа дитини віком близько 140 тисяч років, знайденого в печері Схул, показав, що він поєднує анатомічні ознаки обох видів. Це відкриття суперечить генетичним даним, де вказано на період схрещування 60–40 тисяч років тому.
