Популярна акторка, зірка «Кріпосної» та «Коли ти вийдеш заміж» Наталка Денисенко зізнається, що велика війна повністю змінила її життя. Відомо, що чоловік Наталки, актор Андрій Фединчик з перших днів повномасштабного вторгнення пішов на фронт. Акторка залишилась дома, у Києві, разом з маленьким сином. Наталка продовжує зніматися у кіно, гастролювати з театром та проєктом «Наталка Читалка», відкрила власні курси та допомагає українським жінкам з психологічною підтримкою.
В ексклюзивному інтервʼю «ФАКТАМ» Наталка Денисенко розповіла про розпач на початку великої війни, страх за чоловіка та побажання на свій день народження.
«Я відчуваю спокій»
— Наталка, які зараз відчуття, на третій рік війни?
ВІДЕО ДНЯ
— Насправді, я відчуваю спокій. Коли усвідомлюю, що вже третій рік триває повномасштабне вторгнення і невідомо, коли це все закінчиться, мені, як не дивно, спокійно. Спокійніше, ніж було 24 лютого, ніж у перший і навіть у другий рік війни. Зараз я приймаю будь-який варіант розвитку подій і це дає мені внутрішню рівновагу.
— Змінилося ваше ставлення до життя?
— Просто я усвідомила, що не маю права проживати жоден день без насолоди й вдячності. Не маю права не обирати себе, не займатися тим, що не приносить радості або не відповідає моїм цінностям. Завтра може просто не настати — це стало для мене абсолютно реальним усвідомленням.
РЕКЛАМА
Смерть тепер здається настільки близькою, що кожен момент життя набуває особливої ваги. Це змінило мене: я почала глибше відчувати любов і вдячність, цінувати кожну мить життя, навіть найменшу, і знаходити радість там, де раніше могла її не помічати.
Читайте також: Радіти тут і зараз: популярна акторка вирішила пожити на острові
РЕКЛАМА
— Зміни торкнулися і творчості?
— Моє ставлення до неї змінилося кардинально. Коли почалось повномасштабне вторгнення, я думала, що моя професія, як і творчість загалом, нікому не потрібні. Здавалося, що митці в такі часи безсилі. Але саме під час війни мій проєкт «Наталка Читалка», де я читаю вірші українських поетів під музику, набув нового життя. Раніше це був лише формат відео в соцмережах, а зараз перетворився на живі виступи. Я почала організовувати благодійні вечори, на яких збирали кошти на допомогу ЗСУ, і зрозуміла: творчість лікує.
— Читання віршів?!
РЕКЛАМА
— Так. Вірші під музику, влучні й потрібні слова, які звучать під час таких вечорів, мають терапевтичний ефект. Люди приходять, отримують емоції, заряд натхнення і сил. Це не просто розвага — це спосіб підтримати себе та інших. Крім цього, я розширила свою діяльність і тепер виступаю не лише як акторка, а і як спікер. Так народилися мої курси — один допомагає людям розкрити свій голос, інший — психологічна підтримка жінок. Моя творчість — не просто професія чи спосіб заробітку. Це мій шлях, місія — допомагати людям, надихати їх, покращувати їхнє життя.
«Війна змінила мене: я почала глибше відчувати любов і вдячність, цінувати кожну мить життя, навіть найменшу, і знаходити радість там, де раніше могла її не помічати», — каже Наталка
«Мій світ перевернувся, і прийняти це було неможливо»
— Відомо, що ви весь час повномасштабного вторгнення знаходитесь в Україні. Невже не було бажання поїхати разом з сином?
— Ні, такого бажання ніколи не було. Ідея поїхати жити в більш безпечне місце не виникала, бо мені завжди хотілося бути тут, вдома. Я відчуваю дуже сильний зв’язок зі своєю рідною землею.
Звісно, я багато подорожувала: їздила на гастролі з театром, на зйомки фільму «Коли ти вийдеш заміж», була на відпочинку на морі разом з сином. Але думки залишити Україну назавжди ніколи не виникало. Навіть на початку повномасштабного вторгнення, коли було дуже страшно, я боялася самої ідеї виїхати. Україна — мій дім, сила, моє натхнення. І саме тут я хочу залишатися, попри всі складнощі.
Читайте також: «Будеш переможним!»: українські зірки вразили мережу сімейними світлинами
— Яким було ваше 24 лютого?
— Це був день, у який я до кінця не могла повірити. Все здавалося нереальним, як страшний сон, з якого ось-ось прокинешся. Пам’ятаю, як плакала, збираючи речі, розуміючи, що маю покинути свою квартиру. Серце розривалося від того, що все, що здавалося стабільним і непорушним, зруйнувалося в одну мить. Мій світ перевернувся, і прийняти це було неможливо.
— І все ж таки ви це прийняли. Що допомогло?
— Відчуття розгубленості й болю супроводжувало мене ще довго після того ранку. Але саме тоді я зрозуміла, наскільки важливі для мене рідні стіни й моя країна. Той день став початком внутрішньої боротьби, сили й бажання залишатися на своєму місці. Озираючись назад, розумію, що саме цей період став поворотним моментом. Я навчилася слухати свої справжні бажання і потреби.
— Ваш чоловік, актор Андрій Фединчик, з початку повномасштабного вторгнення пішов на фронт. Що відчуваєте зараз?
— Спочатку мені було дуже важко. Як і мільйони українських жінок, я залишилася одна, взяла на себе більшу відповідальність за своє життя та життя нашого сина. Я усвідомлювала, що мій чоловік віддає свої сили, час і найкраще заради нашої країни, мене і сина. Це його вибір, і я його поважаю.
Я вчилася заново жити своє життя, шукати щастя всередині себе, а не завдяки комусь іншому. Зараз я відчуваю, що навчилася бути щасливою завдяки вдячності, вірі в Бога і внутрішній любові. Я розумію, наскільки важко всім жінкам, які залишилися самі. Я переживала ті ж самі емоції — страх, тривогу, біль, паніку. Але навіть у таких обставинах можливо знайти сили й жити щасливо.
— У чому знаходите сили, щоб завжди виглядати позитивно. Чи це гра?
— Іноді це справді гра. Я граю, що мені добре, і це допомагає передавати позитив іншим. Кожного дня я налаштовую себе на хороший настрій. Звісно, дозволяю собі відчувати й негативні емоції. Можу злитись, гніватись, кричати, плакати, сваритись. Я жива людина, і далеко не ідеальна. Люди часто кажуть, що я сонечко, янгол, але вони не бачать, як інколи буваю зла, коли не вмикаю камеру. Якби побачили, як я психую, вони б могли сказати, що я — демон. Але намагаюсь все ж таки транслювати в світ ті прекрасні почуття, які у мене народжуються: любов, добро, вдячність. Вдячність — це справжня магія, коли ми дякуємо за все, що маємо.
Читайте також: Не можу повірити: на війні загинув переможець «Танцюють всі!»
— Ви нещодавно відсвяткували день народження. Що побажали собі?
— Оскільки я багато уваги приділяю своєму духовному розвитку — це моє хобі — всі мої провідники попередили, що цей рік буде для мене непростим. Тому я подумала і побажала собі: «Боже, дай мені найкращий і найлегший варіант розвитку подій, щоб все відбулося на благо мені та моєму оточенню». Я хочу пройти всі випробування цього року якомога м'якше і в найкращий спосіб.
— Що вже назавжди пішло з вашого життя за цей час?
— Знайомі й друзі, які досі підтримують росію і досі не розуміють, що відбувається у світі. Вони, мабуть, назавжди зникли з мого життя, бо навіть після нашої перемоги ми не забудемо те, що сталося з нами, з нашими дітьми.
Раніше відома дизайнерка Вікторія Гресь ексклюзивному інтерв'ю «ФАКТАМ» розповіла про життя та творчість під час великої війни.
Матеріал створений за участю CFI, Agence française de développement médias, як частина Hub Bucharest Project за підтримки Міністерства закордонних справ Франції.
