Він був душею компанії, прекрасним чоловіком та турботливим батьком. Старший матрос Станіслав Марченков бажав світлого і мирного майбутнього у вільній країні. Саме тому приєднався до армії. Воїн з позивним «Банан» боронив Україну в складі 73-го морського центру спеціальних операцій імені кошового отамана Антіна Головатого (частина спеціальної розвідки ССО ЗСУ). Воював на посаді старшого оператора групи. У грудні 2023 року військовий був відзначений почесним нагрудним знаком Головнокомандувача ЗСУ «Золотий хрест».
ВІДЕО ДНЯ
Він мріяв побудувати альтанку, посадити виноград, купити крісло-гойдалку, завести французького бульдога й відвести доньку до першого класу. Але не судилося… Свій останній бій відважний воїн прийняв взимку 2024 року під час спецоперації на Тендрівській косі, коли підступний ворог розстріляв одних із найкращих морських піхотинців. Одним словом — еліту. У 29-річного захисника залишились матір, сестра, дружина, дочка та бабуся. Поховали героя на Новому кладовищі в селі Наталине Харківської області, де він жив із родиною.
Читайте також: Нас чекають буремні часи, але витримаємо: боєць ЗСУ прогнозує великі зміни на фронті
«Час зовсім не лікує»
— Час зовсім не лікує, ця втрата болітиме нам до кінця життя. Сил жити далі та усміхатись дає онучка Улянка, яка, мов дві краплі води, схожа на тата. Як би він радів її успіхам зараз. Це так несправедливо й боляче — хоронити своїх синів, — розповідає «ФАКТАМ» мама героя Оксана Резнік. — Станіслав провів дитячі роки та юність у Краснограді на Харківщині. Був учасником музичного ансамблю, грав на ложках і відвідував танцювальний гурток. Після школи син навчався у місцевому технікумі механізації сільського господарства, де був старостою групи. Вищу освіту Станіслав здобув у Харківському технічному університеті сільського господарства імені Петра Василенка, де отримав спеціальність «Агроінженерія». Певний час працював на агрофірмі різноробочим. Також Станіслав був активним футбольним вболівальником, його улюблена команда — «Металіст». Свого часу навіть їздив до Донецьку дивитися їх гру проти «Арсеналу». Також йому подобалась риболовля. Син добре розбирався у комп'ютерній техніці.
Станіслав Марченков з позивним «Банан» боронив Україну у складі 73-го морського центру спеціальних операцій імені кошового отамана Антіна ГоловатогоРЕКЛАМА
Із коханням свого життя — Наталею — Станіслав Марченков познайомився у соцмережах. Спільні захоплення, погляди, щирість, серйозність — все це об’єднало молодих людей, які відразу зрозуміли, що не хочуть розлучатися. Тому невдовзі вони одружились. Весь вільний час проводили разом. «Стас, — пригадує дружина, — готував смачні хот-доги, піцу та любив морепродукти. Облаштовував двір, доглядав за будинком». Наталя ділиться — її чоловік був настільки різностороннім, що мав неабиякий талант і в театральній сфері. Станіслав був актором-аматором театру «Арт-Є».
Із коханням свого життя — Наталею — Станіслав Марченков познайомився у соцмережах
— Коханий грав одну з чоловічих ролей у виставі «No Хаос» (за пʼєсою Міки Мюллюахо), міма у «10 проявів гордині», Черепаху та інших персонажів у виставі «Вихід» за чотирма абсурдними пʼєсами Сашка Ушкалова, — каже «ФАКТАМ» дружина воїна Наталя. — З останньою роботою ми були на фестивалі «Куліси душі» в смт Пісочин (поблизу Харкова) та «Платформа 77» у Харкові, де посіли призові місця та зібрали багато нагород. Там Стас залишався на нагородження в одному з клубів і чудово провів час з частиною театралів. Потім у театрі згадуватимуть, як він міг одним виразом обличчя розсмішити, як віддав своє взуття, коли порвалися чоботи у однєї з колег по театру, який був добрий та чуйний.
РЕКЛАМА
У 2019 році народилась наша донька Уляна. Станіслав був прекрасним батьком! Він дуже любив її та лагідно називав Улюсьою. Купав дитину, змінював підгузки, грався. Як хворіла — вночі біг у аптеку. Завжди був поруч. Пізніше годував, розважав, слухав, водив і забирав з садочка, вчив з нею вірші, пісні, робив поробки, робив усе, щоб вона була щаслива. Любив її сильно! Вона — його доня, як ззовні, так і за характером. І в ніч, коли чоловік загинув, Уляна прокинулася саме в той час, коли його серце перестало битися…
«Уляна — його доня, як ззовні, так і за характером. І в ніч, коли чоловік загинув, донька прокинулася саме в той час, коли його серце перестало битися», — розповідає Наталя
«Стас брав участь у виходах на Тендрівську косу, евакуації після підриву Каховської ГЕС та надскладній операції „Цитадель“»
Останні роки перед повномасштабною війною Станіслав Марченков працював у теплицях, де займався вирощуванням томатів. Колеги пригадують — він зарекомендував себе трудолюбивим, добродушним та завжди усміхненим працівником, який на всі негаразди мав чітку відповідь: «Все буде добре».
РЕКЛАМА
9 жовтня 2022 року Станіслав Марченков став на захист держави. Служив у складі 73-го морського центру спеціальних операцій імені кошового отамана Антіна Головатого (частина спеціальної розвідки ССО ЗСУ — Авт.) на посаді старшого оператора групи. Цей підрозділ займається розвідкою, диверсійними операціями, захопленням суден, берегових споруд та спецопераціями на морі. Станіслав не вмів плавати, але разом з тим був безстрашним і професійним воїном, з яким кожному було служити за честь. За кордоном на навчанні боєць отримав свій позивний — «Банан».
Читайте також: Успішно провів диверсію на окупованій території: в бою загинув воїн з Київщини
— Історія його виникнення кумедна. Бійці саме поїли і пішли відпочити. А чоловік на кухню повернувся, — додає дружина героя. — Після чого він забіг до побратимів у кімнату зі словами: «Хлопці, там банани привезли». Так і почали його називати. Іноземні колеги по зброї навіть костюм такий подарували Стасу.
— Станіслав був витривалим, розсудливим, вмів знайти вихід з будь-якої ситуації. Він здружився з багатьма побратимами — Петром Проциком, Іваном Педоренком, — продовжує розповідь матір захисника Оксана Резнік. — Брав участь у важливих операціях в акваторії Чорного моря. Зокрема у виходах на узбережжя Тендрівської коси, евакуації після підриву Каховської ГЕС та надскладній операції «Цитадель» у січні 2024 року.
Щодо останньої, то за розвідданими, одну з незаконно захоплених видобувних платформ окупанти використовували для підсилення роботи безпілотного літального апарату розвідки іранського виробництва Mohajer-6. За інформацією Сил спеціальних операцій ЗСУ, ворог встановив обладнання, яке збільшувало дальність та радіус його роботи. Даний БпЛА росіяни застосовували для ведення розвідки та подальшого нанесення ударів дронами-камікадзе Shahed по об’єктах критичної інфраструктури півдня України. Й саме групи 73-го морського центру ССО розпочали виконання завдання зі знищення ворожих об’єктів.
Складність була в тому, що все відбувалася в зоні постійного патрулювання авіації та флоту рф. Після проведення спеціальних дій та зачистки об’єкт було заміновано. Група відійшла на безпечну відстань і здійснила підрив ворожої цілі. У результаті було захоплено важливе обладнання противника та підірвано щоглу з антеною. Це забезпечило безпечніше пересування кораблів та обмежило можливості ворога в північно-західній частині Чорного моря.
Читайте також: «Втратили на війні сина та допомагали розробками дітям з аутизмом»: що відомо про подружжя науковців, яких в центрі Києва вбив російський дрон
«Стас почувався щасливим у його ще одній сімʼї — військовій».
— Стас завжди почувався ніяково, коли йому дякували. Вперше йому сказав «спасибі» консультант в магазині, де він купував різне приладдя (мотузку, карабіни, клейку стрічку тощо) для роботи, — пригадує дружина. — Він тоді розповідав з такою радістю і ніяковістю водночас. Казав, що «я йому подякував, а він мені: «Це я вам дякую». Стасу було приємно. Діти йому і хлопцям дарували обереги. Чоловік і побратими так цьому раділи. Ще в останній приїзд додому я познайомила Стаса зі своїми дівчатами-волонтерами, і вони його обіймали, дякували за захист, подарували теплу та зручну кофтину-фліску. Чоловік потім такі хлопцям замовив. І коли ми вийшли, він теж ніяково говорив: «Чому вони мені дякують. Я ж нічого такого не роблю». Ще, до речі, Стас міг знайти, що завгодно, і завжди думав не тільки про себе, а й про побратимів. Пригощав їх різними смаколиками. Вони підтримували один одного. Навіть на фронті займалися спортом, самовдосконаленням через вивчення різної літератури, відео та всього, що може допомогти нищити ворога. Стас почувався щасливим у його ще одній сімʼї — військовій.
Життя захисника обірвалось 28 лютого 2024 року поблизу Тендрівської коси Херсонської області.
— Станіслав мужньо виконав військовий обов’язок, прикривши разом з побратимами, ціною власного життя відхід інших човнів групи, — додає мама бійця. — На жаль, він та інші бійці отримали смертельні поранення.
Того ж вечора ворожі соцмережі опублікували світлини човна з тілами українських морських піхотинців, зібрану на купу зброю і прапор України. Внизу був підпис, що це вони розстріляли бійців Сил спецоперацій, бо ті хотіли здійснити висадку на окупований острів у Херсонській області. Проте не встигли. Як потім стане відомо, бійців уже там чекали і підступно вбили у човнах.
Читайте також: Кадирівці пропонували здатися в полон, але «Мед» обрав бій до останнього патрона: мама полеглого бійця добивається присвоєння синові «Героя України»
Посмертно Станіслав Марченков удостоєний ордену «За мужність» ІІІ ступеню. Рідні, близькі та побратими вірять, що відважного бійця посмертно відзначать і «Золотою Зіркою» — найвищою нагородою. Але для них він і так Герой. І таким буде.
— Тепер наші розмови з невісткою Наталкою про те, які квіти посадимо на могилі Стаса, як прикрасимо ялинку. Вкладаємо свою любов та повагу у красу на місці його вічного спочинку. До слова, син до початку повномасштабної війни працював на теплиці з помідорами. Не повірите, але влітку минулого року на могилі сина виріс … черрі. Можливо, подумали ми з Наталкою, потрапило насіння із квітами, яке ми замовляли у господині. Вона також займається томатами. І ми залишили кущик. А він виріс таким великим, таким пишним. Й урожай збирали до пізньої осені. Ось так із небес наш Герой частував нас помідорами…
Раніше «ФАКТИ» розповідали історію життя та загибелі воїна, який віз боєприпаси побратиму, а окупанти скинули снаряд із БпЛА.
